Після п’ятирічки спокою українці знову виходять на вулиці. Вчора в кількох містах України відбулися масові акції протесту з вимогою звільнити нового міністра освіти та науки Дмитра Табачника. Лише у Львові під обласною радою зібралося близько двох тисяч осіб – переважно студенти. У Києві відставки міністра вимагали близько 200 студентів. Про свою готовність підтримати студентів вже заявили і освітяни – у знак протесту вони готові до тривалого страйку і навіть їхати у столицю з вимогою зняти Дмитра Табачника. До слова, проти нового міністра вже висловилися колективи Києво-Могилянської академії і Українського католицького університету. Причиною обурення стало те, що у перші ж дні роботи нового уряду країну сколихнули анонсовані чергові зміни в освіті, більшість з яких стосується вступу до ВНЗ. Менше як за три місяці до початку вступної кампанії нові урядовці вирішили докорінно змінити правила вступу – зовнішнє незалежне оцінювання, до якого нинішні випускники шкіл готувалися більше року, буде не єдиним критерієм вступу. За кілька днів нове керівництво може докластися до скасування реформ, на впровадження яких знадобилося кілька років. Ще однією причиною антитабачникових протестів є і неодноразові антиукраїнські висловлювання нового міністра.

Логічною реакцією на все став вихід людей на вулиці. Україна вже має чималий досвід масових акцій протесту. Нинішні ж акції стануть тестом для нового керівництва держави на те, чи здатне воно прислухатися до громади. Ми запитуємо наших читачів: чи здатні масові акції протесту відправити у відставку міністра освіти та науки Дмитра Табачника?

Андрій Болкун,
заступник керівника справами Львівської обласної ради:
– На мою думку, акції протесту зараз ні до чого не приведуть. На жаль, вони вже не будуть такими масовими, як у часи мого студентства наприкінці 1990-х років. Протестувати проти призначення міністра освіти Дмитра Табачника треба не тут, під стінами Львівської обласної ради, а в Києві, на вулиці Банковій, під вікнами   адміністрації Президента України. Треба там влаштовувати мітинги, організовувати голодування. Хоча сумніваюся, що ці методи сьогодні будуть ефективні, бо в державі все-таки працює ринкова економіка, й молодь немає відповідних коштів на тривалий протест. Та й атмосфера вже не та.

Маркіян Іващишин,
депутат ЛМР, один із лідерів студентської “Революції на граніті” 1990 року:
– Я вважаю, що такі громадські акції, як та, що відбувається сьогодні проти нового міністра освіти і науки, здатні зробити свою справу. Але тільки у випадку, якщо вони будуть справді масштабними, якщо до них приєднається якомога більше і студентів, і викладачів – назагал, усіх освітян та всіх, кому не байдужа доля української освіти. Тоді влада не зможе залишитися байдужою до думки громадськості і вдасться досягнути сподіваного результату.

Юрій Бобало,
ректор НУ “Львівська політехніка”:
– Мені важко сказати, бо на Західній Україні прагнуть відставки Дмитра Табачника, а на Східній, навпаки, його підтримують. І це знов розділяє Україну на дві частини. Не знаю, чи матимуть наслідки масові акції, а щодо рішень обласних рад, то це не їх компетенція і не вони це вирішують. Рішення за Президентом України – побачимо.

Назар Драла,
голова ЛМ МГО “Студент за студента”, один з організаторів “Антитабачного” руху:
– Переконаний, що здатні. Якщо є суспільний спротив, то Верховна Рада має йти на компроміс. Якщо Тернопіль, Івано-Франківськ та Львів виступають проти Табачника, значить до нас мають прислухатися. Якщо нинішня влада думає, що після розчарування у Помаранчевій революції більше ніхто не вийде на Майдан відстоювати свої права, то вона помиляється. 2000 людей, які вийшли у Львові з протестом, це вже багато. Але я впевнений, що це лише початок. Студентський страйк засвідчив, що є молодь, яка готова протестувати, готова вийти на Майдан, бо їй не байдуже, що відбувається у країні. 

Ярина Ясиневич,
екс-керівник апарату міністра освіти і науки Івана Вакарчука:
– Я впевнена, що громадськість може відправити у відставку не лише міністра, а й всю владу – згадаймо Майдан. Щодо конкретно Дмитра Табачника, я вважаю що віддавати йому освіту було верхом цинізму з боку “коаліції тушок” і Президента на 0,3 ставки. І зараз навіть не правом, а обов’язком громадськості є нагадати, що політика повинна бути публічною. І якщо вдалося комусь зайти до міністерства у супроводі охоронців, то це в жодному випадку не вдасться у масштабах країни. Важливо не допустити скасування реформ Івана Вакарчука, важливо не дозволити “їм” перекреслити майбутнє наших дітей і виставляти найздібнішу молодь за кордон, бо в Україні знову будуть “рівніші” під час вступу, якщо обов’язкове для всіх тестування скасують. Важливо пам’ятати, що знати українську мову, навчатися нею – це ознака цивілізованості. Україна є і буде, і не можна заборонити молодим людям бути тут реалізованими, відбираючи у них право навчатися українською. Зараз лише ми, громадяни України, можемо вказати міністрам і парламентарям, що ніхто не давав права на повернення у минуле. 

Ганна Герман,
заступник глави адміністрації Президента України:
– Я б дуже хотіла, щоби в Україні були акції “за”, себто за щось, а не “проти”, себто проти когось. Я не маю на увазі міністра освіти та науки Дмитра Табачника… Особисто я за конструктивний підхід. Сьогодні варто вчити молодь об’єднуватися навколо позитивних речей. В Україні навчилися протестувати, а не підтримувати якісь позитивні та добрі речі. На жаль, в Україні сьогодні людей можна об’єднати ненавистю, а не підтримкою. Люди об’єднуються лише, коли вони проти когось чи чогось.