Налагодження співпраці чинної влади із Міжнародним валютним фондом, окрім економічних преференцій, дає ще й змогу опозиції нагадувати про своє існування. До того ж, зважаючи на недалекий старт місцевих виборів, таким шансом вирішують скористатися всі, хто прагне й надалі залишитися представником волі народу хоча б на місцевому рівні.

Саме співвідношенням між близькістю до коаліції та шансами залишитися при владі за умови ротації депутатів і визначається активність в опонуванні регіоналам. Комуністи, до прикладу, пропонують провести всеукраїнський референдум, аби з’ясувати думку громадян щодо вимог МВФ, зокрема, щодо підвищення пенсійного віку жінок та другого підвищення тарифів на газ на 50%. Зрозуміло, аби це з’ясувати, проводити референдум зовсім не обов’язково. Та й, схоже, що і сама КПУ не має наміру цим займатися. “Якщо Партія регіонів до цього часу грає в демократію – а вона грає – то хай буде послідовною і прийме хоча б одну пропозицію Петра Симоненка: проведе всеукраїнський референдум”, – повідомила у понеділок прес-служба Компартії. Тобто самі комуністи збирати підписи на проведення референдуму і займатися організаційною складовою, схоже, не мають наміру – в цьому їм потрібна підтримка регіоналів. Вочевидь, такі “сміливі” ескапади робляться з огляду на теперішнє станови­ще партії: комуністи, найімовірніше, після наступних виборів займуть значно менше парламентських місць, а їх запрошення до сьогоднішньої коа­ліції було наслідком браку карток для голосування. Тобто, новими “ініціативами” гірше вони собі не зроблять. Зрештою, ще наприкінці минулого місяця Симоненко заявляв, що КПУ є опозицією при владі. “КПУ – це справжня політична опозиція. Ми відстоюємо інтереси трудящих, а отже, перебуваємо в конфронтації з партіями олігархів. Саме всередині коаліції Компартія відстоює інтереси народу, відмінні від інтересів олігархів… Це – тактика поточного моменту”, – сказав 27 липня лідер Компартії.

Обидві заяви (про опозиційність і про референдум) прокоментував парламентський речник регіоналів Михайло Чечетов, причому й сам пояснив це наближенням місцевих виборів: “Ми ж розуміємо, що 31 жовтня – місцеві вибори. І заяви Петра Миколайовича треба розглядати тільки в контексті майбутньої виборчої кампанії… Ми з розумінням ставимось до комуністів. Їм же треба на вибори йти”, – сказав Чечетов 2 серпня.

Позавчора ж до подібних його слів додалися ще й заяви про начебто неможливість проведення референдуму. “Це пропагандистський хід, бо зрозуміло, що на сьогодні його практично реалізувати неможливо… Провести референдум неможливо, потрібно прийняти закон про референдум у другому читанні восени, і лише коли він набуде чинності, можна буде реалізовувати подібні ініціативи”, – цитує Чечетова прес-служба Партії регіонів.

Ось тут і виникає яскраве підігрування, оскільки, доки не приймуть новий закон про референдум, діє попередній, прийнятий 2007 року. Більше того, створити ініціативну групу й загалом реалізувати свій намір скликати всеукраїнський референдум за чинним законом набагато простіше, аніж за ще не прийнятим. Якби комуністи (чи хтось інший) і справді прагнули скликати всеукраїнський референдум, то їм достатньо було б створити ініціативну групу на зборах, участь у яких взяло б не менше 200 громадян. Перед цим (за 10 днів) слід, звісно, попередити місцеву владу про проведення такого зібрання. А далі, у випадку погодження процедурних моментів, – близько трьох місяців сидіти й збирати підписи.

Зрозуміло, не тільки комуністи підхопили тему підвищення тарифів та пенсійного віку. І нашоукраїнці, і бютівці згадують слова Януковича про “газпро­мівську” знижку, заяви Азарова про те, що другого підвищення цін на газ не буде… “Друге підвищення тарифів на природний газ для населення, а відповідно, й на інші житлово-комунальні послуги, є свого роду контро­льним пострілом Януковича та його урядових реформаторів Тігіпка і Азарова в тих громадян, які витримають перше підвищення, яке вже почалося”, – заявив у вівторок бютівець Олег Ляшко. Щоправда, попри перманентну вербальну критику газових ініціатив чинної влади, конкретних кроків наразі зовсім не багато. Найпомітніший з-поміж них – позов БЮТ до Окружного адміністративного суду Києва щодо оскарження підняття цін на газ на 50%. Розгляд питання про призупинення дії рішення про підвищення тарифів на газ відбудеться 16 вересня. Однак, схоже, що навіть у опозиціонерів сумнівів щодо результативності такого вчинку явно більше, аніж надій. Тим більше, що вчора урядовці почали ідеологічно відбиватись від закидів опонентів, поширивши заяву (“Про деякі аспекти меморандуму між Україною та МВФ”), в якій “вимагають припинити політичні спекуляції” навколо співробітництва із Фондом. Серед іншого, аргументація обертається навколо згадок про попередній Кабмін, який “увігнав кожного із нас, у тому числі й ще не народжених українців, у колосальні борги”. Але найцікавіше у історії співробітництва із Міжнародним валютним фондом та реакції на це опозиції (не лише сьогоднішньої, а й попередньої) – зміна риторики внаслідок зміни кабінетів.

Більше року тому Янукович у ефірі телеканалу “Інтер” давав свою оцінку співпраці України та МВФ. У студії “Подробиць” на той час головний опозиціонер максимально чітко сформулював три вимоги Фонду, з якими Партія регіонів ніколи не погодиться. Це – щорічне збільшення пенсійного віку в рамках проведення пенсійної реформи, відмова від спрощеної системи оподаткування малого та середнього бізнесу та підняття цін на газ. Зрозуміло, що найцікавіше саме в останньому пункті: “Ми дуже добре пам’ятаємо, що влада пообіцяла, що ціна на газ буде завжди українською. Тому ми категорично проти, і цього (світових цін на газ для населення) не допустимо”, – заявив (чи то пообіцяв) тоді сьогоднішній Президент.