Як ви ставитеся до заборони куріння у громадських місцях?

Щороку третього листопадового четверга міжнародна  громадськість відзначає День відмови від куріння. Відповідно до визначення ВООЗ, курцем вважають людину, яка випалює принаймні одну сигарету за день упродовж не менше як 12 місяців. Сьогодні у світі налічується 1,5 млрд курців. Мільйони людей щодня намагаються звільнитися від цієї поганої звички. Однак багато вважає куріння таким ж нормальним явищем, як їда чи сон, незважаючи на те, що численні дослідження науковців щодня наголошують на катастрофічних наслідках цієї звички.

Разом з тим, низка держав, дбаючи про здоров’я своїх громадян, на законодавчому рівні застосовують до курців все жорсткіші правила: їм забороняють курити не тільки в приміщеннях, а й у громадських місцях на вулиці. Психологи пишуть книжки про легкий спосіб кинути курити і наголошують на слабкості людини, яка не може це зробити. Однак, попри переконування інших, курити чи не курити кожен обирає сам. Тому цього разу ми запитуємо у читачів: як ви ставитесь до заборони куріння у громадських місцях?

Сергій Кіраль,
начальник управління зовнішньоекономічних відносин та інвестицій Львівської міської ради:

– Позитивно ставлюся до заборони куріння у громадських місцях. А от до куріння ставлюсь дуже негативно, бо сам курив довгий час, але, на щастя, зміг кинути і тепер вже десять років не курю. Я знаю, як важко кинути курити, тому вважаю, що краще не виховувати в собі цю негативну звичку. Зараз іде глобальна тенденція до розуміння наслідків від куріння. За надприбутки компаній, які виготовляють тютюнові вироби, розплачується громада, бо лікування хворих оплачує держава. Також заборона куріння стане перепоною постійній рекламі цигарок, яку ми спостерігаємо щодня на вулицях, споглядаючи курців. Тим паче для людини, яка палить, не проблема знайти собі місце для куріння і не в громадських місцях.

Олег Онисько,
директор агенції інфографіки UMS:

– Попри те, що я курю, розумію і підтримую заборону на куріння у громадських місцях. Ті, хто не курить, повинні мати можливість не дихати тютюновим димом. Розподіл кафе на зони для курців і некурців – наразі найкраще, що було зроблено з цією метою в Україні. Однак важливо, щоб боротьба з курінням не перетворилася у переслідування курців – вони теж мають право на свою звичку, як, зрештою, і власники кнайп – право вирішувати, які клієнти їм потрібні. Просто на вході слід вивішувати таблички: “У нас курять” чи “У нас не курять”. Стосовно заборони куріння на вулиці – це повна дурниця. Якщо комусь заважає сигаретний дим, досить попросити курця відійти вбік чи відійти самому.

Наталка Шимін,
художник:

– Я курю, але дуже позитивно ставлюся до заборони куріння у громадських місцях. Вважаю куріння своїм недоліком, від якого не повинні страждати інші. Знаю, що біля мене є люди, які від того потерпають.  

Валентина Кутковець,
лікар вищої категорії:

– Загалом ставлюся позитивно, але вважаю, що мають бути спеціально відведені місця, де люди, які курять, почуватимуться вільно. Думаю, що доросла людина має сама визначатися зі своїми звичками.  ,

Михайло Хміль,
директор Львівського обласного центру зайнятості:

– Навіть незважаючи на те, що сам курю, я сприймаю заборону куріння у громадських місцях позитивно. Це цілком правильно. Також  буду намагатися дотримуватися цієї заборони.