Як ви ставитеся до запровадження платних послуг у садочках, школах та університетах?

Схоже, міністрові освіти і науки України Дмитрові Табачнику сподобалося впроваджувати платні послуги в навчальних закладах. Після введення  переліку послуг, за які додаткові гроші зможуть брати виші, головний освітянин країни вирішив збирати платню… і з батьків дошкільнят та школярів. За що саме доведеться платити українцям, наразі не відомо. Не озвучують і сум, про які може йти мова. А от похвилюватись встигли всі: викладачі, виховательки, вчителі та батьки, які зі жахом думали про можливі  суми.  Наразі наказ про запровадження платних послуг скасовано, однак лише на тиждень. Тож уже наприкінці місяця мають презентувати оновлений варіант. Сьогодні “Пошта” запитує в читачів, як вони ставляться до запровадження платних послуг у садочках, школах та університетах?

Наталка Онисько,
журналіст:

– Як я ставлюсь? Це дивна ініціатива. Хоча вихованці дитячих садочків, на відміну від студентів, не вийдуть страйкувати, то, може, в неї і є шанс бути втіленою. Але навряд чи вона протримається довго. І справа навіть не в оплаті певних послуг, думаю, батьки теперішніх дошкільнят і школярів спокійно ставляться до того, що освіта їхніх дітей не є безкоштовною. Але якщо освітній заклад не зможе використовувати ці кошти, то ці послуги просто зникнуть. Адже, наприклад, гонорар для викладача з англійської в садочку брався власне з батьківських грошей. А якщо за новими правилами, адміністрація має зібрати гроші, віддати їх кудись, а з власного бюджету викладачу заплатити? Якщо так, то цього не буде. Навіщо зайві клопоти садочку чи школі? Тому не вірю в життєздатність цієї ідеї. Але шкода, якщо це призведе до зникнення різних розвивавальних занять у садочках і школах.

Михайло Ільчук,
програміст:

– Ставлюся дуже негативно. Вважаю, що це дасть можливість відповідним працівникам “шантажувати” отримувачів послуг. Наприклад, викладачеві дають “вказівку” додатково зібрати гроші, і він відправляє півгрупи на перездачу, яка вже є платною. Якщо провести паралель із приватними установами, послуги там платні, але відповідають рівню оплати, а в інших установах це просто один зі способів викачати гроші.

Андрій Левківський,
дизайнер:

– Загалом негативно. Створюється враження, що держава просто не знає, звідки ще брати гроші. Навряд чи подібні “ноу-хау” суттєво вдарять по забезпечених верствах населення. Ті, хто має гроші, і так платять за навчання своїх нащадків. У той же час, це суттєво обмежує людей, які рахують кожну копійку, і створює ще більшу нерівність, починаючи вже з дитячих садочків. Звичайно, нині, у вигляді добровільно-примусових “спонсорських” внесків з батьків викачується чимала сума. Але коли в цей процес втручається держава, це створює додаткове підґрунтя для корупції. Питання ще в тому, яким чином зібрані кошти повернуться в освітні заклади і чи взагалі повернуться? Чи не створить це ще одну традиційну “велику кишеню”, в яку потрапляють гроші, а згодом зникають у невідомому напрямку?

Марічка Ільїна,
фотограф, мати трьох дітей:

– Звичайно, негативно. Як узагалі може йтися про запровадження в державних навчальних закладах платних послуг? Це суперечить принципу доступної освіти, на якому так часто наголошують наші політики та посадовці. Хоча на сьогодні вони в більшості шкіл та садків і так є – це додаткові заняття і гуртки, які оплачують батьки.

Юрій Кардашевський,
голова постійної депутатської комісії молодіжної політики спорту та оздоровлення ЛМР, кандидат у депутати до Львівської міської ради від політичної партії “Громадянська позиція”:

– Негативно. Є такі випадки, коли викладач може собі дозволити не прийти на пару, тоді потрібно і в нього збирати гроші? Якщо у школі немає якогось підручника, то виходить, гроші треба збирати з міністерства? Якби в нас була нормальна цивілізована держава, в якій усі студенти забезпечені гуртожитками, їм вчасно виплачують стипендію, їх батьки мають роботу, тоді запровадження платних послуг можна було б обговорювати. Доки чиновники не наведуть лад у державі, не будуть чітко виконувати свої обов’язки, доки люди сміятимуться з міністрів, як з клоунів, запроваджувати щось подібне не припустимо.

Олександр Дробина,
учитель СШ № 100:

– Запровадження платних послуг у навчальних закладах суперечить Конституції України, в якій чорним по білому написано: навчання у нас безкоштовне. Так, у наших школах існує практика, коли батьки здають гроші у фонд класу, бо інакше наші діти вчилися б у холодних, невідремонтованих класах тощо, бо тими грошима, які виділяє на школи держава, всіх дірок не залатаєш. Але грошима, які здають батьки, розпоряджається батьківський комітет. Він вирішує, на що і скільки потратити. Якщо ті гроші захочуть забрати в мішок, в якого немає дна, й невідомо, коли вони до їхніх дітей повернуться і чи повернуться взагалі, то, думаю, батьки на таке не погодяться. Вони просто будуть збирати гроші на потреби класу, як мовиться, підпільно.