Більше того, вони пояснили, чому досі ніяк (якщо не брати до уваги заяв) не реагували на провокації. “Де-юре відкритої агресії нема, Росія офіційно не визнає присутності своїх військ у Криму, називаючи їх “загонами самооборони”. Тому будь-які активні дії української армії по стабілізації ситуації в Криму можуть бути представлені міжнародній спільноті як застосування сили проти власного населення”, – цитує слова Ігоря Тенюха прес-служба Міноборони. Це вже зайві деталі, що та сама міжнародна спільнота давно називає речі своїми іменами, не боячись, як до цього поставляться у Москві.

Хоча далеко не зайшли й наміри запровадити додаткові санкції. У розповсюдженій Білим домом заяві лідерів країн Великої сімки бачимо ті самі фрази: “закликаємо Російську Федерацію припинити всі зусилля, спрямовані на зміну статусу Криму, що суперечить українському законодавству і порушує міжнародне право… Якщо Російська Федерація все-таки піде на такий крок, ми будемо вживати подальших заходів, як індивідуально, так і колективно”.

Можна припустити, якщо почнуться повномасштабні військові дії, першою реакцією лідерів G7 стане висловлення глибокої стурбованості тим, що Росія не послухала порад… А вчора ввечері стало відомо, що питанням нових санкцій Євросоюз займеться вже наступного тижня, 20 березня.

фото: Reuters, David Mdzinarishvili

На те, що у Москві заклики поводитися стриманіше не беруть до уваги, вказує навіть виступ колись президента України. Акценти Януковича цілком збігаються із тими, які поширюють російські керівники та працівники засобів масової пропаганди. Хоч цього разу Віктор Федорович вирішив не зачитувати відповіді журналістам із листочка, а своєчасно втік, йому все ж вдалося бовкнути зайве (чим він і спростовує версії про двійника). Ще одна цікава новина цих днів – зустріч Володимира Путіна із лідером кримських татар Мустафою Джемільовим. 

“Я сказав Путіну, що найважливішим є питання територіальної цілісності нашої країни, тому що її порушення є порушенням домовленості, що підписана країнами-гарантами – США, Великою Британією та Росією в 1994 році в обмін на нашу відмову від ядерної зброї. Говорив йому, якщо це буде порушено, то такого роду домовленостям ніхто довіряти не буде, а буде прагнення кожної країни, в якої є фінансові можливості, обзавестися своєю ядерною зброєю. Й Україна не буде винятком... На цю тему – територіальної цілісності України – Путін торкнувся такого питання, що самопроголошення незалежної України не зовсім відповідало радянським нормам, що передбачали процедуру виходу зі складу СРСР. Ось така позиція”, – заявив після зустрічі Джемільов. 

Він уточнив, що Путін не заперечує того, що у Криму перебувають російські війська. “Я говорив про це, але він цього не заперечував. Прямо – “так, наші війська там” – він не говорив. Водночас він казав, що дав розпорядження, щоб пильно стежили, щоб не було ексцесів з кримськими татарами”, – уточнив лідер кримських татар.

фото: Reuters, Vasily Fedosenko

Очевидно, у Москві не полишають надій перетягнути на свій бік кримських татар, які оголосили, що бойкотуватимуть референдум. А голос татар дуже важливий для обґрунтування легітимності подій, що відбуватимуться 16 березня. Ще одним свідченням цього є одна із постанов, прийнятих кримським парламентом у вівторок. 

Більшість депутатів парламенту АРК (81 голос із 99) підтримали постанову “Про гарантії відновлення прав кримськотатарського народу та його інтеграції у кримське співтовариство”. Сам документ виключно декларативний, однак є там і пункти, що передбачають надання кримським татарам 20% місць в органах виконавчої влади, згідно документа, їх мова має стати однією із офіційних на території півострова, а татарам, які хочуть повернутися до Криму, повністю компенсовуватимуть усі витрати.

Коментар

Євген Головаха, заступник директора Інституту соціології НАНУ: – Станом на кінець минулого року близько 40% населення Криму хотіли від’єднатися від України. Сепаратистські тенденції там завжди були поширені, але попри це від початку незалежності завжди більшість тамтешніх мешканців не хотіли від’єднуватися, були проти цього. Але зараз, які б ми не проводили опитування в Криму чи то референдум, який безумовно буде, виявити реальної картини неможливо – в умовах окупації будь-які соціологічні дослідження просто не мають сенсу. Це те саме, що б ми проводили референдум у 1942 році! Кримські татари на сьогодні складають 15% населення Криму, це приблизно 30 тисяч. Але справа в тому, що їх теж будуть спокушати. Адже це такий засіб окупанта – спокушати. Робиться це лише на початку, а потім перейдуть до інших засобів.  Однак у кримських татар дуже серйозна історична пам’ять. Вони пам’ятають, як із ними поводилися, історична пам’ять говорить їм, що у таких випадках не треба йти на спокуси. А спроби перехилити їх на свій бік безумовно ще будуть: для того, аби зараз усе пройшло без спротиву, Росія обіцятиме будь-які блага. Що ж до чинної влади, то її у Криму дійсно не підтримують. “Свободу” там практично ніколи не любили – вона їх лякає, і не тільки їх, а ще й південь та схід України. Це дуже суттєвий подразник для українців цих регіонів. А от “Батьківщина” завжди мала певний відсоток підтримки, чи Тимошенко, чи сама партія набирали по кілька відсотків на виборах. Але треба ж розуміти, що Крим не такий вже й однорідний. Хоч загалом так, чинну владу не дуже підтримують: одні ставляться до них із засудженням, це правда, а інші – із великою часткою недовіри до того, до чого все це може призвести. До речі, я думаю, що якби не окупація, то поступово у Криму зрозуміли б, що це для них великий шанс, можливість повернути кримську землю собі, а не продовжувати віддавати її комусь іншому. Ми ж бачили, що там робилося: там просто беззаконно захоплювали землю, розподіляли серед можновладців, родичів, друзів...  Півострів перетворили на місце великого дерибану найкращих шматків. Якщо б не окупація, люди там все-таки зрозуміли, що це їхній шанс. Хай там не дуже підтримують центральну владу, але підтримали б тих, які дійсно могли врахувати інтереси самих кримчан. На жаль, це вже не вдалося, оскільки окупація принципово змінює ситуацію. Якби вивели ці війська, то, можливо, можна було б ще змінити ситуацію. Але вивід військ – це велика міжнародна проблема і тому тут від України мало що залежить.

Того ж дня кримський парламент прийняв ще два цікавих документи. Одним заборонив на півострові діяльність профашистських партій та організацій (на переконання ініціаторів цього документа, такими є “Свобода” та усі організації, які утворюють “Правий сектор”). 

Іншим – проголосив Декларацію незалежності Криму та Севастополя (78 голосів із 81, які брали участь у голосуванні). “У тому випадку, якщо 16 березня 2014 року за результатами прямого волевиявлення народів Криму буде прийняте рішення про входження Криму в склад Росії, Крим після референдуму буде оголошений незалежною і суверенною державою із республіканською формою правління… Республіка Крим як незалежна і суверенна держава у випадку відповідних результатів референдуму звернеться до Російської Федерації із пропозицією прийняти Республіку Крим до складу Російської Федерації як нового суб’єкта”, – йдеться у постанові.

Російське МЗС схвально відгукнулося про цей документ, а український парламент врешті прорвало – депутати подали звернення до Конституційного Суду, аби там проаналізували останні рішення кримських депутатів. “У випадку наявності у висновках хоч би по одному із таких рішень думки КСУ, що вони протирічать Конституції і законам, у Верховної Ради з’являється право розпустити парламент АР Крим. Ми очікуємо можливого голосування по цьому питанню завтра”, – заявив учора міністр юстиції Павло Петренко.

І ще один важливий штрих: після проведення кримського референдуму російські депутати розглянуть законопроект про приєднання Криму. “До 17 березня – зауваження, розсилка, а 21 – законопроект поставлено у порядок денний”, – заявив депутат від фракції “Єдиної Росії” В’ячеслав Ніконов.

Втім, головне все ж відбуватиметься у суботу. І цікаво, що гроші на проведення незаконного референдуму візьмуть із державного бюджету: ймовірно, 11 мільйонів гривень витягнуть із коштів, які днями уряд розблокував для виплат військовослужбовцям. 

Якими будуть його результати – не так важливо. Проведення таких референдумів не передбачено українським законодавством, відтак недоречними є й питання про його репрезентативність, необхідну кількість голосів та наявність міжнародних спостерігачів… Здається, восьмеро російських посланців ЦВК визнають його результати, навіть якщо на дільниці прийде менше відсотка кримського населення.