Чи не досить спекулювати на “касетному скандалі”, розраховуючи на дивіденди під час виборів?

Екс-майор Державної охорони Микола Мельниченко вчергове підняв хвилі піару навколо своїх записів, а відтак і розслідування убивства журналіста Георгія Ґонґадзе. Позавчора він заявив, що у вересні цього року нібито минає законний термін притягнення до кримінальної відповідальності фігурантів “касетного скандалу”. Відтак Мельниченко каже, що злочинців так і не покарають.

“Дуже прикро, що у вересні закінчиться термін притягнення до кримінальної відповідальності тих людей, які вчинили злочини і які є фігурантами запису”, – жалкує екс-майор. За його словами, таким чином фігуранти “касетного скандалу”, можливо, не будуть притягнуті до відповідальності. При цьому він висловив жаль, що керівники України при Президентові Вікторові Ющенку офіційно не звернулися до США для проведення експертизи записів. До речі, варто наголосити, що плівки зіграли велику роль і під час Помаранчевої революції, оскільки тодішня опозиція використовувала їх, як один із вагомих аргументів критики чинної влади.

Однак відразу варто наголосити на кількох важливих моментах цієї заяви і на те, чому вона більше скидається на саморекламу, ніж на реальність. Кореспондент “Пошти” звернувся до колишнього заступника генерального прокурора України Олексія Баганця, аби той розтлумачив, що ж саме мав на увазі Микола Мельниченко, кажучи про не зовсім зрозумілі строки давності, і що з цього приводу констатує закон. Отримана відповідь підтвердила здогадки про голослівність заяви екс-майора:

– Це нісенітниця. Для осіб, які вчинили умисне вбивство за обтяжувальних обставин, строки давності – щонайменше 15 років, а для тих, хто вчинив особливо важкі злочини, строки давності не існують. Вони (строки давності – “Пошта” ) можуть існувати тоді, коли підозрювані сядуть на лаву підсудних і суд може розглянути питання про застосування строків давності. А поки цієї особи немає, поки вона не притягнута до відповідальності, вести мову про якісь строки давності безграмотно, – заявив Олексій Баганець.

Екс-прокурор Львів­щи­ни порадив майору Мельниченко спершу від­крити Кримінально-процесуальний кодекс і прочитати про терміни, про які він говорить.

Відтак з цього випливає, що поки триває слідство у справі про розкриття убивства Георгія Ґонґадзе і поки Генпрокуратура не передала справу до суду, плівки Миколи Мельниченка залишаться доказом у справі. Звісно, якщо визнають їх автентичність.

Перспективи розкриття справи про убивство Георгія Ґонґадзе Олексій Баганець відмовився коментувати:

– Є заступник генерального прокурора, є слідчо-оперативна група, у провадженні якої є ця справа. Не знаючи, що відбувається у цій справі, я коментувати її не можу.

Нагадаємо, у вересні 2000-го лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз уперше оприлюднив аудіозаписи, які йому передав колишній майор Державної охорони Микола Мельниченко. Записи були нібито зроблені в кабінеті екс-президента Лео­­ніда Кучми і свідчать про причетність колишнього глави держави до вбивства Георгія Ґонґадзе. За словами Миколи Мельниченка, записи від робив на диктофон, захований під канапою Леоніда Кучми.
Після цього екс-майор швидко став популярним в Україні і за кордоном та емігрував до Сполучених Штатів Америки, побоюючись за власне життя. Час від часу, а надто перед виборами, плівки Миколи Мельниченка “спливали”, про них говорили політики та преса, але потім так само хутко усі забували і про записи, та й, зрештою, про убивство журналіста.

Вочевидь, сьогодні знову назрів момент для чергової спекуляції. Тим паче, що є добра нагода – десять років від часу їх оприлюднення і нові вибори на носі.

Екс-майора досі регулярно викликають до Генеральної прокуратури, де він проходить свідком у справі про вбивство Георгія Ґонґадзе. Він також наголошує, що “було б непогано, щоб ця справа була скерована до суду”.

Варто нагадати, що керівник слідчої групи з розслідування справи про вбивство журналіста Геор­гія Ґонґадзе Олександр Мар­ченко нещодавно заявив, що за результатами розслідування справи Ґонґадзе покарання може отримати не тільки Олексій Пукач, але й “хтось з українських високопосадовців”.

Відповідаючи на запитання, чи були записи нинішнього Президента Віктора Януковича на плівках, Мельниченко зазначив: “Так, Віктор Янукович є на моїх записах”. Утім він додав, що чинний глава держави не має безпосереднього стосунку “до тих злочинів”.

Утім, чи покарають винних у цій заплутаній справі? У березні цього року той же Микола Мельниченко песимістично заявив, що не бачить перспектив розкриття убивства Георгія Ґонґадзе.

“Я не бачив перспектив притягнення до відповідальності замовників і підбурювачів злочину ні при Ющенкові, не бачу і при новій владі”, – сказав він.

“Ющенко обіцяв певним силам не чіпати тих, хто стояв за цим злочином. Янукович, на щастя, жодними обіцянками в цій справі не зв’язаний. Але його оточення...” – зазначив екс-майор Держохорони.

На його думку, “наказ змінити Голомшу на Щоткіна Медведько отримав із Банкової, щоб зняти підозри з Кучми і Литвина”.

“Це позбавляє мене надії, що замовники убивства Гії коли-небудь відповідатимуть за зроблене. Лише довіра до слідчого Олександра Харченка наразі стримує мене від розриву з прокуратурою”, – заявив Мельниченко.

Слідство у цій справі триває. За офіційною версією, Олексій Пукач був головним виконавцем убивства журналіста. За даними слідства, він організував стеження за Ґонґадзе і керував групою офіцерів міліції, які викрали Гію 16 вересня 2000 року і вивезли його в поле поблизу села Сухоліси Білоцерківського району Київської області. Пукач власноручно задушив журналіста і змусив співучасників мовчати про злочин, а потім, можливо, перезаховав тіло в лісовому масиві Улашівського лісництва Таращанського району. Однак Олексій Пукач не міг самостійно приймати рішення, він був лише ланкою. Рішення про вбивство журналіста приймали набагато вищі посадовці в Україні. Хто це був і чи будуть ці люди покарані? Відповіді на ці запитання має дати слідство.

Дмитро Гудима,
адвокат, координатор ГО “Гармонія та порядок” :

Заява Мельниченка є надто категоричною, а відомості, викладені у ній, не зовсім правдиві. По-перше, Мельниченко не уточнив, про яких конкретно осіб йде мова. А це має значення, бо щодо кожної особи один і той самий строк, залежно від визначених законом умов, може рахуватися по-різному. По-друге, стаття 93 (умисне вбивство при обтяжувальних обставинах) КК УРСР 1960 року, який був чинним на момент убивства журналіста і який підлягає застосуванню, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 8 до 15 років або довічно. Згідно зі статтею 48 цього кодексу, особу не може бути притягнуто до відповідальності, якщо минуло 10 років з дня вчинення нею злочину, за який може бути призначено більш суворе покарання, ніж позбавлення волі на 5 років. Однак, питання про застосування давності до особи, що вчинила злочин, за який може бути призначено довічне позбавлення волі (а це – саме випадок з убивством Георгія Гонгадзе), вирішується судом. Якщо суд не визнає можливим застосувати давність, то особу не можна засудити до довічного позбавлення волі, призначення якого замінюється судом на позбавлення волі на певний строк. З цього випливають такі висновки: 1. “Справу Ґонґадзе” у будь-якому випадку має бути передано до суду, оскільки через сплив 10-річного строку на досудовому слідстві її закрити не можна. 2. Через те, що за це вбивство журналіста може бути призначене довічне позбавлення волі, суд має право, але не зобов’язаний застосовувати давність притягнення до відповідальності винних у цьому вбивстві осіб. Питання про застосування такої давності має вирішуватися судом у процесі розгляду кримінальної справи після того, як ним будуть допитані свідки, вивчені інші докази, встановлено вину відповідних осіб. Якщо суд вважатиме за потрібне застосувати 10-річний строк, який сплив, то визнаних винними осіб буде звільнено від кримінальної відповідальності відповідною постановою суду. Обвинувальний вирок тоді не виноситься. Якщо ж суд вирішить не застосовувати давність притягнення до кримінальної відповідальності, то буде винесено обвинувальний вирок з позбавленням волі на певний строк, але не можна буде призначити покарання у вигляді довічного позбавлення волі.