Верховна Рада призначила дату виборів до місцевих рад, а також спробувала виписати нові правила цих перегонів

Понад чотири місяці депутати місцевих рад та Верховної Ради АРК, сільські, селишні та міські голови сиділи на валізах. Відтоді, як посеред лютого парламент скасував постанову про проведення місцевих виборів 30 травня, народні обранці отримали термінологічну надбавку. У четвер парламент остаточно усунув невизначеність: депутатів та мерів обиратимуть 31 жовтня. Навздогін за постановою, що визначає термін проведення виборів, Рада у першому читанні прийняла законопроект Єфремова, який, найімовірніше, визначатиме умови прийдешніх виборів. Навіть побіжний погляд на ініціативи регіонала проливає світло на дії владної партії.       

Торування ініціативи

Скасування постанови про місцеві вибори в кінці травня мотивували відсутністю бюджету, до того ж казали, що позаріз варто удосконалити законодавство. Парламентарії наперебій називали ймовірні дати елекцій, обіцяли впродовж тижня вирішити питання, внести зміни до правил гри. Те, що відсутність кошторису країни не стоїть на перепоні голосування, було зрозуміло ще тоді. Як і те, що влада не просто прагнула удосконалити закон про вибори, а привести його у відповідність до потреб президентської команди.

Те, що вибори відбудуться 31 жовтня, мав сказати сам Віктор Федорович. 16 червня Сергій Льовочкін припустив ймовірність такого сценарію, а наступного дня про доцільність такого кроку заговорив уже сам Янукович. 17 червня Конституційний Суд визнав неконституційними ймовірні вибори до органів місцевого самоврядування у 2011 році. Ця дата була альтернативою осіннім прогнозам, яка уніфікувала б відправні точки каденцій усіх учасників процесу. Після цього, 18 червня, міністр юстиції Олександр Лавринович вже безапеляційно повідомив: “Варіантів немає – вибори відбудуться 31 жовтня”. Як бачимо, система працює вельми злагоджено.   

Подарунок для своїх

У вівторок, 29 червня, народні депутати розглянули понад десяток запропонованих опозицією поправок до чинного законодавства про місцеві вибори. Жодна з них не набрала необхідної кількості голосів. Увечері того ж дня така ігнорація незгодних стала зрозумілою: регіонал Олександр Єфремов зареєстрував свій проект закону про місцеві вибори, у якому міститься чимало новацій.
Одна з ключових “новел” – перехід на змішану (мажоритарно-пропор­цій­ну) систему, за якої половину депутатів визначає партія, інші ж 50% – самі боротимуться за місце в радах. При цьому виборчий процес хочуть скоротити до 50 днів (у поки ще чинному законі – 90).

Очевидно, що змішана система є компромісною для коаліціянтів. До прикладу, комуністи, відколи постало питання про зміну законодавства про вибори, відкидали тільки “мажоритарку” – шансів прорватися на владних висоти у них не було. Литвинівці, навпаки, з полегшенням зітхнули після урізання “пропорційки”. Перегони за місце на Банковій (конкретніше, відсотки Володимира Михайловича) обіцяли Блоку Литвина крах на парламентських виборах, схожа ситуація складається й на регіональних елекціях. Однак завдяки мажоритарній системі Литвин матиме кілька прихильних до нього місць, зокрема й у Києві.

На руку коаліції й зменшення термінів агітаційної кампанії. Ця норма завжди працює на тих, хто при владі, адже “новим обличчям” бракуватиме часу організувати виборчу кампанію. Щоправда, цейтнот у цьому випадку легко долається грішми… Однак бюджет виконувати треба, тож влада не перекриватиме цей потічок до держскарбниці коштом опонентів.   

Три сюрпризи для інших

Послуги партнерам з коаліції доповнено ще й перепонами для опонентів. По-перше, згідно із запропонованим порядком, право висувати кандидатів у депутати Верховної Ради АРК, обласних, районних, міських рад та на посаду міського голови належить місцевим організаціям партій. Тобто безпартійних мерів та депутатів (крім сільрад), вочевидь, не буде. Зрозуміло, що ця норма має узалежнити обранців від політичних структур та зробити регіони більш керованими з центру. Це, в принципі, суперечить обіцянкам Президента та статуту Партії регіонів про “децентралізацію державної влади, розвиток місцевого самоврядування і самоорганізацію населення”.   

По-друге, Єфремов пропонує заборонити участь у виборах блокам – лише партіям. Це змінить вигляд політичних структур Тимошенко та Литвина: замість БЮТу з’являться “Реформи та порядок”, партія “Батьківщина”, Українська соціал-демократична партія; Блок Литвина ж розколеться на Народну та Трудову партії. Ця “новела” має й позитив, адже часто в блоки об’єднуються партії із важко узгодженими програмами та завданнями. Тому своєрідний перегляд не завадить.

У Блоці Литвина таку новацію сприйняли без проблем: Олег Зарубінський повідомив, що останні два роки тільки й говорив про потребу організації партії. У Тимошенко теж планують переоформитися, принаймні номінально: Андрій Кожем’якін заявив, що керівництво “Батьківшини” планує “щось додати до назви, щоб люди ідентифікувати швидше нашу політичну силу з її політичним керівництвом”.

Найцікавіше, що в Україні 182 партії, зареєстровані Мін’юстом, однак сам Єфремов визнає, що після ухвалення його проекту, “тільки 2% з них сьогодні в змозі надати своїх представників у виборчі комісії і висунути своїх кандидатів. Решта, в більшості своїй – бутафорія”.   

Третя несподівнка полягає в тому, що кандидатів на місцеві вибори не зможуть висунути місцеві осередки партій, термін реєстрації яких не перевищує одного року. Це значно урізує можливості Гриценку, Яценюку, Тігіпку – тим, кого сьогодні маркують “новими обличчями”. Яценюк, до прикладу, уже заявив про антиконституційність законопроекту, який, за його словами, спрямований на консервацію влади. Парадокс у тому, що саме Арсеній Петрович першим запропонував провести вибори 31 жовтня. Зрештою, після президентських перегонів не лише він бажав конвертувати відсотки у мандати.

Цікавий погляд на ініціативу щодо реєстрації місцевих осередків висловив Микола Томенко: на його думку, це не лише удар по політичних позиціях Гриценка, Яценюка та Тігіпка, це й “засіб торгівлі між першим і другим читанням саме з депутатами, що є прихильниками цих політиків, у разі, якщо депутати з фракцій, що входять до коаліції (Блок Литвина та комуністи), не захочуть підтримати даний законопроект”.

На переправі

Загалом, мажоритарна система потребує не кнопкодавів, а харизматичних лідерів, однак за пропорційної системи маємо змогу вибирати ще й ідеологію партії та її програму. Кожна із моделей має низку переваг, однак видається, що зараз хочуть скористати лише із недоліків синкретичної системи виборів, урізаючи маневр для альтернативних проектів.

Однак не тільки це викликає занепокоєність. Венеційська комісія частенько попереджала, щоб виборче законодавство не коригували менш ніж за рік до волевиявлення. Адже за нормальних умов зміни виборчого законодавства проводяться не “під себе”, а для майбутніх каденцій політиків. Однак у нас вже вдруге за неповний рік реформаторські настрої активовують безпосередньо перед виборами.