В Ізмаїлі Одеської області “зірвали” проведення позачергових виборів мера. Чи є це наслідком плутанини в законотворчих ініціативах Верховної Ради, чи спланованою акцією – ще належить з’ясувати. Очевидний наслідок наразі ж один: із виборами чекатимуть до 31 жовтня – дня вибору місцевих депутатів та мерів.

Вибори мера Ізмаїла мали відбутися 1 серпня, принаймні постанову про їх проведення саме у цей день парламент прийняв 25 травня. Як повідомляє сайт “Дзеркала тижня”, у місті майже два роки не було мера, оскільки у вересні 2008 року депутати міськради проголосували за дострокове припинення повноважень Георгія Дубенка. Підставу для зриву виборів й плутанину до виборчих актів парламентарії внесли того ж дня, коли ухвалили постанову про проведення місцевих елекцій 31 жовтня: разом із нею проголосовано і за скасування позачергових виборів у 154 населених пунктах, серед яких є Ізмаїл. Черговий виток непорозуміння виник після заяви голови ізмаїльської ТВК Катерини Вітенко. “Відповідно до всіх документів, що є у розпорядженні ТВК, вибори відбудуться 1 серпня. Це підтверджується і роз’ясненням, отриманим нами від Центральної виборчої комісії. Звертаю увагу на те, що жодних документів, які забороняють проведення виборів міського голови, немає”, – заявила голова місцевої територіальної виборчої комісії. Однак, як повідомляє Укрінформ, 31 липня, тобто за день до запланованого голосування, територіальна виборча комісія Ізмаїла внесла постанову про неможливість проведення голосування. Комісія була змушена ухвалити це рішення, оскільки місцевий орган ведення реєстру виборців відмовився передати списки виборців до ТВК. Перелік виборців перейшов “під охорону” міліції, а його передача до ТВК планувалася лише за рішенням суду.

Найцікавіше, що 1 серпня більшість виборчих дільниць у місті таки відчинилися, однак представники комісій вимушені були пояснювати, чому вибори цього дня не відбудуться, охочим навіть видавали копії рішення про скасування елекції. 

Про те, що вибори можуть і не відбутися через чітко задекларовану противагу місцевої влади, заявляли неодноразово. Зокрема, голова одеської організації Комітету виборців України Анатолій Бойко раніше повідомляв, що підготовка до дня виборів не припиняється, однак ускладнюється через задіяння “неприкритого адміністративного ресурсу з боку міськради”. Учора ж Одеський обласний КВУ пояснив, що до зриву голосування призвела й бездіяльність начальника відділу ведення Державного реєстру, який відмовився передати виборчій комісії уточнені списки виборців.

Зазначимо, що серед тих 8 осіб, які балотувалися на пост глави Ізмаїла, була і нинішній виконувач обов’язків мера Ірина Рудніченко. Однак більш показово, що раніше вона, як втім і голова Одеської облдержадміністрації, виступала проти проведення позачергових виборів мера. Для цього Рудніченко подала кілька позовів до суду з метою скасувати проведення виборів. Едуард Матвійчик, голова Одеської облдержадміністрації, підтримав її ініціативи і навіть просив правоохоронців втрутитися у ситуацію. Зрештою, ті таки взяли під контроль виборчі бюлетені.

На днях Матвійчик заявив, що “скасування виборів у Ізмаїлі є торжеством закону”, пояснюючи це тим, що обрати мера прагнула “приватна група для прикриття своїх проблем у місті”. Щоправда, така позиція одного із найвпливовіших посадовців області є дивною, адже, по-перше, момент власне демократичного вибору виноситься за дужки, а сам процес зводиться до облаштування амбіцій підприємців, а, по-друге, існують органи, у компетенції яких й перебувають подібні перипетії. Однак полишаючи навіть аргументи щодо невід’ємного права обирати владу є чимало й інших підстав, аби скрупульозно вивчити ситуацію. Підготовка до виборів мера тривала, відбувалися агітації, формувалися списки, надсилали запрошення відвідати виборчу дільницю, оплачували роботу працівників ТВК. Зрозуміло, що на процес витратили чимало коштів, про потребу яких говорить влада будь-якої області та кожного міста. Однак усе це спустили, аби не проводити вибори 1 серпня або через відсутність налагоджених механізмів прийняття рішень. У будь-якому випадку таких “організаційних передумов” цілком достатньо для того, аби місцеві посадовці збирали речі, очікуючи кадрових ротацій.