Чи вірите ви у те, що кримінальні справи, порушені проти чиновників, завершаться судовими вироками?

За останні роки Львів пам’ятає чимало гучних скандалів, пов’язаних з порушенням законодавства посадовцями міського та обласного рівня. Дехто з них фігурував і в кримінальних справах. Щоправда, жодна із цих гучних історій чомусь логічно не завершилася для посадовця строком у в’язниці.  Сьогодні у пильне око правоохоронців потрапило відразу кілька осіб з колишнього та нинішнього “істеблішменту” Львова та області. Зокрема, незабаром перед сліпою Фемідою має постати міський голова Винників Теодор Гудзяк, якого звинувачують у хабарництві, та перший заступник міського голови Львова Олег Синютка, якому закидають нецільове використання коштів. Вже кілька місяців у суді перебуває справа проти колишнього начальника управління культури та туризму ЛМР, а тепер радника міського голови Андрія Сидора. Чиновника звинувачують у порушенні законодавства про бюджетну систему, службовому підробленні та зловживанні службовим становищем. Ще свіжа в пам’яті і справа Андрія Федоренка, колишнього очільника ЛМКП “Львівелектротранс”, якого звинувачували у купівлі іноземних вживаних трамваїв за завищеними цінами. І це лише ті справи, які за останній рік правоохоронцям вдалося довести до суду… Крім того, подейкували, що “під кримінал” міг потрапити і Богдан Коваль, колишній начальник управління капітального будівництва міськради. А тепер дамоклів меч правоохоронців завис і над екс-головою Львівської ОДА Миколою Кметем.  Його публічно звинуватили в земельних аферах.

Однак за довгі роки жодного посадовця так і не посадили за ґрати. “Пошта” вирішила спитати у читачів, чи вірять вони, що кримінальні справи, порушені проти чиновників, завершаться судовими вироками?

Василь Кисляк,
екс-директор природного заповідника “Ґорґани”:

Андрій Корнат,
голова ЛКО Народного руху України:

– Дійсно, ми зараз є свідками дивної низки “викриттів” різного роду  хабарників, здирників та інших злочинців. Ніби силові органи тільки зараз прозріли. Виникають підозри, що карально-репресивний апарат держави може бути застосований для усунення політичних опонентів. Хто зараз може дати гарантії, що уже затриманих злочинців не будуть використовувати для тиску на непоступливих  перемовників? Тому в усіх цих справах важитиме лише те, чи зможуть силові органи  встояти перед спокусою використання своїх повноважень у політичних цілях. A зарадити цьому можуть, на мою думку, лише пильна увага з боку громадськості та міжнародних правозахисних організацій.

Любов Максимович,
голова Західноукраїнського центру “Жіночі перспективи”:

– Якщо судові справи вирішуватимуть до судової реформи, то не вірю, що такі справи будуть завершені судовими вироками. Якщо ж успішно пройде судова реформа, то, можливо, так. Але за теперішньої корумпованої судової системи це навряд можливо.

Ірина Бекешкіна,
науковий керівник фонду “Демократичні ініціативи”:

– Це глобальне запитання, яке сьогодні дуже важливе. Наближаються вибори, а тому показових прикладів справедливості буде, хоч відбавляй. Думаю за ґрати обов’язково потраплять ті хабарники та інші злочинці, які свого часу дуже “нашуміли”. Йдеться про те, що найімовірніше у тюрмі опиняться люди, за якими довгий час спостерігали і кого обговорювали. Це матиме добрий ефект на виборця, який звучить приблизно так: винного покарано. Тому, думаю, слід чекати, що, зокрема, завершиться справа Зварича, і він отримає свій вирок. Такі схеми можна спостерігати напередодні кожних виборів…  

Любов Галась,
перший заступник голови правління Львівського обласного відділення Українського фонду культури:
– Хотілося б у це вірити, але у нас дуже мало таких прикладів. Порушити кримінальну справу проти чиновника іноді дуже складно, адже нерідко вони мають за собою надійні тили. Треба, щоб чиновники робили так, аби проти них кримінальних справ не порушували, пам’ятали, що за ними є інші люди. На жаль, у нашій державі є безправність. Люди на вищих посадах повинні розуміти, що закон один для всіх. Якщо такого не буде, то ми далі житимемо у такій державі, яку маємо тепер. 

Люба Кость,
заввідділу Художньо-меморіального музею Олени Кульчицької:

– Не вірю. Закон мав би бути однаковим для всіх. А реалії нашої держави, на жаль, такі, що чиновникам значно більше сходить з рук, аніж простій людині. Оскільки незалежність судів та суддів в Україні часто-густо доволі ілюзійна, звідки брати віру, що властьімущі винуватці таки будуть покарані?