Найбільше серед міст Західної України від графіті потерпає Львів

З кожним роком у Львові все важче знайти будинок, якого б не торкнулась рука сучасних вуличних митців. За словами експертів міжнародних пам’яткоохоронних організацій, графіті стало однією з найбільш кричущих проблем історичного Львова поряд із пластиковими вікнами та яскравими вивісками, що дисонують із давніми будівлями.

За словами Лілії Онищенко, начальника управління охорони історичного середовища ЛМР, найбільше від дій тих, хто хоче залишити свій автограф, потерпають будинки зі щойно відреставрованими фасадами. Свіжий приклад – внутрішня сторона огорожі Вірменської церкви, реставрацію якої зробили торік. За словами Лілії Онищенко, сьогодні неможливо порахувати, скільки графіті є у Львові. Щомісяця їх з’являється все більше. При цьому насправді ефективного методу боротьби з ними немає. Один із варіантів боротьби із настінними розписами – їх зчищення за допомогою піскоструменевої машини. Саме так три роки тому частково очистили від графіті дворик Домініканського собору. 

– Львів найбільше у Західній Україні потерпає від графіті на фасадах будинків, – розповів “Пошті” Назар Тимняк, директор фірми, що займається очищенням будинків, фонтанів та пам’ятників від графіті. – Думаю, це пов’язано з тим, що сюди приїжджає багато туристів і всі хочуть залишити свій “слід” у місті. Очищення одного квадратного метра графіті коштуватиме 100-150 гривень. Камінь та цегла очищуються без проблем, натомість штукатурку відчистити дуже складно, частіше трапляється так, що її легше оббити і встановити нову, оскільки фарба від графіті в’їдається дуже глибоко.

Найчастіше послугами фірми користуються приватні підприємці, які хочуть очистити стіни своїх магазинів чи офісів від фарби. Водночас туристична частина міста залишається фактично беззахисною перед балончиками графітників. За словами Лілії Онищенко, зчищати написи з пам’яток дорого і неефективно, адже, як свідчить досвід, мало не наступного дня графіті з’являються знову.

– Від графіті потерпають будинки у всій Європі. Зокрема, їх багато в Італії. Є і певна закономірність – що менше цивілізована країна, то більше пописаними є будинки. Боротися з цим намагаються з допомогою відеокамер, однак це малоефективно. Тому в Європі багато уваги приділяють роз’яснювальній роботі і суворому покаранню, – розповіла Лілія Онищенко.

Нещодавно в Європі почали використовувати ще один метод боротьби з витворами вуличних митців – на цінні будівлі наносять спеціальну плівку, завдяки якій будь-який напис зі стіни стирається  за допомогою мокрої ганчірки. Щоправда, коштує таке задоволення чимало – від 10 до 50 доларів за квадратний метр. За словами Лілії Онищенко, у Львові є одна будівля, оброблена цим розчином. Однак назвати “щасливчика” чиновниця відмовилась, оскільки остерігається, що така реклама приверне увагу графітників.

– Це доволі дороге задоволення, тому ми не можемо так захистити всі будівлі, – коментує очільниця управління. – Зрештою, в Європі так оберігають теж лише найцінніші будівлі. Ми ж можемо робити це лише за спонсорські кошти. Виділити на це бюджетне фінансування не можемо, бо це не передбачено державними будівельними нормами, отже, нам ніхто не погодить кошторису.

Ціна “мистецтва”

Чималі надії посадовці покладають на суворе покарання вуличних митців. Мовляв, якщо їх насправді штрафуватимуть, може, тоді малюватимуть менше. За словами Василя Хоми, керівника відділу дільничних інспекторів управління громадської безпеки ГУ МВСУ у Львівській області, за розмальовування будинків графітників штрафують від 20 до 80 неоподатковуваних мінімумів, тобто від 340 до 1360 грн. Щоправда, скільки реально людей торік заплатили цей штраф і чи такі були, “Пошті” довідатись не вдалось. У прес-службі ГУ МНСУ у Львівській області пояснюють, що точної кількості усіх графіті у місті назвати не можуть, позаяк облік ведуть усіх пошкоджень майна, окремої графи про графіті немає.

Графіті в законі

Поряд зі звичайним хуліганством у Львові є і приклади законного графіті. Як-от розписи стіни на вул. Вітовського, Винниці, Тунельній та підземного переходу біля  залізничної станції “Підзамче”. Як розповів “Пошті” Олександр Удовенко, в.о. голови Шевченківської районної адміністрації м. Львова, кілька років тому графітники діяли у місті організованими групами. Домовитися з ними було легко, відтак тримати лад із розписами на будинках теж було легше, нині вільні художники не ведуть діалогу із владою.

– Чотири роки тому ми відремонтували підземний перехід біля станції “Підзамче” і запросили графітників розмалювати стіни. Умова була одна – усі розписи повинні стосуватися Львова. Тому тривалий час перехожі могли насолоджуватися малюнками трамваїв, левів та ратуші. Зараз же майже всі розписи понівечені, нові графітники прагнуть продемонструвати свій талант на старих малюнках, – коментує Олександр Удовенко.

Чиновник зауважує, що навесні підземний перехід знову відремонтують і планують запросити графітників до співпраці, тому художники з балончиками можуть подавати свої пропозиції до міськради.

Цікаво, що навіть зараз, коли до графіті ставляться із зацікавленням, самі графітники прагнуть залишатися “за кадром” і не оприлюднювати свої імена. Відтак “Пошті” так і не вдалося дізнатися ім’я майстра, який розмалював фасад стіни поряд із кав’ярнею “Дзиґа”. Мова  йде про репродукцію картини Рене Магріта “The Lovers”. Довгий час малюнок на стіні залишався одним із найулюбленіших місць для фотографування, а світлину графіті навіть використовували для оформлення відкриток “Вітання зі Львова”. На думку Влодка Кауфмана, знаного львівського митця, анонімність графітників – особливість професії.

– Не слід забувати, що це екстремальне мистецтво, графітники хочуть малювати у тих місцях, де не завжди дозволено. Вершина майстерності – намалювати у важко доступному місці. Тому їхнє ім’я рідко коли стає відомим, – розповідає “Пошті” Влодко Кауфман.

Мар’яна Вербовська, Мирослава Іваник, Катерина Сліпченко

Андрій Салюк,
віце-президент українського бюро ІКОМОС, голова ЛОО “Українське товариство охорони пам’яток історії та культури”:

– Треба чітко розрізняти, що саме ми називаємо графіті. Адже так називають і творчий напрям, коли митці малюють на спеціально відведених поверхнях, і те, коли люди просто фарбами розписують фасади будинків. Я категорично не погоджуюсь, що друге можна називати графіті. Це хуліганство. Якщо перше треба підтримувати і сприяти розвитку, то друге треба жорстко карати. Ба більше, людей, які псують написами фасади будинків, зокрема пам’яток архітектури, потрібно притягати до відповідальності і зобов’язувати оплатити реставрацію пошкодженого фасаду. На жаль, Львів уже достатньо постраждав від рук так званих графітників. Я завжди дуже тішусь, коли бачу добре відреставрований фасад. Але, на жаль, такі фасади чомусь притягують тих, хто хоче залишити там свій автограф. І вже через тиждень після реставрації фасади просто псують написами. Нам треба нарешті почати з цим боротись, а не дивитись на проблему крізь пальці.

Довідка:

Графіті – зображення, малюнки або написи, видряпані, написані або намальовані фарбою чи чорнилом на стінах та інших поверхнях. До графіті можна віднести будь-який вид вуличного розфарбовування стін, на яких може бути зображено все: від простих слів до вишуканих малюнків. В історичній науці цей термін використовується давно, але в більше вузькому значенні, коли йдеться про древні епіграфічні пам’ятники. У наш час дуже популярним став спрей-арт, тобто малювання графіті аерозольною фарбою.

Сучасне графіті виникло в 1970-х роках у Нью-Йорку на хвилі хіп-хоп-культури і неймовірно швидко поширилося планетою.

Деякі з найпоширеніших стилів графіті мають власну назву. Тег (“tag”) – базове поняття, написання ім’я художника, його особистий підпис. Тегінг – безумовно, найпоширеніша  форма райтингу.

Стрит-арт (англ. “street art” – вуличне мистецтво) – образотворче мистецтво, основною рисою якого є яскраво виражений урбаністичний стиль. Основною частиною стрит-арту є графіті, але не можна вважати, що стрит-арт це і є графіті. До стрит-арту також належать постери, трафарети, скульптурні інсталяції тощо. У 2010 році в жодному  музеї світу не було відділу колекціонування стрит-арту.