Чи вважаєте ви обов’язковою належність міських голів до конкретної політичної сили?

Новий закон про вибори депутатів спантеличив тих кандидатів у мери міст, які мали намір взяти участь у перегонах як самовисуванці. Утім депутати Верховної Ради України, проголосувавши за відповідний законопроект, заборонили механізм самобалотування на посади міських голови і цим поламали “одинакам” усі плани. За новим документом, право висування кандидата на посаду міського голови реалізовуватиметься виборцями через місцеві організації політичних партій. Передбачено, що особу може висунути кандидатом у депутати, кандидатом на посаду міського голови місцева організація (місцеві організації) лише однієї партії. Місцева організація партії може висувати лише одного кандидата на посаду міського голови. До того ж кандидата можуть висувати тільки міські організації партій. Самовисуватися можуть кандидати на посади сільських та селищних рад. Досі такого в Україні не було. І міські голови, як то, наприклад, мер Львова Андрій Садовий, відмежовувалися від політики, аргументуючи це тим, що зайняті більше господаркою, ніж політикою. І, до певної міри, це мало сенс. Але, виходячи із нововведень, учорашні самовисуванці змушені або відмовитися від ідеї бути обраними, або шукати затишний “дах” якоїсь із партій. Але і тут народні обранці передбачили підніжку для кандидатів. Бо новий закон передбачає, що місцева організація партії може висувати кандидатів на місцевих виборах за умови, що дана організація зареєстрована не пізніше як за 365 днів до дня виборів. Отож, кандидати у мери і депутати серед обмежень і заборон з усіх сил намагатимуться прорватися крізь законодавче поле і все-таки бути обраними. “Пошта” поцікавилася у людей, чи вважають вони обов’язковою належність міських голів до конкретної політичної сили?

Любомир Буняк,
екс-мер Львова:
– Категорично ні! Це повне безглуздя! Переконаний: міський голова має бути  поза політикою. Мер повинен бути господарником, дбати про вчасне подання теплопостачання в оселі городян, якісний ремонт доріг, освітлення вулиць, належне прибирання тощо. Я зовсім не розумію, до чого тут політичні партії?! Те, що зараз роблять, ніщо інше як узурпації влади.

Андрій  Юраш,
доцент Львівського національного університету ім. І.Франка, релігієзнавець:
– Щоб успішно  керувати міською господаркою, руки в мера повинні бути “розв’язані”, таким чином він зможе домовлятися з будь-якою політичною силою. Я вважаю, що безпартійність міського голови є плюсом, хоча абсолютизувати  ситуації не варто. Іноді партійна приналежність мера може бути плюсом для міста. Наразі маємо негативний приклад з мером Києва Леонідом Черновецьким, який створив власну політичну силу... Вважаю, що тут домінантою мали б бути природні моменти, а природним для такої посади є політична незаангажованість. І не має значення, чи це Київ, чи Львів, чи маленька Бібрка…

Марічка Ільїна,
більд-редактор:
– Як на мене, питання приналежності до політичної сили міського голови не є дуже важливим. В ідеалі мер передусім повинен бути добрим господарем – розуміти й оперативно вирішувати проблеми міста, періодично зустрічатися із мешканцями, брати до уваги їхні зауваження та побажання. Врешті-решт – бути патріотом. А політика тут здебільшого лише заважає і відволікає від безпосередніх обов’язків.

Василь Горбаль,
голова Львівської ОДА:
– Остання виборча мерська кампанія в Україні засвідчила: немає абсолютно політично нейтральних міських голів. Буває й таке, що рейтинги мерів бувають вищими, ніж тих чи інших політичних партій. Відповідно, це спонукає міських голів позиціонувати себе як нейтральних. Зокрема, така ситуація є з мером Вінниці Володимиром Гройсманом. З іншого боку, належність міських голів до конкретної політичної сили змушує до політичної структурованості суспільства. Отож, цілком підтримую цю позицію.

Юрій Шведа,
політолог:
– Цілком негативно до цього ставлюся. Це шкодить. Міський голова та депутати місцевих рад передусім є представниками громади, а з таким підходом закладається партійний принцип. Вважаю, що поряд із висуненням від політичних сил має бути право на самовисунення та висунення кандидатів у мери від організованих громадських комітетів. А так, усунувши цих суб’єктів від права висунення на посаду мера, політичні партії мають монополію. Міський голова має представляти інтереси громади, а не політичних сил. До чого тут політичні партії до інтересів громади?!

Ігор Балинський,
політичний експерт:
– Норма про висування кандидатів у мери  на місцевому рівні через партійні організації  повертає Україну  до її радянського минулого.  Ми знову є свідками ситуації, коли політична ініціатива йде зверху до низу.  Розробники проекту вважають, що в такий спосіб вони підтримують становлення та розвиток партійної системи. По-перше, ця норма дає можливість, передусім парламентським партіям, контролювати кандидатів у депутати чи мери, які звертатимуться до них за підтримкою. Фактично парторганізації зможуть ставити  до своїх висуванців непублічні вимоги. Як наслідок, ми будемо свідками політичних “розборок”. По-друге, рейтинг  місцевих парторганізацій зростає штучно і завершиться спекуляціями при підтримці того чи іншого кандидата. По-третє, в політиці не можна закладати так званого “бумерангу”. Йдеться  не лише про висування кандидатів через рішення парторганізацій, але й про заборону участі у місцевих виборах політичним блокам та “молодим” партіям. Теперішні законодавчі обмеження пізніше повернуться проти Партії регіонів. Заборона будь-якому громадянину балотуватися до місцевих органів влади  через самовисування  насправді містить політичний страх.