Чому, на Вашу думку, так багато охочих кандидувати на міського голову Львова?

Учора завершився термін реєстрації кандидатів на посаду міського голови Львова. Своє бажання позмагатись за мерське крісло висловив 21 кандидат, що трохи більше, ніж на попередніх виборах. За інформацією міської ТВК,  кандидатами у мери стали: Андрій Садовий (Республіканська Християнська партія), Петро Писарчук (Партія регіонів), Олександр Прусенко (партія “Нова демократія”), Олексій Луців (“Наша Україна”), Юрій Михальчишин (ВО “Свобода”), Олександр Вардзаль (Соціал-демократична партія), Степан Кубів (“Фронт змін”), Ярослав Гінка (партія “Удар”), Світлана Куспись (Народна демократична партія), Володимир Тарасенко (Партія Захисту Пенсіонерів України), Юрій Локатир (Всеукраїнська партія народної довіри), Марія Якубовська (ЛМО Ліберальної партії України), Василь Шпіцер (Конгрес Українських Націоналістів), Володимир Гірняк (партія “Україна соборна”), Олександр Покровський (ЛМО Прогресивної соціалістичної партії України), Олег Павлишин (партія “Українська платформа”), Зіновій Андрухів (партія “Громадська солідарність”), Анатолій Семенюк (Партія захисників Вітчизни), Зеновій Жовнір (Партія Зелених України), Михайло Обіход (Козацька українська партія) та Ігор Поляк (Українська партія). Сьогодні “Пошта” запитує своїх читачів, чому, на їхню думку, так багато охочих кандидувати на міського голову Львова?

Олег  Мацех,
голова ЛОО політичної партії “Громадянська позиція”:

– Передусім вважаю, що така кількість кандидатів на посаду міського голови Львова свідчить про незрілість суспільства, неповагу до цієї посади, львів’ян та самого себе. Певен, що значна частина кандидатів у мери навіть не читали закон про місцеве самоврядування і не знають детально своїх повноважень! Звісно, у такій ситуації є і технічний момент. Кажу про те, що згодом та чи інша особа може зняти свою кандидатуру на користь іншої. Ще частина людей балотуються, щоби “засвітити” себе чи свою політичну силу. Тобто, для підняття рейтингу партії. Безперечно, що така велика кількість кандидатів розпорошує увагу виборців. Городянам важко буде  сконцентруватися. Також певен, що це істотно применшує важливість цієї посади. Вважаю, що на посаду міського голови мають висуватися кращі з кращих! Це не місце для політичних спекуляцій і технологій.

Володимир Подгорнов,
президент Українського фонду “Громадська думка”:

– Я вважаю, що це для того, аби маловідомі чи невідомі партії підтягнули свій рейтинг за рахунок додаткової трибуни на цих виборах. Це й можливість давати членів ДВК, спостерігачів. Тобто це й додаткова реклама, і додаткова трибуна. Така кількість кандидатів означатиме більше контролю за підрахунком голосів. Бо не секрет, що 57% львів’ян, згідно з дослідженням Українського фонду “Громадська думка”, очікують фальсифікацій на цих виборах, а 62% незадоволені виборчим законом і змінами, які вносилися під час виборчого процесу. Тому всі страхуються.

Тимофій Гаврилів,
письменник, перекладач, дослідник:

– З одного боку, це прояв демократизму. З іншого – прояв безвідповідальності кандидатів. Маю дуже великий скепсис щодо того, що всі так прагнуть очолити місто, аби в ньому щось покращилося. Українці не звикли до маленьких кроків. Вони хочуть усього й відразу, а натомість мають усі шанси отримати чергову мильну бульбашку.

Леся Крип’якевич,
заступник голови Фонду святого Володимира:

– Вважаю, що половина з цих кандидатів – підставні особи. Більше шансів мають ті, чиї прізвища є відомими. Інші, про кого майже ніхто не знає, не матимуть успіху на виборах. Серед тих, хто зараз висувається, мабуть, є і ті, хто вже був головою міста і знає, якою є ситуація. Хоча той, хто стане мером, керуватиме містом у гарний період, адже невдовзі Євро-2012, йтимуть інвестиції, вкладатимуть кошти і сили у розвиток міста. Така людина буде більш презентабельною у суспільстві. 

Остап Павлів,
бізнесмен, кандидат у депутати в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі №12 до Львівської міськради:

– З одного боку, це добре, бо свідчить про громадянську активність тих, кому не байдужа подальша доля рідного Львова. Люди, зокрема громада міста, прагнуть змін, які є на часі. З іншого боку, багато кандидатів, бо не працює закон щодо посадових осіб та їх дій. Також посадове місце є джерелом особистого збагачення та захисту власних інте­ресів. Оскільки кандидати у мери висуваються групами бізнес-кіл та громадських організацій, то ця посада потрібна для захисту їхніх інтересів. Загалом певен: міський голова має бути фаховим господарником, а також повинен мати відповідну освіту управлінця. 

Анатолій Романюк,
політолог:

– Одним із обмежувальних чинників, що завжди впливає на кількість кандидатів у мери в багатьох країнах, – є грошові застави, які вносять політики. У випадках, коли претенденти на посаду мера набирають певну кількість голосів, застави повертаються. Оскільки у нас таких речей немає, то багато політиків розглядають висунення в мери, як можливість засвітити свою політичну силу – мовляв, є така партія, засвітити конкретну людину – є такий політик, який відрізняється від загалу. Окрім того, частина кандидатів висувається тому, що це додатковий механізм для агітації та пропаганди тієї політичної сили, яку вони представляють. Тобто, існують різні мотивації, а оскільки немає обмежувальних чинників, то й маємо так багато претендентів на крісло міського голови.