В Італії потрібно спробувати три речі: піцу, лазанью і морозиво. Принаймні ці страви мені радили всі друзі і знайомі. Насправді в цій країні, як і в кожній іншій, є безліч специфічних лише для певної місцевості смаколиків. До того ж часто одну й ту ж страву по-різному готують на півночі і півдні Італії.

Варто зазначити, що для італійців їжа – це святе. Попри це, вони лаконічні і не перебирають буденним харчем, можуть спокійно обходитися обідом із пасти (макаронів) на перше і салатом на друге. Однак на вихідні люблять смачно попоїсти, і для цього згодні всією сім’єю їхати за 60 км в улюблену таверну. Отоді вже свято для шлунка: на перше – незмінна паста або равіолі, а на друге – м’ясо, смажене на грилі або риба. Обов’язковими супутниками кожної трапези є натуральне, бажано домашнє, вино, яке часто розбавляють газованою водою. А ще – оливкова олія та сир пармезан – ними поливають і посипають все, що можна і не можна. На основі цих двох продуктів роблять соуси і заправки. Кажуть, що саме завдяки оливковій олії та вину італійські чоловіки до дев’яноста років тішать своїх дружин у ліжку!

Лазанья – одна із найвідоміших і найдавніших страв італійської кухні. Подейкують, що завойовники-римляни перейняли її ще від давніх греків і називали “лаганоном” тонкі прямокутні коржі з муки та води. Сьогодні існує кількасот варіацій цієї смачної і поживної запіканки. Переказати, наскільки це смачно – не реально, тож “Пошта” спеціально подала перевірений нашими працівниками рецепт лазаньї.

Піца –  найпоширеніша і найвідоміша у світі італійська національна страва. Описувати її марно, мабуть, немає людини, яка бодай раз в житті не куштувала пирога, зазвичай, округлої форми, вкритого томатною пастою та сиром і запеченого на дровах. У піцу можуть додавати різні інгредієнти, м'ясо, шинку, салямі, морські продукти, овочі, фрукти, гриби, зелень та... що завгодно! Справжня італійська піца готується обов’язково на дровах і з додаванням незмінного пармезану. Хоча, чесно кажучи, український варіант італійської піци мені більше подобається...

Равіолі – далекий родич наших вареників. Невеликі квадратної або овальної чи круглої форми вироби з тіста з начинкою, різновид італійської пасти. Начинка може бути будь-якою: від перетертого знежиреного овечого сиру з травами і м’яса до солодких ягід.

Ростічіні – страва, характерна тільки для кухні області Абруццо. Схожі вироби на шашлик, але ду-у-у-уже маленькі. Для їх приготування беруть лише м’ясо кастрованого барана. Шматочки м'яса нанизують на дерев’яний шампур, чергуючи зі салом. Як правило, подають із хлібом, политим оливковою олією, або брускето і хорошим місцевим червоним вином “Монтепунчіано Абруццо”.

Брускето – хліб, обсмажений в оливковій олії (схожий на грінки), на який зверху накладають овочі, запечені на грилі. Хоча це теж дуже відома італійська закуска і, за бажання, на хліб можна класти будь-яку начинку: від звичайного помідора чи перцю до сумішей із дрібно порізаних маслин, часнику, цибулі, помідорів та сиру. Брускети подають до столу, поки вони не встигли охолонути.

Морозиво – потрібно їсти всюди, де бачиш. Його смак описати неможливо. Можу зазначити лише те, що воно дійсно особливе в Італії і головне – натуральне. Є безліч смаків цього солодкого шедевру і кожен вартує вашої уваги.

 Для приготування найпростішого класичного варіанта лазаньї вам знадобляться:

• 14 – 16 сухих листів лазаньї (можна придбати у великих супермаркетах та спеціалізованих магазинах). Початківцям рекомендуємо купувати оригінальні італійські лазаньї, на яких зазначено “senza precottura”, тобто без попереднього варіння. Наприклад, “Lasagnе Emilianе all’uovo” (яєчна лазанья з області Емілія-Романія – малої батьківщини страви) або “Lasagnе verde” (зелена лазанья, до якої додають шпинат, виглядає ефектніше);
• 1 кг м’ясного фаршу, найкраще мішаного;
• півлітрова банка томатної пасти;
• середня в’язанка свіжого базиліку або півпачки сушеного (можна додати також кілька чайних ложок готової мішанки “Італійські трави”);
• 300 г тертого твердого сиру;
• Для соусу бешамель:
• 100 г вершкового масла
• 2-3 ст. ложки муки
• 750 мл молока

Фарш добре просмажити на великій пательні в попередньо розігрітій олії. Постійно помішувати, аби не утворювалось грудочок.

До готового фаршу влити томатну пасту, додати трави і тушкувати на малому вогні, періодично помішуючи.

За цей час готуємо соус бешамель:

У банячку розтопити масло, додати муку, ретельно вимішати і поступово вливати молоко, весь час помішуючи, аби соус  був однорідним і набув консистенції негустої сметани.

Відставити з вогню і соус, і томатно-м’ясну начинку.

Прямокутну форму змастити олією, налити на дно трохи соусу бешамель і вистелити сухими листами лазаньї. Найкраще, якщо між ними і краями форми залишатиметься ще приблизно 2 см.

Викласти рівномірним шаром томатно-м’ясну начинку, полити соусом, прикрити листами лазаньї, знову викласти на них начинку, полити соусом – так сформувати 4-6 пластів. Верхній шар не прикриваємо сухими листами, а щедро посипаємо тертим сиром поверх начинки. Залишки м’ясної начинки і соусу виливаємо по краях: дуже важливо, щоб вони не залишилися сухими. Щільно закриваємо форму фольгою і ставимо в розігріту духовку (приблизно 200є С) на 40 хвилин. Потім знімаємо фольгу і запікаємо ще 10-15 хв., так, щоб трохи підрум’янився сир.