Те, що чимало коренів польської культури походять саме зі Львова, – факт історичний. Як і активність польської громади львів’ян сьогодні. Проте й досі в місті немає офіційного польського культурного центру. Нещодавно під час візиту до Польщі Президент України Віктор Янукович заявив про своє зацікавлення питанням створення Польського дому у Львові. За словами глави держави, він візьме питання під особистий контроль.

“Пошта” вже неодноразово порушувала цю тему, передовсім тому, що питання Польського дому в нашому місті нерозривно пов’язане з історією Народного (Українського) дому в Перемишлі. У 2009 році навіть планувалося символічне одночасне відкриття двох культурних центрів. Однак, якщо питання передачі Народного дому таки вдалось зрушити з місця, тема створення аналогічної польської структури у Львові зависла у повітрі. Причина – польська та українська сторони ніяк не можуть домовитись щодо будівлі або земельної ділянки, де має бути осередок польської культури. У 2007 році управління архітектури Львівської міської ради запропонувало для розміщення Польського дому ділянку площею 0,2 га на вулиці Під Голос­ком. Однак польська сторона наполягає, що це має бути будівля або ділянка лише у центрі Львова, і запропонувала колишній будинок товариства “Сокіл”, що на вулиці Личаківській, 99. Але споруда має свого користувача. Відтак питання й надалі залишається невирішеним.

Цікаво, що проблеми польської громади у Львові вже не перший рік хвилюють... українців Польщі. Після того, як у вересні 2009 року міська рада Перемишля передала на баланс держави Народний дім з метою подальшого його надання в користування українській громаді, з’їзд Об’єднання Українців Польщі (ОУП) оприлюднив відкрите звернення до міського голови Львова Андрія Садового, у якому підтримав старання польської громади Львова щодо надання відповідного приміщення на потреби Польського дому. Про це “Пошті” нагадав у розмові Генеральний консул Республіки Польща у Львові Ґжегож Опаліньскі.

– Скільки часу вже тривають переговори про будівництво Польського дому у Льво­ві і чому досі не перейшли до конкретних дій?

– Справа Польського дому у Львові стоїть у порядку денному польсько-українських взаємин фактично з самого початку налагодження політичних зв’язків між незалежною Україною та незалежною Польщею після 1991 р., а особливо з середини 90-х років.

Важко сказати однозначно, чому справа досі не завершена, напевне, є тут щонайменше кілька причин. По-перше, справа Польського дому вже давно пов’язувалася зі справою українського Народного дому в м. Перемишлі, який польська сторона мала передати українській національній меншині. З польської сторони були серйозні кроки назустріч українській громаді. Говорячи “польська сторона”, маємо на увазі як міську владу Перемишля, тобто орган самоврядування, так і державні структури,  які надають підтримку місту у вирішенні питання. У випадку Перемишля успішно спрацьовує схема співпраці міської самоврядної влади та центральних державних структур. Справа Народного дому в Перемишлі є тільки однією зі складових, хоча дуже вагомою, відповіді на це запитання. Іншою причиною, на нашу думку, є політизація теми Польського дому, яка спостерігається протягом багатьох років. Про певну політизацію можна, звичайно, говорити також у Перемишлі, однак результат такий, що в Перемишлі тема буде скоро закрита, а у Львові справа осередку польської культури ще далека від позитивного завершення.

– Чи є домовленості з міськрадою про місце будівництва споруди?

– Генеральне консульство не є головним партнером у вирішенні цього питання, хоча, звичайно, ми брали та беремо участь у розмовах, переговорах тощо. Розмови мають досить давню історію та сягають середини 1990-х років. За цей час з боку міської ради висувались різні пропозиції, деякі варті уваги, інші менш реальні. Бувало також так, що цікаві пропозиції міста були неможливі для здійснення з інших міркувань (наприклад, протести актуальних користувачів), не врахованих міською радою, наприклад, стосовно об’єкта Військового драматичного театру на вул. Городоцькій, 36. Були також пропозиції, які не відповідали польській стороні. Це були об’єкти або ділянки, розташовані далеко від історичного центру міста. Заради справедливості слід додати, що наприкінці 1990-х років були також пропозиції локалізації Польського дому в центрі міста, хоча на той момент вони не відповідали фінансовим можливостям польської сторони, яка так чи інакше мусила б узяти на себе витрати, пов’язані з повним ремонтом будинків.

– Яке місце вважаєте добрим для облаштування Польського дому?

– Позиція озвучувалася багаторазово. Йдеться про об’єкт, розташований в історичній частині міста, що підкреслить шанобливе ставлення до польської громади з боку української держави та буде своєрідним підкресленням величезного внеску поляків у розвиток міста. Зрештою, варто додати, що Народний дім у Перемишлі розташований у центральній частині старого міста.

Протягом усього періоду з боку деяких львівських політичних кіл порушувалися різні аргументи, інколи з дуже сильним політичних підтекстом, мовляв, на відміну від Львова, Народний дім у Перемишлі був українською власністю. Такий аргумент недоречний, адже у Львові можна знайти безліч об’єктів, які до 1945 р. належали польським громадським організаціям… На даний момент останньою пропозицією міськради Львова є оренда ділянки на вул. Чорновола, 67а, та будівництво на ній польською стороною Польського дому. Ця адреса є поза територією історичної забудови м. Львова… Згідно з інформацією ЛМР, на даний момент у комунальній власності Львова в центральній частині міста відповідних об’єктів немає, отже, можливо, доцільним було б здійснення “перемишльського сценарію”, тобто активної підтримки ЛМР державними відомствами в Києві.

– Які основні функції мала б виконувати нова установа? Чим будуть займатися її працівники?

– Треба однозначно сказати, що Польський дім, чи пак Центр польської культури, має бути ще одним цікавим місцем, культурним осередком міста Львова. Польська сторона хоче, щоб майбутній центр не став лише осідком організацій польської національної меншини, а радше місцем, де поляки з України будуть презентувати свою культуру, зустрічатися зі своїми сусідами-українцями, а також особами інших національностей, організовувати різні цікаві культурні та інші заходи. Одним словом, йдеться про сучасний культурний центр, відкритий для всіх мешканців та гостей міста. Хотілося б, щоби своє місце знайшли там виставковий зал, бібліотека польської літератури, зал для організації концертів тощо.

– Кілька років тому йшлося про можливість передачі польській громаді будівлі колишнього товариства “Сокіл”. Чи відмовилася польська громада від неї?

– Дійсно, у 2009 р. представники польської громади звернулися до міського голови у справі передачі для потреб польської нацменшини колишнього будинку “Сокола” на вул. Личаківській, 99. У цьому проханні було відмовлено, оскільки в будівлі функціонує Будинок дитячої та юнацької творчості Личаківського району м. Львова.

– За чиї кошти мали б його будувати чи облаштувати?

– Оскільки питання перебуває у “початковій” стадії, зарано говорити про конкретні фінансові питання, особливо, що невідомо, чи говоримо про витрати на будівництво нового об’єкта, чи ремонт споруди, що існує. Можна констатувати лише, що польська сторона ніколи не відмовлялася від фінансової участі у створенні Польського дому. Для такого роду “інвестицій” є відповідні державні та недержавні механізми. Польські доми створені в багатьох країнах світу, у центрально-східній Європі успішно функціонує польський центр у Вільнюсі (Литва).

– Коли, на Вашу думку, реально може бути відкритий Польський дім?

– На даному етапі не можливо прогнозувати навіть приблизну дату.

– Які польські установи є нині у Львові?

– Можемо радше говорити про об’єкти, які перебувають у користуванні організацій польської меншини. Фактично єдиним таким місцем є орендований на пільгових умовах офіс Товариства польської культури Львівщини, який розташований біля пл. Ринок. Варто зазначити, що на даний момент у Львові діють близько десяти організацій польської національної меншини. До цього короткого переліку можна додати ще дві школи з польською мовою навчання у Львові та чотири дошкільні групи з польською мовою навчання у дитячих садках.