Олександр Ганущин, депутат Львівської обласної ради від Народного руху України, про новий закон про вибори і про те, чи виграють українці від його прийняття

Після прийняття у першому читанні законопроекту про вибори постало дуже багато запитань щодо того, як саме відбуватимуться вибори тепер і чим вони будуть відрізнятися від виборів минулого. Про це “Пошта” спілкувалася із Олександром Ганущиним, який є знавцем виборчого права, бо раніше був керівником робочої групи Львівської облдержадміністрації з підготовки виборів та керівником апарату ЛОДА.

– Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” запровадить змішану систему або, іншими словами, пропорційно-мажоритарну. Як Ви ставитеся до такого нововведення?

– Порівняно із системою, що діяла у 2006 році, це крок уперед. Хоча, ознайомившись із самим текстом майбутнього закону, можна виснувати, що було б доцільно ще більше удосконалити підхід до партійних виборчих списків, зробивши їх відкритими.

– У разі прийняття закону і проведення виборів 31 жовтня виборець вже знатиме свого депутата і бачитиме його діяльність, спрямовану на вирішення проблем району, села, вулиці?

– Уся територія буде поділена на одномандатні округи. Виборці точно знатимуть тих, хто балотуватиметься в таких округах. Звісно, за таких умов відповідальність депутата перед громадою зросте, і сама громада знатиме обранців, до яких матиме право ставитися прискіпливіше.

– А за якою системою варто проводити парламентські вибори для ефективного представлення територій?

– Гадаю, законодавець, а точніше домінуюча сьогодні більшість вже намалювала для тебе з цього питання “дорожню карту”. І місцеві вибори будуть таким собі майданчиком тренування для парламентських політичних сил, що неодмінно схочуть застосувати апробовану виборчу систему і на виборах до Верховної Ради України. Нашим парламентарям слід повертатися до призабутої вже практики роботи в округах. На моє переконання – і на виборах до парламенту змішана модель краща за пропорційну.

– У законопроекті регіонала Олександра Єфремова запропоновано новий порядок висування кандидатів у депутати. Згідно з цим порядком, право висувати кандидатів в депутати Верховної Ради Криму, обласних, районних, міських рад мають місцеві організації політичних партій. Кандидати в депутати сільських і селищних рад та на посади міських та селищних голів реалізовуються виборцями через місцеві організації політичних партій та шляхом самовисування. Право висувати кандидата на посаду міського голови реалізується також через місцеві організації політичних партій. Тобто йдеться про те, що виборчі блоки не можуть висувати своїх кандидатів, лише партії, або самовисуванці на деяких рівнях, і міські голови не можуть бути самовисуванцями. Це не є обмеженням прав?

– Так, це обмеження. Але воно більш зрозуміле, ніж вимога бути зареєстрованими як політична сила за 365 днів до виборів. Після прочитання законопроекту склалося стійке враження, що мерів міст районного значення у нас можуть не обрати і зовсім. Адже це велике питання – чи є у всіх містах районного значення, наприклад Львівщини, належним чином зареєстровані партійні осередки. Що робити виборцям малих міст, де таких осередків немає взагалі. Точніше, вони є, але діють менше року – межі, встановлені законопроектом. Це філігранно приховане обмеження права вільного вибору, запропоноване законодавцем в особі правлячої більшості. Зрештою, така обстоювана творцями законопроекту необхідність “партизації” виборчого процесу є фарсом, якщо взяти до уваги, що партії не матимуть права відкликати своїх депутатів за перехід під інші політичні знамена. Очевидно, що це та шпаринка, яка дозволить масові процеси “тушкування” у місцевих радах. Стосовно заборони утворювати виборчі блоки, що мали б висувати кандидатів усіх рівнів, то тут все зрозуміло – виборець кандидата у президенти, що зайняв друге місце, повинен бути дезорієнтований.

– Які виборчі технології на цих виборах можуть бути застосовані, виходячи із нової редакції закону про місцеві вибори  і підходів, закладених у ній?

– Надзвичайно турбують скорочені подекуди удвічі терміни обов’язкових процедур, закладених у новій редакції. Нині чинна влада мала б подумати, що вона може просто не встигнути з реалізацією запланованого. Адже, як не крути, саме у неї питатимуть за погану організацію виборчого процесу в частині підготовки відповідних приміщень для голосування, дієвої роботи дільничних і територіальних виборчих комісій. Маючи досвід організації і підготовки виборів 2006 і 2007 років, глибоко сумніваюся  у можливостях організувати роботу дільничних виборчих комісій у  відведений термін – за 15 днів до виборів. Якщо це технологія, щоб зірвати вибори, то вона може стати реальністю. Окрім цього, запропонований спосіб формування територіальних виборчих комісій лише за поданням партій, що мають фракційне представництво в парламенті, приховує величезну небезпеку отримати більшість у ТВК одразу на етапі їх формування. Хочу нагадати, що дільничні виборчі комісії рахують голоси, а результат  у частині обраних депутатів та голів місцевих рад оголошують саме територіальні виборчі комісії. Однією з технологій є і запровадження механізму грошової застави. Незважаючи на прогрес у даному випадку, порівняно зі збиранням підписних листів, у нинішніх реаліях він зіграє “на мінус” саме опозиційним силам, які просто можуть не назбирати відповідної кількості коштів, щоб дати власним кандидатам можливість балотуватися. Таким чином законодавець повторно фільтрує коло учасників виборчого процесу.

– Останнім часом у ЗМІ з’явилася інформація про те, що законодавець планує створити умови проведення всеукраїнського референдуму із скасування політреформи одночасно з місцевими виборами. Як Ви оцінюєте можливість цього і наслідки від такого кроку?

– Ця інформація не є новою. Влада прагне зревізувати модель розподілу повноважень, закладену в змінах до Конституції 2004 року. Архітектори цього питання навіть готові застосувати правило “все для народу”. Адже цілком серйозно обстоюється думка, що скасування закону, який запровадив конституційні зміни, здійснюється через всеукраїнський референдум і  є можливим і без рішення з його імплементації Верховної Ради і  тлумачень Конституційного Суду. Другому Президентові України, незважаючи на авторитарний стиль правління, такі кроки до голови навіть  не приходили. А от у нових владоможців  спокуса здійснити референдум прямої дії одночасно  з проведенням місцевих виборів є надзвичайною. Думаю, є всі шанси, що на початку вересня нас потішать законодавчою новелою, котра узаконить новий порядок проведення плебісцитів, і знову “розумні люди”, об’єднані в ініціативні групи…

– Не секрет, що дата виборів 31 жовтня цього року є дуже зручною для влади, рейтинг якої сьогодні на підйомі. Як буде НРУ працювати на Львівщині, аби у радах різних рівнів не опинитися у меншості стосовно Партії регіонів та інших, можливо, нових партійних проектів?

– Інтенсивно. Сьогодні у партії є чимало яскравих депутатів у радах всіх рівнів, маємо чотирьох голів районних рад, кілька мерів малих міст. Все це плануємо не тільки зберегти, а й наростити за рахунок молодих облич. Думаю, секрет партійного успіху полягатиме в роботі в округах. Переконаний, що за результатами виборів НРУ разом з іншими демократичними силами зможе створити більшість, котра протистоятиме  Партії регіонів та  її сателітам у місцевих радах Львівщини.