Світом правлять гроші. Так є сьогодні і так було 150 років тому. Ще в романах Оноре де Бальзака важливими темами є фінансова політика, економічні кризи і лещата кредитів. Тож і сьогодні, читаючи Бальзака, можна почерпнути для себе чимало корисного. Стосовно цього мали рацію Маркс і Енгельс, коли радили часто перечитувати цього "чудового старого". У його "Людській комедії" постійно йдеться про гроші, можна навіть сказати, що саме гроші стали головним персонажем цього письменника.

Особливо актуальним може виглядати сьогодні написаний у 1837 році в Парижі роман "Цезар Бірото". Герой цього роману, продавець парфумів Бірото, винайшов чудодійний засіб від випадіння волосся і планує заробити на ньому сотні тисяч франків, закликаючи французів відмовитися від перук. Але цього йому виявляється недостатньо. Разом із п'ятьма компаньйонами він вирішує взяти участь в "абсолютно надійній" операції і викупити землі, які через три роки, згідно з їхніми підрахунками, виростуть у ціні в кілька разів. Тож власникам залишиться тільки, склавши руки, отримувати чималі гроші за їхню оренду.

Усе закінчується передбачувано, і Цезар Бірото, чесний купець, який все життя був сповнений презирства до своїх колег­невдах, банкрутує. Він потрапляє у хитро розставлену пастку і опиняється у кредитних лещатах. Досить довго він тішить себе тим, чим зазвичай заспокоюють себе боржники: ще не настав день виплати. Але коли цей день настає, він виявляється не в змозі сплатити відсотки за кредит. У кульмінаційній сцені роману парфумер вдається до останньої, гарантовано безнадійної спроби відшукати гроші і врятуватися від банкрутства. Він звертається по допомогу до банкіра Клапарона, який насправді був однією з активних дійових осіб підступної змови проти Бірото. Клапарон радить Бірото у майбутньому заробляти гроші сучаснішими методами і не опускатися до дріб'язкового торгування помадами.

Клапарон радить Бірото займатися спекуляціями, але той не розуміє, що це за професія. "Це абстрактна професія, - пояснює Клапарон, - яка охоплює всі можливі фінансові оборудки і прораховує заробітки ще до того, як вони існують фізично, це гігантська концепція, метод наперед планувати свої очікування, нове таємне знання". І хоча Бірото стверджує, що не знає нічого про спекуляцію, сам він заробив свій перший капітал саме завдяки спекуляції. У цій ситуації Бірото схожий на героя комедії Мольєра "Міщанин­шляхтич", який зі здивуванням відкрив для себе, що, виявляється, уже сорок років розмовляє прозою, хоча ніколи про це не здогадувався. Так і Бірото спекулював, не усвідомлюючи, що ж він таке робить. Він вживав це слово, не розуміючи його значення.

"У мені ховаються двоє людей - митець і фінансист", - так Бальзак описував сам себе. Його найбільшою мрією було стати і самому колись мільйонером. І цю мрію він намагався втілити у життя не лише шляхом написання бестселерів, а й у ролі видавця книг і газет, власника друкарні, паперового фабриканта та в інших ролях. І жодна з його спекуляцій не була вдалою. Іронія долі полягала в тому, що герої романів "Людської комедії" спекулювали з набагато більшим успіхом, ніж її автор - якби Бальзак був одним зі своїх персонажів, він гарантовано став би багатим.

Поряд із втратою людством старих моральних принципів переможна хода грошей стала, на глибоке переконання Бальзака, важливою ознакою часу. Сучасність підпорядковується "всесиллю, всеприсутності і всезнанню" грошей. У середині ХІХ століття набуває сили нова вагома фігура, яка починає правити світом, "Його Величність банкір". Банкіри і банківська система відіграють у "Людській комедії" центральну роль. При цьому відбувається постійне протистояння двох середовищ - фінансового світу і світу промисловості. І при цьому, на думку Бальзака, мисливець і його жертва походять із різних зграй. Нерухомість і фабрики, земельні ділянки і поля, крамниці, продавці, робітники і рантьє - усе це територія, на якій фінансові жонглери шукають потенційних жертв, територія полювання.

Світ фінансів при цьому не має права обуржуазитися. Банкіри у творах Бальзака переважно барони. До "спокійної торгівлі" старої буржуазії сучасні банкіри, герої поспіху, відчувають лише глибоку зневагу. Процеси продажу і купівлі для них є лише поверховими явищами, насправді ж ідеться про те, щоб у людей народжувалися надії.

Бальзак вважає, що неможливо уникнути створення банківської системи, зрештою, саме банкіри породили такий необхідний для розвитку Франції "дух індустріалізації". Банкіри урухомлюють грошовий кругообіг і запускають промисловість, вони здатні запобігти кредитним небезпекам і ризикам. Банківська система доступна для всезагального користування. Банки дають гроші, а гроші "одухотворюють наше сучасне суспільство", як говорить лихвар Ґобсек, одна зі знаменитих фігур творчості Бальзака, і реаліставтор погоджується з ним. Натомість Бальзакмонархіст скаржиться на недоліки модерної цивілізації, яка замінила у суспільстві "моральні підвалини на підвалини грошові".

Слово "легальність" сьогодні має цинічний присмак, воно вказує на численні можливості легального обдурювання: "Закони - це павутиння, яке великі мухи можуть розірвати, але малі застрягають у ньому", - пише Бальзак і констатує далі: "Для мільйонерів не існує гільйотини і ката", а потім: "Виграш завжди залишається у баронеси". Таким чином він визнає, що фінансові спекуляції, які стали можливими завдяки буржуазній революції, проте, зберегли старі привілеї для обраних суспільних прошарків. Банкірів Бальзак вважає злодіями, які приносять у жертву маси, щоб досягнути своїх таємних цілей. Вирішальним тут є слівце "таємний", найбільша чеснота - це віртуальність, тож варто оволодіти високим мистецтвом і навчитися здаватися чимось більшим, ніж ти є насправді.

Не менш гостро описує Бальзак і патологічність фінансових спекуляцій, називаючи їх "попурі з найстрашніших таємниць нашого часу". І викрити фінансові спекуляції можна лише за допомогою "критики нечистого розуму". Статті, які Карл Маркс публікує на тему класової боротьби у Франції, починаючи з 1849 року, це вияв такої критики. Вона починається словами банкіра Лаффіта, датованими 1830 роком: "Відтепер усім керуватимуть банкіри".

У 1964 році у Парижі відбувся великий конгрес бальзакознавців. Один із референтів говорив про тему фінансових спекуляцій у "Людській комедії" і при цьому підкреслював головну роль банків у цьому. Першим питанням, яке прозвучало із залу до доповідача, було прохання провести паралелі між банківськими методами часів Бальзака і теперішніми. Дослідник не зміг відповісти на запитання, посилаючись на те, що в часи Бальзака професія банкіра ще не була обмежена законодавчо, тоді як тепер банки можуть діяти винятково у відведених їм законом рамках. Таким чином, актуальність творів Бальзака було обмежено 45 років тому, але навіть актуальність піддається кон'юнктурним ваганням, тому не лише для історії, а й для сучасності фінансового світу Бальзак усе ще має що сказати. Тим паче, що врегульованість і підпорядкованість банків законодавству має всі шанси похитнутися саме в часи кризи.