Скільки маємо Україн?
Чи дався взнаки чинник розколу держави у президентських перегонах 2010-го?
Чи дався взнаки чинник розколу держави у президентських перегонах 2010-го?
Українські політики, змагаючи за владу, іноді пробують застосовувати своєрідну акупунктуру больових точок спільноти. Мова, міжнародні вектори, неоднозначне трактування історії. Минула президентська кампанія (2004 - 2005 років) характерна спробами нав'язати пересічним мешканцям різних регіонів держави думку про діаметрально протилежні орієнтації сходу і заходу, про непереборні перешкоди, які лежать у царині світогляду і геополітичних уподобань. Не беремося стверджувати доконечно, але, видається, значною мірою така стратегія була нав'язана Україні зовні, бо, наприклад, російське втручання тоді було надто помітним.
Цьогоріч, на нашу думку, розкольницькі тенденції відкинуті на узбіччя. Про це, зрештою, свідчать і попередні результати голосування, про єдність країни говорять навіть ті, хто ще недавно очолював сепаратистські рухи і відверто виступав за повернення до імперського формату співжиття двох сусідів. Риторика про дві, а то й більше, України, зійшла на пси, залишившись, однак, на рівні підсвідомості обивателя гіркотою образи - "донецькі" досі мають жаль на "помаранчевих" за нав'язаний імідж "бандюків", "львівські" - на білоблакитних, які вперто називають нас "бандеровцамі".
Тож нині, після відзначення чергової річниці Дня соборності, хочемо з'ясувати Вашу думку з приводу того, чи дався взнаки чинник розколу держави у президентських перегонах 2010 року?
Василь Шпіцер,
голова Львівської міської ради 1990 - 1994 років:
- Цього разу українців обвели довкола пальця, як сліпих кошенят. Росія розіграла безпрограшну партію. Бо всіх проросійських виборців узяв на себе Янукович, ще й Тігіпко його прикрив. А націоналдемократів доручили обробляти Тимошенко та Яценюку. На них же гроші з неба не сипалися, десь же вони їх брали. Залишився лише Ющенко, але за нього проголосувало лише 5%. Нас обіграли. Треба, щоб люди думали, а не велися на гарні слова. Ми поки що маємо свободу і треба мудро нею користатися.
Роман Іваничук,
письменник:
- Та чому цей розділ маємо нещастя спостерігати лише цього року? На жаль, такий поділ країни відбувається постійно. А чому так є - пояснення шукайте самі. Адже як може бути щось інше, якщо в державі й далі немає єдності? Окрім того, коли людина, яка ненавидить Україну, хоче стати на чолі нації і робить усе можливе для цього, то що можемо казати після цього? Я не знаю, що маємо робити з цим.
Ігор Марков,
соціолог, політолог, завідувач сектору етносоціальних досліджень Інституту народознавства НАН України:
- Протистояння "схід - захід" у цій президентській кампанії перестало бути ідеологічним і не містить різниці у візіях соціального розвитку. Натомість загрозливим і провідним чинником стало розщеплення політичного простору, а також посилення міжперсональних протистоянь. Ми стали свідками відсутності реального політичноідеологічного протистояння, якого немає навіть у перспективі. Програми кандидатів на Президента втратили будьяке реальне значення і зміст. На кін вийшли тільки персональні бренди і символіка. Ще однією особливістю цьогорічних перегонів є розподіл держави, яка стала розмінною монетою. А об'єктами розпродажу відтепер є пенсії, підвищені зарплати або й взагалі не декларовані речі, до прикладу, скриті фінансові потоки. Відтак, тенденція розподілу держави лишається домінуючою, натомість у жодній передвиборній програмі немає інтенції конкретного розвитку країни. Політичне протистояння звелося до взаємного поливання брудом, а такі фактори, скажімо, як друга державна мова чи державницькі або національні питання слугують сьогодні політикам додатковими резервними "тузами в рукаві".
Микола Горинь,
депутат Львівської обласної ради:
- Найперше позитивним є те, що політики не мусували цю тему під час цієї президентської кампанії. Всі ще пам'ятають мапи поділу України, які активно пропагували у 2004 - 2005 роках. Оглядачі, спеціалісти, політологи зазначали, що тепер не бачили цієї програми у кандидатів. Це є дуже добре й свідчить про те, що цю проблему штучно роздули, що її немає. Вона була тільки в головах політиків. Два кандидати на посаду Президента та їхні симпатики повинні притримуватися цієї думки до другого туру виборів й не порушувати цієї теми.
Юрій Шведа,
політолог
- Я вважаю, що на цих виборах чинник розколу України був зовсім не суттєвим. Хоча раніше він і справді переважав. Цього разу був широкий спектр і був вибір. Тому відіграли більше ідеологічні преференції, ніж регіональні. Хоча результати виборів і показали, що схід голосував за свого кандидата, а захід - за свого, я вважаю, що це відбулося не через регіональні відмінності, принаймні вони не були однозначно визначальними.
