Чи задоволені Ви станом і репертуаром львівських кінотеатрів?

Похід в кіно це завжди свято: сімейне, дитяче, для двох... Навіть всюдисущий телевізор не замінить атмосфери походу в кіно і спільного перегляду. Колись казали, що кінотеатр витіснить театр, а телевізор – широкоекранне кіно. На щастя, кожен тип мистецтва залишився і розвивається незалежно. Щоправда, кінотеатри набули деякої попсовості, попкорновості, масовості... Рятують від цього лише спеціалізовані, де показують арт-хаузне кіно, але, на жаль, в нашому місті таких немає. Сьогодні запитуємо читачів “Пошти”: чи задоволені львів’яни станом та репертуаром львівських кінотеатрів?

Андрій Чіпко,
депутат Львівської міської ради:

– Правду кажучи, я не задоволений. Звісно, добре, що є кінотеатри, які наразі функціонують, але досконалості меж не буває. Я не бачу в місті кінотеатру, який має великий зал та хороший інтер’єр. Свого часу ініціював проект із облаштування кінотеатру “Україна”, який ще мав назву “Європа”. Згідно зі задумом, цей кінотеатр мали облаштувати у стилі ретро. На жаль, наша влада не посприяла втіленню цієї ідеї.

Олексій Кравчук,
директор Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса:

– Звичайно, не задовольняє. Хотілося б дивитися гарне європейське кіно, серйозне, над яким можна поміркувати. Хочеться переглянути й нові фільми, не лише нову попсу, а й кінокласику. Мене дуже тішить, що хоча б на “Кінолеві” можна побачити Бергмана чи Фелліні. Взагалі, ходжу в кіно рідко. Фактично тільки тоді, коли відбувається “Французька весна” чи ще щось путнє.

Микола Шабалін,
журналіст, кінознавець:

– Про українське кіно говорити не буду, тому що про мертвих – або добре, або нічого. Стан і репертуар кінотеатрів у Львові слід, напевно, назвати задовільним. Три кінотеатри, які підпорядковані мережі “Кінопалац” (Будинок офіцерів, “Копернік” та імені Довженка), цілком відповідають світовим стандартам за якістю облуговування, технічним станом і репертуаром. Тобто, тут демонструють переважно американські фільми, як і в усьому світі. “Розкручені” російські кінопроекти також не оминають наших екранів. А от частка інших країн у прокаті (навіть Франції!) не перевищує одного-двох відсотків. Це відбувається через те, що “Кінопалац” є монополістом у нашому місті. Він обирає лише безпрограшні у фінансовому плані варіанти й підлаштовується під доволі невибагливі смаки значної частки наших глядачів, які нині представлені так званою “золотою” молоддю. Відтак ми вже не бачимо на львівських екранах нових фільмів навіть таких визнаних майстрів, як Вуді Аллен, Педро Альмодовар тощо. Поступово йде відмова і від фестивальної політики.  Навіть фільми-лауреати “Оскара” далеко не всі потрапляють на екрани. “Мільйонера із нетрів”, наприклад,  демонтрував “позамережевий” “Львів”.   

Андрій Білоус,
депутат Львівської міської ради:

– Сьогодні репертуар та якість львівських кінотеатрів визначаються світовими тенденціями. Українські прем’єри фільмів відбуваються одночасно зі світовими. Тож приємно, що ми стаємо все більш інтегрованими у світову дистриб’юторську мережу. Однак варто відзначити, що деяких стандартів комфорту нашим кінозалам бракує: до прикладу, мало залів, оснащених технологією IMAX. Однак добре, що світові новинки можна переглядати і в наших кінотеатрах. Хоч і самих залів, як на мене, бракує.

Катерина Сліпченко,
кінокритик:

– У більшості кінотеатрів мене не задовольняє їх технічне оснащення, яке є застарілим. При нинішньому розвитку технологій, коли будь-хто може скачати кіно з Інтернету і дивитися його вдома, дуже важливим є те, щоб у кінотеатрі було ще й комфортно. Фактично сьогодні у Львові дивитися нові фільми так, як їх задумали автори, та ще й з комфортом можна тільки у мережі “Кінопалац”. Проте декілька залів не можуть охопити усього кінорозмаїття. Я, звичайно, люблю великі голлівудські проекти на кшталт “Гаррі Поттера” чи “Аватара”, проте все ж таки хотіла би дивитися і фільми, які показують на фестивалях, артхаузне та експериментальне кіно. Очевидно, щоб було багато різного кіно, потрібно і багато різних кінотеатрів. Але не раз я стикалася з ситуацією, що дивитися добре кіно у комунальних кінотеатрах, наприклад, у “Києві” просто неможливо. І не лише через те, що там крісла розвалюються. Зокрема, свого часу працівники цього кінотеатру зробили все можливе, щоб відмовити глядачів іти в кіно і таким чином зірвати показ “Дитини” братів Дарденів того року, коли стрічка стала лауреатом “Золотої пальмової гілки”.