Чи готові ви відстоювати свої права як споживач?

Сьогодні, 15 березня, у річницю виступу президента США Джона Ф. Кеннеді в Конгресі у 1961 році, ми відзначаємо Всесвітній день захисту прав споживачів. У цьому виступі були сформульовані чотири основні права споживача: право на безпеку, право на інформацію, право на вибір і право бути почутим. Пізніше до них додалися ще чотири: право на відшкодування збитку, право на споживчу освіту, право на задоволення базових потреб і право на здорове довкілля. У 1983 році день 15 березня закріпили в міжнародному календарі святкових дат як Всесвітній день захисту прав споживачів.

Cьогодні ми чуємо багато нарікань на якість товарів та послуг. Більшість із них справедливі. І хоч у нас є і управління захисту прав споживачів, і громадські організації, яке-не-яке законодавство, однак, коли визначальним критерієм при виборі товару для більшості українців є низька ціна, часом ми готові поступитися іншими аспектами. А найголовніше, ми не завжди знаємо свої права і не завжди готові докласти зусиль, щоб ними скористатися.

“До нашої установи звертається щоденно дуже багато людей. Адже наша робота полягає у тому, щоб задовольнити вимоги споживачів. Сьогодні найбільше скаржаться на житлово-комунальні послуги, це приблизно 45% людей, – зазначає Надія Бригінець, головний спеціаліст Львівського обласного управління у справах захисту споживачів. –  Крім того, є скарги на транспортні перевезення, неякісне сервісне обслуговування, якість промислових товарів. На продовольчу групу товарів зараз менше нарікають. Позитивно вирішити вдається 85-87% усіх скарг. Інші намагаємося переадресувати у ті структури, які мають повноваження їх вирішити”.

Сьогодні “Пошта” запитує читачів: чи готові вони відстоювати свої права як споживачі?

Андрій Корнат,
депутат Львівської облради, голова ЛКО НРУ:

– Захист своїх прав та інтересів є нормальною реакцією кожної людини і суспільства. Це є індикатором зрілого громадянського суспільства та зрілості самого громадянина.

Захищати себе, своїх рідних, близьких та їхні права треба, бо це є ознакою здорового організму. Коли йдеться про мене, то я завжди стояв на позиціях того, що кожен із нас є солдатом України, захисником своєї сім’ї, який своїм прикладом буде моделювати поведінку майбутніх поколінь, що дає підстави з надією говорити про майбутнє.

Валерія Ахметова,
студентка:

– Боротися за свої права споживача в нашій країні – справа невдячна. Можна писати в книгу скарг, проте найчастіше сторінки зі скаргами вириваються працівниками, а залишаються лише позитивні відгуки. Подавати в суд – узагалі смішно, адже процеси затягуються на роки. Повертати ж речі з якоїсь певної причини, керуючись законом, можна. І це працює навіть у нашій країні. Проте працює здебільшого у фірмових магазинах, які зацікавлені у своїй добрій репутації.

Ольга Пакош,
журналіст, тренер Програми ЄС “Права жінок і дітей в Україні: комунікаційний компонент”:

– На мою думку, система захисту саме цих прав у нашій країні є недосконалою. І стосується це передусім послуг, які надають монополісти. Якщо у неприємних ситуаціях із приватними підприємствами чи компаніями можна довести своє право на якісні продукти чи добре обслуговування, то у випадках з “Укрпоштою” чи “Укр­залізницею” просто опускаються руки. Не можу собі уявити механізм, за яким би мені відшкодували моральні збитки і компенсували витрати на лікування застуди після подорожі у холодному вагоні з Києва до Львова! Або ж у скільки оцінити хамство оператора поштового відділення, коли вона з презирством каже: “Такого розміру коробок під вашу посилку немає. Зайдіть наступного тижня”?!

Галина Шарко,
начальник відділу торгівлі управління економіки Львівської міськради:

– Якщо мова йде про незначну покупку, то, попри неякісний товар, я цього не робитиму. Я людина неконфліктна і не дуже люблю подібні речі. Однак якщо покупка буде не дрібною, а, скажімо, якась річ на суму від двох тисяч гривень виявиться дефектною, то тоді доведеться вжити заходів і довести справу до кінця.

Іван Квик,
начальник Державної житлово-комунальної інспекції у Львівській області:

– Особисто я теоретично завжди готовий захищати свої права споживача на 100%, а практично це не завжди вдається, десь на 60-70%. Не вистачає нервів та сил, а затрачені час та зусилля не вартують відшкодованих коштів чи сатисфакції.
Певен: більшість громадян готова захищати свої права, але на практиці зробити ж це можуть близько третини. Це бачимо і зі звернень громадян, і в судах. Люди часто зневірюються у тому, що можуть відстояти свої права, через значну бюрократичну тяганину.

Наприклад, якщо неякісно надаються комунальні послуги, споживач має угоду, де прописані зобов’язання сторін, і якщо він – людина обізнана, то може вимагати належного виконання цієї угоди, починаючи від свого комунального підприємства. Якщо ж на звернення не реагують, то споживач звертається у вищі інстанції, де часом його звернення проходить коло у 4-5 інстанцій і повертається туди, звідки людина почала оббивати пороги.