Який львівський театр є вашим улюбленим?

Коли 1961 року у Відні
на IX конгресі Міжнародного інституту театру постановили щороку 27 березня відзначати Міжнародний день театру, заперечень не було. Зрештою, як немає їх і сьогодні. Бо театр люблять усі. Принаймні більшість…

Львів’яни часто називають своє місто театральною Меккою – особливо коли восени уже багато років поспіль до Львова на Міжнародний театральний фестиваль „Золотий Лев” їдуть відомі і не дуже театральні колективи та режисери з цілого світу. Відтак маємо нагоду бачити і порівнювати, сприймати і відкидати, захоплюватися і критикувати. І водночас під іншим кутом зору споглядати власні театри. 

Сьогодні “Пошта” запитує читачів: який львівський театр є вашим улюбленим?

Василь Куйбіда,
заступник голови НРУ, депутат Львівської облради:

– Важко виокремити якийсь один театр. Люблю з дружиною ходити у театр опери та балету, театр ім. Марії Заньковецької. Мені подобаються молодіжні театри, театр “Воскресіння”. Як і в кожної людини, мої смаки не є однобічними. Я люблю оперний спів, драму… Дуже приємно було дізнатися, що театр ім. М. Заньковецької повертається до вистав, які вони ставили десятки років тому, коли я ще був студентом. Маю на увазі виставу “Невольник”, прем’єра якої нещодавно відбулася. На жаль, я не потрапив на неї, але обов’язково піду подивитися. Молодіжні театри приваблюють своєю безпосередністю. Там, можливо, бракує, акторського мистецтва, зате не бракує щирості і бажання через власні емоції подавати співпережиття з героями.

Надія Оксенчук,
радник міського голови Львова з питань освіти:

– Улюблений мій театр – це театр ім. Марії Заньковецької. Дуже люблю цей театр і акторів. Зізнаюсь, що своєї любові не зраджую дуже багато років, як тільки є прем’єра, знаходжу час, аби піти. Минулої неділі була на виставі “Невольник”. Мистецтво акторської гри заньківчан інспірує до творчості, до позитивного мислення.

Лідія Мельник,
музичний критик:

– Зрозуміло, що моїм улюбленим театром є оперний, в силу як професійних, так і особистих уподобань. В опері, в балеті мене з дитинства заворожувало поєднання різних мистецтв – музичного, драматичного, образотворчого. Намагаюся відвідувати оперні театри в кожному великому місті, до якого приїжджаю, адже значною мірою саме вони формують його обличчя.

Якщо говорити про рідний Львівський театр опери та балету, то він викликає неоднозначні почуття: з одного боку, це фантастична споруда, багата історія, чудові фахівці, котрі задіяні сьогодні. З іншого – катастрофічний брак репертуару та його оновлення. В середньому, за моїми спостереженнями, наша Опера тішить нас “аж” однією прем’єрою на рік. Минулого року й тієї не відбулося. Також не вистачає модерних постановок у руслі останніх, нехай і трохи провокаційних, європейських трендів.

Наталія Ільїна,
керівник відділу журналу “Дебет-кредит”:

– Дуже люблю Львівський оперний театр. Він так змінився за останні двадцять років: відчувається, що адміністрація працює. Нові костюми, гарні декорації... І репертуар просто чудовий. “Травіата” і “Бал-маскарад” Верді, “Кармен” Бізе, “Богема” і “Тоска” Пуччіні, “Страшний двір” Монюшка... Відомий фільм “Привид опери” – якось по-іншому почала сприймати розкішну будівлю нашого театру. Мені здається, в ній є щось містичне. І канал, певно, під спорудою зберігся, по ньому теж можна плисти човном, як це роблять герої фільму.

Сергій Проскурня,
театральний режисер:

– У Львові моїм улюбленим театром є театр імені Леся Курбаса. Він єдиний, на мою думку, не лише у Львові, але й у цілій Україні виконує не декоративну місію. Адже, на жаль, ми живемо в епоху не видатних режисерів, а директорів театрів, коли втрачені творчі стратегії. Театр повинен показувати суспільству його обличчя, а людині – її майбутнє, тільки тоді він виконує свою місію як лабораторія. А театр ім. Леся Курбаса, який колись називався молодіжним, залишився молодим духом, не зрадив своїм юнацьким ідеалам – і за це я його дуже поважаю.

Андрій Шевців,
екскурсовод:

– Насправді я дуже рідко ходжу в театр. Раніше ходив частіше, але останні роки рідко надаю перевагу саме театру. Якщо хочеться гарно провести вечір, вибираю кінотеатр. На жаль, в наших театрах не завжди є вистави, які мене цікавлять. Водночас буває і так, що, якщо йде якась цікава вистава, на неї не завжди вдається купити квитки. Якщо вибирати, у який з львівських театрів піти, я надаю перевагу театру ім. М. Заньковецької або “Воскресінню”.