“Внутрішні та зовнішні потуги зупинити наш стратегічний поступ зазнали фіаско. Історичний договір 27 червня в Брюсселі було підписано! Сьогоднішня синхронна ратифікація буде святом не лише України, а всієї об’єднаної Європи, бо без України об’єднаної Європи не існує… Атмосфера, яка панує у Верховній Раді, дуже нагадує 1991 рік, коли Україна здобула незалежність. З часів Другої світової жодна нація за право бути європейцями не платила такої високої ціни”, – заявив Порошенко у ВРУ.

“Не буде перебільшенням сказати, що це історичний момент. Хто б міг подумати, що в певний момент часу кордони Європи можуть бути пересунуті насильно, а Європа потрапить під загрозу… Війна розв’язалася в Європі. Європарламент завжди захищав територіальну цілісність і суверенітет України, і ми продовжимо це робити для того, щоб мрії людей України, за які вони боролись на Майдані, мрії українських людей могли реалізуватися. Я говорю від більшості представників Європарламенту – ми підтримуємо українців у досягненні мрії Майдану”, – сказав Мартін Шульц, президент Європарламенту.

Прямий відеоміст між місцями голосування, і знову символізм – ВРУ – 355 “за”, Європарламент – 535 “за”… Але є багато “але”…

Нині європейські політики та команда українського Президента хваляться тим, що в Угоді не змінено жодного пункту. Президент доручив уряду вже у середу розробити план втілення Угоди в життя. Прем’єр Яценюк вже відзвітував, що Кабмін ухвалив рішення про імплементацію Угоди, що має завершитись до 2017 року.

Все начебто добре, от тільки насправді Угода в повному обсязі виконуватиметься тільки після того, як всі 28 країн-членів ЄС окремо у своїх парламентах ратифікують її. На думку експертів, як в Україні, так і в ЄС це може затягнутись навіть на три роки, особливо, якщо говорити про найбільш залежні від Росії країни.

Кремлю не вдалося внести зміни у текст Угоди між Україною та ЄС, але не все так однозначно. Політична частина Угоди у режимі “тимчасового застосування” (до повної ратифікації) набуде чинності з 1 листопада цього року, а чи  не найважливіша її частина – Зона вільної торгівлі з ЄС – відкладається до 2016 року. Це результати домовленостей від 12 вересня у форматі комісара ЄС з питань торгівлі Карла де Гухта, українського міністра закордонних справ Павла Клімкіна та російського міністра економічного розвитку Олексія Улюкаєва. Так Росія начебто убезпечить свій ринок, але не мала б  вводити мита на українські товари.

В ЄС кажуть, що відтермінування введення ЗВТ між Україною та ЄС на догоду Росії може бути скасоване, якщо РФ перестане виконувати домовленості. При цьому російський уряд таки ухвалить рішення про запровадження мит на українські товари, але потім може відкласти запровадження цього рішення, якщо домовленості будуть виконуватись. Про це заявив вже згаданий Улюкаєв. Ось така гра – велика, цинічна, брехлива гра…

В ЄС не спростовували, що відтермінування ЗВТ з Україною було необхідним для того, щоб ратифікація Угоди таки відбулась. Зауважимо, що із 17 листопада запрацює новий україно-європейський орган – Рада асоціації. Вона слідкуватиме за імплементацією Угоди, але і матиме право змінювати її текст вже після ратифікації. Порошенко запевняє, що цього не відбудеться. Але поживемо – побачимо.

Водночас Порошенко також заявляє, що нам і без ЗВТ буде добре, адже замість неї до кінця 2015-го ЄС продовжив для України торгівельні преференції: українські товари продаватимуться в ЄС безмитно, в той час як на українському ринку європейська продукція поки що обкладатиметься митом за правилами СОТ. Це дасть нам більше року, щоб підготуватись до конкуренції з європейськими виробниками. В уряді прогнозують до 500 млн євро доходу на рік.

Та експерти кажуть, що відтермінування ЗВТ зупинить реформи в українській економіці. Односторонні преференції є корисними для нашої держави, але повноцінна ЗВТ все ж набагато корисніша.

фото: Михайло Палінчак

Та поки експерти і політики можуть сперечатись про те, наскільки корисною чи ні є ратифікація Угоди з ЄС у такому неповноцінному вигляді, 16 вересня Порошенко отримав ще один, точно негативний для себе символ. Згадується 16 січня цього року, коли Янукович у розпал Майдану нагнув парламент (до речі, нинішнього скликання) і просунув свої диктаторські закони.

Перед ратифікацією Угоди з ЄС цього вівторка парламентарі у надзвичайно закритому режимі ухвалили президентські законопроекти про особливий порядок самоврядування окремих районів у Луганській та Донецькій областях та про недопущення покарання учасників подій на території Донбасу. В ЄС не пов’язують ці закони із ратифікацією Угоди про асоціацію, але ж ми всі добре пам’ятаємо, що Захід весь час змушував Порошенка піти на поступки Путіну. Надто залежна Європа від Росії.

Згаданими законами нинішня українська влада фактично легалізує ДНР та ЛНР, на підконтрольних російськими терористами та військовими територіях 7 грудня відбудуться позачергові місцеві вибори, які фінансуватимуться із держбюджету. “Повноваження депутатів місцевих рад та посадових осіб, обраних на позачергових виборах, призначених Верховною Радою України цим законом, не можуть бути достроково припинені”, – визначено в законі.

Особливий статус діятиме три роки. В команді Порошенка кажуть, що закон можуть скасувати і швидше. Але ми розуміємо, що Путіну вистачить часу, щоб побудувати на Донбасі маріонеткову структуру, яка отримуватиме гроші з українського бюджету. Чи хтось сумнівається в тому, що на грудневі вибори на Донбасі підуть різноманітні, захарченки-гіркіни і тому подібні путінські агенти.

Терористи звільняються від відповідальності, за виключенням тих, які вчинили тяжкі злочини або ж причетні до падіння малайзійського літака рейсу MH17. Коли, хто і як доведе цю причетність?!.

Адже, знову ж таки, із закону про особливий порядок впливає, що фактично, вся повнота влади на цих територіях передається до органів місцевого самоврядування, обраних на позачергових виборах. “Навіть призначення керівників органів прокуратури та судів відбуватиметься за їхньою згодою. А органи державної виконавчої влади – Кабінет Міністрів, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади – можуть укладати з органами місцевого самоврядування угоди щодо економічного, соціального та культурного розвитку окремих районів причому виключно за ініціативою відповідних органів місцевого самоврядування. Звичайно, нефункціонування конституційних органів влади у межах і спосіб, визначений Конституцією, є також прямим порушенням Конституції”, – написав на своїй сторінці Facebook Ігор Коліушко, керівник Центру політико-правових реформ, аналізуючи президентський законопроект.

Зауважимо, що в першочерговому його варіанті вибори мали призначатись на 9 листопада. Ігор Коліушко також звертає увагу на такі моменти: 

“Стаття 1 законопроекту не визначає на якій конкретній території буде діяти цей особливий порядок. “Райони, міста, селища, села, розташовані за станом на день набрання чинності цим законом у межах району проведення АТО” - це не визначена законом територія. Крім того територія зони АТО може змінюватися з часом, чи приводитиме це до змін статусу органів публічної адміністрації?

Стаття 2 встановлює “недопущення кримінального переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності та покарання осіб – учасників подій на території Донецької, Луганської областей”. А також “забороняється дискримінація, переслідування та притягнення до відповідальності осіб з приводу подій, що мали місце у Донецькій, Луганській областях”. Як це можна взагалі розуміти? Про які події йдеться? Про які часові рамки цих подій?

Стаття 4 в порушення статті 10 Конституції України встановлює фактично, що на території окремих районів Донецької, Луганської областей не використовується державна мова. Навіть органи державної влади зобов’язуються сприяти використанню російської мови в усіх сферах суспільного життя. Українська мова не згадується.

Держава, згідно статті 7 законопроекту, надає підтримку соціально-економічному розвитку “окремих районів” шляхом запровадження відмінного від загального економічного режиму господарської та інвестиційної діяльності, затвердження Державної цільової програми та щорічного передбачення у Державному бюджеті видатків на соціально-економічний розвиток “окремих районів”. Причому вони визначаються захищеними, тобто їх розмір не може змінюватися при скороченні бюджетних призначень, навіть, якщо всі інші регіони України будуть голодувати чи замерзати без газу.

Стаття 8 ще раз згадує органи виконавчої влади, встановлюючи їм обов’язок сприяти розвитку транскордонного співробітництва спрямованого на поглиблення добросусідських відносин “окремих районів” з адміністративно-територіальними одиницями “Російської Федерації”. Очевидно ця стаття має полегшити завезення важкого озброєння, так званих гуманітарних конвоїв, вивезення заводів тощо.

Стаття 9 встановлює, що за рішенням органів місцевого самоврядування створюються “загони народної міліції” підконтрольні відповідним новообраним міським, селищним і сільським головам. Це, так виглядає, необхідно для легалізації сьогоднішніх бандитських формувань, які, до речі, забезпечать правильне волевиявлення на дострокових виборах 9 листопада.

Ні слова в законопроекті не згадується про відновлення чи встановлення на новому місці державного кордону з Московією, про виведення з території України окупаційних військ, про відновлення діяльності в “окремих районах” конституційних органів державної влади України, про гарантування та захист прав і свобод громадян України, про відшкодування понесених ними збитків. Навіть самі “окремі райони” не називаються тимчасово окупованими. Все подається так, ніби ми проводимо експеримент перед тим, як дозволити децентралізацію на інших територіях країн”.

Ось така думка експерта. А також варто зауважити, що в ДНР президентські закони називають шляхом до діалогу. “Перша позитивна річ, це те, що нас більше не називають терористами, –заявив він. – Друга – це те, що згідно із законом ми маємо право вести міжнародне і політично-економічне співробітництво… Ці закони стосуються України, а у “республік” є “своя верховна рада, яка приймає власні закони. Тисячі людей загинули у боротьбі за право бути російськомовними громадянами, за право бути частиною “русского міра”, за право бути росіянами”, – заявив Андрій Пургін, звинувативши Європу у “етноциді російськомовного населення в Україні”, – каже “віце-прем’єр ДНР” Андрій Пургін, передає BBC-Україна.

Повертаючись до Порошенка тепер бачимо, той мирний план, про який він розповідав кілька місяців суттєво відрізняється від того, який реалізовується нині. При цьому терористи на Донбасі стріляти не перестають. За таких умов пафосні розмови Президента про мир виглядають як прикриття своїх поступок перед Путіним і Заходом (для якого конфлікт в Україні потрібно заморозити будь-яким чином, щоб якнайшвидше почати відновлювати нормальні відносини із РФ) і простою передвиборчою риторикою.

Порошенко пішов слідами Януковича, не порадившись із громадськістю тишком просунув через парламент закони, які насправді посягають на територіальну цілісність держави.