Два дні опозиціонери домовлялись із провладними депутатами, однак згоди так і не дійшли. Врешті-решт, до чотирьох вже зареєстрованих законопроектів про лікування засуджених за кордоном опозиція додала ще один. Зареєстрував ще один новий законопроект і “регіонал” Віталій Журавський, однак майже одразу відкликав його. Загалом на позачергову  сесію прийшло 307 депутатів. “Регіоналів” було мало, а комуністів взагалі жодного.

Тож тепер питання, які впливають на майбутнє країни, депутати зможуть розглянути  19 листопада, коли відбудеться наступне пленарне засідання парламенту. А що найважливіше: представники Європарламенту Пет Кокс та Александр Квасневський, котрі знову завітали до ВРУ, заявили, що готові почекати до цього часу.

“Ми розуміємо, що політично все дуже складно, але сподіваємося, що знайдеться достатньо доброї волі для консенсусу, щоб усі, хто хоче підписати асоціацію, підписали її. 19 листопада – це вже останній момент, коли можна зробити те, що треба. І ми як місія очікуємо, що вийде все так, як ми сьогодні говорили з нашими партнерами”, – сказав Квасневський під час брифінгу у ВРУ.

Зазначимо, що наглядова місія Кокса-Квасневського мала представити свій остаточний звіт у Європарламенті учора увечері. І українці могли слідкувати в онлайн-режимі за прес-конференцією екс-президента Європарламенту та екс-президента Польщі. Однак наш номер друкувався ще до її початку.

Та після їхніх заяв ще в Україні стало зрозумілим, що торги між ЄС та українською владою триватимуть до останнього моменту. І навіть на засіданні Ради міністрів ЄС 18 листопада остаточного рішення щодо долі Угоди між ЄС та Україною ще може не бути. 

“Це більше країни-члени вирішують, коли вони можуть прийняти таке рішення. Я можу лише нагадати, що ми очікуємо від України результатів у трьох важливих питаннях: вибіркове правосуддя, виборче законодавство та реформи, закладені у порядок денний асоціації. Ви знаєте, що останнього тижня парламент підтримав у першому читанні проекти про прокуратуру та зміни до виборчого законодавства. Це одна річ. І ще щодо питання Тимошенко. Мають бути зроблені рішучі дії для розв’язання цього питання”, – заявив учора Пітер Стано, речник єврокомісара з політики сусідства Штефана Фюле, повідомляє “Українська правда”.

фото: byut.com.ua

Водночас нині потрібно зрозуміти, а чи ще потрібна євроінтеграція українській владі. Останні візити Віктора Януковича до президента Володимира Путіна свідчить про те, що наш гарант продовжує торгуватись з усіма. І в його оточені все частіше лунають думки, які виправдовують зрив підписання Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС. Зокрема, нардепи-”регіонали” заявляють про те, що підписання Угоди можна перенести на рік.

А учора прем’єр-міністр Микола Азаров на засіданні уряду заявив, що нині найважливішим питання для Укарїни є нормалізація стосунків із Росією. “Росія все більше відгороджується від українських товарів захисними митами, які у них, відповідно до умов вступу до СОТ, вищі ніж у нас приблизно вдвічі. Отже, звернення до СОТ у цій ситуації може не допомогти. Додайте до цього захмарні ціни на газ та нафту… і для кожної людини, яка відповідальна за долю України, стане зрозуміло, що питання №1 національної політики – це нормалізація- відносин з Росією”, – наголосив Азаров.

Водночас парадоксальності ситуації додає учорашня заява міністра закордонних справ України Леоніда Кожари про те, що нині зберігаються усі передумови для підписання Угоди з ЄС. Та тут зауважимо, що усім цілком зрозуміло: без волі Віктора Януковича депутати із Партії регіонів не ухвалюватимуть жодних євроінтеграційних законопроектів, і питання Тимошенко це стосується насамперед. Перекладання проблеми Тимошенко на парламент Президентові потрібно було насамперед для зволікання із часом.  

Тож навіть отримавши останній шанс виконати вимоги ЄС до 19 листопада, українська влада може просто відмовитись від цього. Вже наступного тижня знатимемо відповідь на це питання. До речі, зауважимо, що учора на позачерговій сесії ВРУ голова фракції “Батьківщина” Арсеній Яценюк повідомив, що комісія при Президентові відмовила у помилуванні Юлії Тимошенко. 

А поки опозиція закликає українців вийти на вулиці. Спочатку з’явилась інформація про те, що Юрій Луценко проведе перемовини із опозиційними лідерами щодо організації своєрідного нового Майдану проти зриву євроінтеграції. Після цього з’явилась спільна заява трьох парламентських опозиційних сил про те, що вони збирають людей на акцію у столиці 24 листопада. 

Тут зауважимо, що 22 листопада громадські організації запланували на Майдані Незалежності реконструкцію подій Помаранчевої революції. А в нинішній ситуації об’єднання усіх опозиційних сил, як парламентських так і позапарламентських, є конче необхідним. Побачимо, чи зрозуміють це наші політики.

Залишається лише нагадати, що Вільнюський саміт пройде 28-29 листопада. І українці в очікуванні цієї події вже пройшли як етап оптимістичного настрою, так і напади песимізму та розчарування. 

– Дуже схоже на те, що влада схиляється не підписувати Угоду про асоціацію та торгуватись із Путіним. Але оптимізм і надію вселяє те, що, опозиція і далі демонструє готовність іти з владою на компроміси заради євроінтеграції і те, що три опозиційні сили звернулись до місії Кокса-Квасневського з проханням не давати негативних висновків щодо готовності України підписувати асоціацію. І обнадійливими є заяви власне самої місії Кокса-Квасневського, зроблені в середу на брифінгу у ВРУ, про те, що вони розраховують, що 19 листопада влада скористається останнім шансом ухвалити усі необхідні закони. 

Із цих заяв може випливати припущення, що хтось у владних кабінетах їм вкотре пообіцяв, що на пленарному тижні, який починається 19 листопада, Янукович таки виконає решту критеріїв, необхідних для схвального рішення щодо підписання Угоди про асоціацію. Йдеться про закон про прокуратуру, про вибори і про перші кроки у подоланні наслідків вибіркового правосуддя, спричинених політикою Віктора Януковича.

– Я припускаю, що теоретично Рада міністрів закордонних справ могла би схвалити рішення рекомендувати керівникам країн ЄС, які приїдуть на Вільнюський саміт, підписати Угоду з Україною, але у випадку, якщо в період із 18 по 28 листопада Україна, а в даному випадку конкретно Віктор Янукович, продемонструє політичну волю і виконає усі необхідні критерії. Я прогнозую, що це може бути рішення “так”, але із переліком конкретних пунктів до виконання.

– Наскільки я розумію, Європейський Союз не готовий підписувати Угоду з Україною без видимих перших кроків подолання наслідків вибіркового правосуддя. Наголошую, що йдеться не про лікування, не відправлення за кордон, а саме про подолання цих наслідків. 

Тимошенко ніколи не просилась відвезти її до Німеччини полікуватись. Те, що вона на це погодилась, це той компроміс, на який Тимо­шенко йде заради підписання Угоди про асоціацію. Більше того, Тимошенко неод­норазово робила публічні заяви із закликом до Євросоюзу насамперед зважати на перспективи України, а не на її особисту долю. Але проблема полягає в тому, що питання звільнення Тимошенко вже давно перестало бути персональним питанням Тимошенко. 

Це для Євросоюзу питання принципу, який полягає в тому, що країна, яка претендує на політичну асоціацію із ЄС, не може допускати ситуацію, за якої лідер опозиції (чи то Тимошенко, чи Янукович, чи хтось інший) міг би перебувати в ув’язненні із політичних мотивів. 

– Важко сказати, про що саме говорили президенти двох країн. Єдине, що можна стверджувати з усією очевидністю, що три раунди засекречених перемовин із Путіним – це точно не шлях до підписання Угоди з ЄС. Це навпаки – дорога у зворотному напрямку. Ці перемовини ведуть або до підписання угоди із Митним союзом, або, в кращому, випадку, до зависання України в сірому просторі між двома політичними блоками. 

– Непідписання Угоди з Європейським Союзом  призведе до різкого погіршення економічного стану нашої країни. Тому що, у випадку зриву Угоди з ЄС, Київ не може розраховувати на кредити Міжнародного валютного фонду і будь-яку фінансову допомогу із Заходу. Відповідно, у такому випадку, Янукович буде змушений брати гроші у Росії. А проблема російських грошей навіть не в тому, що вони даються під більші відсотки, аніж гроші від МВФ, а в тому, що вони передбачають політичні зобов’язання та серйозні геополітичні поступки.

Якщо Росія і кредитуватиме Україну, то тільки переконавшись, що вона при цьому пов’яже її такими зобов’язаннями, які по суті означатимуть, що Україна є  територією Росії і гроші вкладаються не у чужу, а у свою територіальну одиницю.