Є чудова китайська мудрість, що добрий імператор - той, про існування якого не здогадуються. Можна довіритись їй, оскільки прадавній народ має підстави висновувати таке про стосунки влади із загалом. Приблизно так міркують і на Заході; уряди, парламенти, президенти там хтось на кшталт покоївок, тихо та делікатно роблять лад у вашому помешканні, намагаючись не завдати господарям незручностей.

Я не думаю, що й ми мусимо наділяти владу якимись надзвичайними, боронь Боже, сакральними рисами. Тим не менше, це наразі так. Жодне застілля, поїздка у маршрутці не минеться без пристрасних обговорень того, що вчора сказав "у Шустера"чи деінде той чи інший політик. Іноді я думаю, що ми полагодили всі хатні проблеми і нам просто нічим себе розважити, лише розмовами про політику.

Хай там зараз - напередодні президентського марафону. Тоді навіть Америку будять від сну шоу­праймеріз, поїздки кандидатів Штатами; і сантехнік Джо виголошує свої погляди на майбутнє країни. Але ж у нас зацикленість політикою всеосяжна!

Скажу відверто, я не вірю, що будьхто із нинішніх гіперактивних кандидатів здатен змінити хід історії. Я переконаний, що Україна - самодостатня і цілком освічена спільнота - мусить перейти тернистий шлях до аполітизації своїх громадян. І її влада - президент за президентом, уряд за урядом, парламент за парламентом, - із плином часу позбудуться ілюзій з приводу свого месіанства, якоїсь своєї особливої ролі, і дійдуть до стану суспільної "покоївки", яка виконуватиме те, за що їй платять. Бо інакше - інакше їй вкажуть на двері, без особливих скандалів і майданів, а тихо, згідно із написаними нею ж законами...

Вірити, що завтра у найвищий державний фотель сяде найчесніший, найсправедливіший і найцивілізованіший, - у країні, де злодійство, корупція і нечесність стали нормою, значить, бути наївним. Треба обирати того, хто найбільше годиться нині, бо ця система пририхтує роги й ангелу. Обирати не для того, аби потім вимагати неймовірного, а для того, щоб він (вона) принаймні спробували гіркого (а ще вчора, перед виборами, солодкого) трунку. Обирати не за тим, що про нього (неї) говорять опоненти, що пишуть у газетах і показують по ТБ. Обирати із поправкою на трансформацію особистості: бо люди на шляху до влади і люди при владі - різні. Не тому, що лицемірили виборцям, а тому, що осягли нарешті те, чого так гаряче прагнули, і воно виявилося важким тягарем. Якщо ж тоді вони не ґвалтуватимуть "пробі!" на увесь світ, а тихо й непомітно візьмуться за прибирання у нашому спільному домі, - значить, ми не схибили з вибором.