Одне з найдавніших українських міст – Броди – відоме європейцям насамперед із творчості одного з класиків німецькомовної літератури Йозефа Рота. Він народився у Бродах 1894 року в ортодоксальній єврейській родині. Там прожив перших 19 років життя. Рідне місто і Галичина не відпускали його упродовж наступного чверть віку, аж до смерті. Щоразу у своїх творах він повертався у рідні краї. В одному з них він так описав Броди: “Моє рідне місто було домом для приблизно десяти тисяч людей. Три тисячі з них були ненормальними, хоча не дуже небезпечними ненормальними. Середній рівень божевілля нависнув над ними, як золота хмара. Вони займалися власною справою, заробляли гроші. Вони одружувалися і мали дітей. Вони читали книги і газети. Вони займалися звичайними речами. Вони розмовляли один з одним усіма мовами, використовуваними дуже строкатим населенням у цій частині світу".

У творчості Рота також неодмінно присутнє галицьке містечко і сіре болото з жабами. У цьому легко впізнати Броди, які виникли на перетині двох річок з непрохідними болотяними заплавами. І переправа була лише у двох чітко визначених місцях – бродах.

Давні Броди

Єврейським містом Броди були не завжди і недовго. Розкинуте у прикордонні до 1879 року, це місто було одним з найбільших осередків торгівлі у всій Австро-Угорській імперії. Відтак його часто образно називали Трієстом на континенті, а за те, що у складі населення переважали євреї, то й “галицьким Єрусалимом”. А й справді: на початку минулого століття Броди – типовий галицький штетл: відповідно до даних перепису населення, у 1900 р. у місті проживало 11912 євреїв, 3317 – римо-католиків, 2092 греко-католиків та 40 представників інших віро­сповідань та конфесій. Тоді у місті було багато заводів та фабрик: тут виготовляли спирт, свічки, випалювали вапно і цеглу, мололи збіжжя, привезене з Росії. Велике місце у промисловості Бродів посідало виготовлення півфабрикатів з кінського волоса і щетини. Сировину у великій кількості привозили з Росії. У Бродах сировину сортували, чистили, прали і пряли, а потім вивозили в Англію, Швейцарію, Італію, Францію та Америку.

Впливовості Бродів та заможності його мешканців упродовж віків сприяло вигідне географічне розташування. Тут і нині проходять важливі транспортні шляхи та перетинаються енергопотоки.

Уперше Броди як поважне місто згадано у “Повчанні Володимира Мономаха дітям”. Тут у 1084 р. відбувся бій між чернігівським князем Володимиром Мономахом і володимиро-волинським князем Ярополком Ізяславичем. До об'єднання Галицького і Володимирського князівств князем Романом Мстиславичем в 1199 році Броди виконували роль прикордонної фортеці Перемишльської волості Волинської землі.

Та у цьому творі мова йде не про нинішні Броди, а про попередника міста, яке знищили татари у 1241 році. Розкинулись ці легендарні літописні тодішні Броди у нинішньому передмісті райцентру, в урочищі Заставки. Археологи та історики припускають, що саме тут могли бути охоронні укріплення давнього слов’янського городища, з центром на правому березі річки Суховілки. Однак зараз на ці запитання знайти відповідь неможливо, адже у середині минулого століття його повністю знищено під час будівництва шосейної дороги. 

У 1441 році відбудоване на нинішньому місці місто Броди польський король Владислав ІІІ подарував шляхтичеві Сенінському. Так воно стало власністю польських феодалів.  Справжній розвиток міста розпочався тоді, коли воно у 1580 році стало власністю коронного гетьмана Станіслава Жолкевського. Він перейменовував його відповідно до назви родинного герба – Любич, але ця назва не прижилася. І вже через кілька десятиліть місто знову і аж донині називається Бродами. За часів панування Жолкевського 22 серпня 1584 року місто отримало Магдебурзьке право, а з ним і поштовх до розвитку: проводились торги щовівторка та щоп’ятниці, місто користувалось правом складу, а також три ярмарки щороку: в першу неділю після свята Зіслання Св. Духа, другий ярмарок – день після Різдва Пресвятої Богородиці, третій ярмарок – 7 січня. Ярмарки у Бродах зрівнювалися з Люблінськими і Торунськими. Прямуючи з Київських і Волинських земель, купці зі своїм товаром залишалися у Бродах на три дні. 

Бродівський замок і палац

Наступним власником Бродів – у 1629 році – став Станіслав Конєцпольський. Відповідно до вимог часу він перетворив місто на фортецю. Варто зазначити, що постарався він неабияк: Броди у своєму плануванні стали унікальним містом тодішньої Польщі. Це був єдиний приклад цілісної, не спотвореної побічними перешкодами, теоретичної концепції довершеного міста-фортеці. Ідея розпланування ґрунтувалась на тісному поєднанні феодального замку бастіонного типу з чітким овалом міських укріплень. Вулиці у місті були паралельно-перпендикулярними.

Бродівська цитадель збудована у неоголландському стилі. Для зведення свого “ідеального” міста Станіслав Конєцпольський запросив відомих архітекторів Андреа дель Аква та Г. Боплана. Вони спланували місто так, що до нової цитаделі увійшов і замок попереднього власника Станіслава Жолкевського.

Нова цитадель складалася з п’яти бастіонів і 75 казематів всередині валів. В’їжджали до замку через підйомний міст з боку міста. Казарми зсередини були оформлені подвійними пілястрами і аркадою між ними, вписані в них вікна і оздоблені рустикою портали нагадували найкращі італійські зразки.

Без ушкоджень бродівська фортеця простояла століття. Попри те, що охочих здобути її було немало. До прикладу, Богдан Хмельницький з допомогою місцевого населення вісім тижнів тримав цитадель в облозі, однак так і не здолав її. Нову оборонну споруду в Бродах, зважаючи на її міць, не чіпали турки та татари.

У 1734 році її зруйнували росіяни. Через кілька років понищену фортецю намагався відродити та перетворити на пізньобарокову резиденцію новий власник Бродів Станіслав Потоцький. Саме у той час у Бродах з’явилися гарна брама з годинником та палац, у якому відбувалося весілля доньки Потоцького. Пізніше Потоцькі зберігали у замку свою бібліотеку, частина якої тепер у Швейцарії. Нині тут – історико-краєзнавчий музей.

Бродівський історико-краєзнавчий музей

Традиції зберігання старовини, творів мистецтва та їх колекціонування у Бродах давні. Першим відомим бродівським колекціонером був польський магнат Францішек Потоцький. Нині вже ніхто не скаже точно, скільки всього цінного встиг зібрати він до своєї колекції у палаці у Бродах. Відомо лише, що наступні власники маєтку – Молодецькі – розпродали цю колекцію. Відтак частина бібліотеки – а це приблизно 6 тисяч цінних книг – у 1880 році опинилася у швейцарському замку в місті Орон, де й зберігаються донині.

Нова господиня бродівського палацу – графиня Ядвіга Жищевська – створила відомий у всій тогочасній Польщі музей старовинних меблів і картин. З нагоди відзначення 900-ліття з часу першої письмової згадки про місто Броди – у 1984 році – тут відкрили Бродівський краєзнавчий музей.

Нині у ньому є сім залів, у яких розповідається про історію краю від кам’яного віку аж до наших днів. Окремо увагу приділено природі Бродівщини та етнографії краю.

Нині у фондах музею зберігається майже 5 тисяч музейних предметів, приблизно третина з них – археологічні пам’ятки, а також колекції грошових знаків, зброї, нагород, предмети народної культури і побуту, фотографії та документи.

Інші принади старовинного міста

Не лише палацом та краєзнавчим музеєм цікаві Броди. Завітавши у це місто, варто прогулятися старими вуличками. Їх неповторну ауру створюють оригінальні кам’яниці XVII – XX століть.

Є у Бродах і кілька сакральних пам’яток. Насамперед це визначна пам’ятка галицької архітектурної школи – церква Святого Юрія, зведена у XVII – XVIII століттях. Її перебудували у ХІХ столітті, а у 1933 році оновили живопис. У колишньому костелі Воздвиження Чесного Животворящого Хреста з 1660 року тепер греко-католицька церква. Ще одна церква оборонного типу з XVII століття – Різдва Пресвятої Богородиці. Зберігся у Бродах і дерев’яний храм із дзвіницею – церква Святої Трійці з XVIII століття.

Ірина Вороняк