Зрілі відпочивальниці шукають утіхи в обіймах екзотичних хлопців на південних пляжах і тікають від самотності вдома.

– Чого я буду сидіти у своєму Бремені, якщо тут від життя можна отримати набагато більше, – розповідає 64-річна Ліло і обіймає за стегна свого усміхненого 28-річного вродливого бічбоя Нцілу.

І хоча той не розуміє, про що говорить його німецька подруга, помічає, що йдеться про нього і що говорять про нього добре. Таких хлопців на пляжі Момбаси не бракує, набридає він черговій коханці, опиняється на вулицях міста з торбою туристичних сувенірів, які не так легко продати.

Увечері парочка сидить у саду чотиризіркового готелю на пляжі, вона має яскравий макіяж і вбрана у стилізований під африканський одяг, він – у спортивному костюмі, з золотим ланцюжком на шиї і на зап’ясті. Білі туристи за іншими столиками дивляться на них, чоловіки – зацікавлено, жінки здебільшого зневажливо. Нцілу це байдуже, він дивиться на свою супутницю закоханими очима і часто цілує то її руку, то губи. Він набирає собі повну тарілку їжі, вони випивають пляшку вина, а потім ідуть до неї в номер. Дорогою він шепоче їй у вухо єдине речення на суахілі, яке вона розуміє: “Накупенда сана” (Я тебе люблю).

Саме такий тренд жіночого секс-туризму спостерігається останнім часом у європейському туристичному бізнесі. Жінки здебільшого віком від 45 до 70, самотні, деякі вдови, іноді вони їздять по двоє. В африканських країнах (Кенія, Гана, Гамбія чи Південна Африка) такий туризм толерується, але офіційно про це не говорять. Неможливо довідатися статистичні дані про кількість таких туристок, у готелях добре знають, що їхні клієнтки найбільше цінують мовчання і тактовність. 

Жіночий і чоловічий секс-туризм складно порівнювати. На блогах жінки не дуже охоче розповідають про найпоширеніші сексуальні практики, але визнають, що екзотичні чоловіки привабливі і цінують їх. Африка, арабські країни Середземного моря, такі як Туніс і Марокко, Карибський півострів – це улюблені місця таких подорожей. А крім того, Таїланд та індонезійський острів Балі.

Гроші не головне

Складно провести і чітку межу між сексуальним туризмом і “звичайними стосунками”.Якщо чоловіки вважають свої стосунки з повіями чимось на зразок спорту, то жінки намагаються камуфлювати свої стосунки як звичайний флірт під час відпустки. Спершу про секс не говорять, а просто ходять кудись разом і жартують. Не йдеться і про фінансовий бік стосунків.

Чоловік Ліло помер три роки тому від інфаркту, залишивши їй солідну пенсію вдови, обоє дітей виросли і живуть окремо. Спершу вона намагалася знайти партнера вдома, але нічого не вийшло. Один із кандидатів міг говорити тільки про себе, наступний поцікавився лише розміром її бюстгальтера, третій вважав її вигідною партією і вже на другому побаченні заговорив про одруження.

– Я була одружена понад 30 років. Достатньо довго! – вважає Ліло і прагне романтики, ніжності, пристрасті.

Від чоловіків свого віку вона цього не дочекалася. Торік вони з подругою поїхали у Кенію. Спершу сафарі, потім відпочинок на пляжі. Коли вона побачила Нцілу, то відчула приплив адреналіну. На питання про 34-річну різницю у віці вона лише махає рукою. Нцілу відчуває, що у його коханої зіпсувався настрій і відразу ж реагує

– Ми розуміємо жіночу вроду не так, як європейці, – каже він англійською. – Це не єдине, що важливо у жінці.

Відверто, не соромлячись, він розповідає:

– Ліло платить рахунки, коли ми кудись ідемо, а за це я даю їй відчуття, що вона ще молода.

У гірському селі він має дружину і двох дітей, але не живе з ними.

Гуманітарна допомога

Нцілу завоював серце Ліло одним-єдиним реченням: “Подаруй мені свою дружбу”.

Їхні стосунки базуються на фінансовій основі, але все відбувається не так відверто, як у стосунках із жінками-повіями. Європейські коханки купують своїм бічбоям нові сонячні окуляри, мобільні телефони, одяг і взуття. Іноді – мопеди, або дають стартовий капітал для відкриття власного бізнесу. Тут вважається, що європейки не визискують своїх коханців, а ті не є їхніми жертвами і звичайними сексуальними об’єктами. Хлопцям дають гроші, щоб допомогти, а не в оплату за сексуальні послуги. 

Репертуар такого бічбоя незмінний. Він цілий день проводить на пляжі. Розстилає туристкам рушники, подає руку після виходу з моря. А якщо вона прогулюється вздовж води, він іде за нею і починає розмову. Якщо вона не відвертається зневажливо, його обличчя сяє від радості. Він шукає для неї гарну мушлю. Потім витягає з кишені сувенір і пропонує його за низьку ціну. Це всього-на-всього лише культурний обмін, вона не може відмовитися від цього. А коли вона питає, скільки коштує сувенір, він кладе їй його в руку і каже: “Дай стільки, скільки зможе твоє серце”.

Кожна біла туристка для такого бічбоя – це надія. Він знає, що вона може витратити на одну вечерю стільки, скільки він заробляє за місяць, а за її чайові у Кенії сім’я з шести осіб проживе день. Чому б йому не спробувати щастя і не абстрагуватися від зморщок на її обличчі. Можливо, вона допоможе йому втілити його мрії або навіть найбільшу мрію – квиток у Європу.

Білі жінки свідомі, що далеко не кохання кидає в їхні обійми темношкірих хлопців, які мріють про краще життя.

– У Нцілу було важке дитинство, але його серце залишилося дуже ніжним, – вважає Ліло.

І лише іноді ці двоє сидять поруч, охоплені раптовою безпорадною мовчанкою, яку не вдається заховати під інтимними жестами. Тоді вони відчувають відчуження, неминуче у людей із різних культурних середовищ. Ліло довго не витримує і тягне свого коханця на пляж. Він повинен нарешті навчитися плавати.

Переклад із німецької.
Роланд Мішке, Франкфурт-на-Одрі-Момбаса.