Україна сьогодні дуже потребує підтримки в боротьбі проти загарбника, що в рази перевищує її за площею території, чисельністю населення, кількістю зброї та природних ресурсів… І допомоги не тільки озброєнням чи гуманітарними вантажами. Дуже важливою є й моральна підтримка, усвідомлення того, що ми не самі в цьому протистоянні. Війна показала, хто наші справжні друзі, хто готовий подати нам руку допомоги і поділитися теплом свого серця.

За понад 25 років своєї діяльності Фонд святого Володимира, який працює у Львові, але допомагає по всій Україні там, де це найбільше потрібно, знайшов чимало друзів у Західній Європі, передусім серед християнських мирянських організацій, з якими віддавна тісно співпрацює. 

Від початку повномасштабного вторгнення завдяки підтримці добродіїв з-за кордону Фонд робить усе можливе, щоби допомагати війську і людям, які потерпіли через війну, були змушені покинути свої домівки, а також лікарням.

Зі слів Лесі Крип’якевич, заступниці голови Фонду, від початку повномасштабного вторгнення Фонд отримує чимало листів від друзів з-за кордону зі словами підтримки: «Ми за вас молимося», «Тримайтеся, ми вас дуже любимо», «Ми за вас переживаємо і бажаємо перемоги». Картки з такими словами вкладають й продуктові пакунки чи поміж одягом.

А ще друзі Фонду пишуть листи в представництва країни-агресора та її церкви із закликами зупинити війну та визнати свою провину перед Україною. Зокрема, чимало листів за цей час написав отець Якоб Фьорґ – активний католицький священник із Зальцбурга (Австрія), один із довголітніх добродіїв і жертводавців Фонду святого Володимира.

«За 30 років мирянської праці ми маємо багато друзів на Заході – в Швейцарії, Німеччині, Австрії та інших країнах. Усі наші давні друзі дуже вболівають за те, що відбувається в Україні», – розповідає пані Леся. У багатьох листах запитання: «Що я можу для зробити?», «Як ми можемо вам допомогти?».

«Ми підтримуємо вас, ми пропонуємо вам нашу допомогу ‒ фінансову, гуманітарну, але наші двері також відчинені для всіх вас. Скажіть, чого від нас потребуєте, ми намагаємося діяти... Ми молимося за вас. Твої повідомлення я поширив серед багатьох друзів», – пише в листі до Ігоря Матушевського, голови Фонду, Урс Бішлер, член правління швейцарської фундації «Ведмідь і Лев». Зі слів пані Лесі, ця організація об’єднує лікарів на пенсії та дуже багато допомагає всілякими медичними засобами, спеціальними лікарняними ліжками та матрацами, а також теплими речами для вимушених переселенців. 

Великими друзями України і давніми добродіями Фонду святого Володимира є Петер і Урсула Штраубе з Бауцена (Німеччина) та «Екуменічний собор м. Бауцена». Петер організував декілька концертів, під час яких були зібрані кошти для допомоги Україні, а також закупив теплі спальники, які можна використовувати при температурі до -23. Військові, які їх отримали, дуже ними задоволені. Урсула – хірургиня, допомагає в медичних потребах. Загалом за зібрані ними гроші вдалося зробити багато добра.

Чимало друзів Фонду організували свої структури для допомоги українцям, аби до цієї праці залучити щонайбільше осіб. Зокрема, розповідають про Україну, про нашу боротьбу, а також організовують людей для допомоги українцям.

«Користаючи з наших знайомств, ми скерували до наших друзів за кордоном чимало людей, які втікали з дітьми від війни. Вони знаходили для них добрі родини в Швейцарії, Німеччині. Тепер українські діти ходять там у прекрасні школи, грають в оркестрах, розповідають про Україну, присилають нам свої листи і малюнки. Дуже приємно, що ті люди, яких ми скерували, а наші друзі їм допомогли, нині хоч і далеко звідси, але працюють на Україну», – розповідає голова Фонду. 

Уже 30 років триває дружба й тісна співпраця Фонду святого Володимира з Бригітою і Петером Веберами, яка розпочалася ще тоді, коли пані Бригіта була заступницею мера міста Вольнцах у Баварії. За цей час вона згуртувала цілу мережу друзів України в Німеччині, які регулярно збирають і доправляють допомогу нашим співвітчизникам саме через Фонд святого Володимира, який, натомість, створив мережу довірених людей і організацій в Україні. За роки волонтерської праці Бригіта Вебер отримала нагороду від уряду Німеччини та Відзнаку Блаженного Священномученика Омеляна Ковча. Остання її допомога була скерована в зону бойових дій: на Харківщину, Миколаївщину, а також на Одещину, в Кривий Ріг, Бучу, Бородянку.

А до різдвяних свят пані Бригіта організувала 1500 шоколадних «Миколаїв». «Це було вельми непросто, бо Європа через толерантність уже переходить на «зимового чоловічка», затираючи релігійні моменти. Багато наших бійців у військових частинах, шпиталях і реабілітаційних відділеннях серед іншого отримали такі унікальні шоколадні фігурки і були дуже зворушені», – каже пані Леся.

Маргарета Маєр з міста Гільдесгайм зорганізувала в Німеччині акцію «Різдвяний пакунок», у якій взяло участь понад 800 німецьких родин, кожна з яких зібрала подарунок до Різдва для родини в Україні. Добродійка склала список речей, потрібних у побуті в часі війни: ліхтарики, свічки, повербанки, теплі речі, термоси, шоколад, засоби гігієни, печиво, кава, чай тощо. В багатьох пакунках були записки із побажаннями та фотографії людей, які їх зібрали. 

«Люди доклали зусиль і витратили кошти, щоби поділитися своїм родинним теплом і в такий спосіб висловити підтримку та привітати зі святами у цей скрутний для нас час. Більшість цих пакунків ми вислали у співпраці з отцями-редемптористами на схід, які регулярно доправляють туди допомогу, зокрема на Луганщину, Донеччину, Харківщину. Люди присилають фото щасливих дітей, які відкривають ці пачки і тішаться. Ми раді, що мали такий гарний проєкт до Різдва від Маргарети Маєр», – веде далі співрозмовниця. 

З її слів, пані Маргарета є активною мирянкою, учасницею різноманітних міжнародних конгресів та екуменічних ініціатив. Із початку повномасштабного вторгнення росії вона організовує збір необхідних речей та засобів для друзів в Україні. 

«Її листи повні співчуття, молитви і бажання допомогти. Маргарета організувала вже три великі гуманітарні вантажі за списками речей, потрібних для ЗСУ. Там були повербанки, термобілизна, спальники, шатра, засоби гігієни, цілі рулони матерії для плетіння маскувальних сіток», – запевняє пані Леся. 

Окрім уже згаданих добродіїв, є й чимало інших благодійників, які допомагають з Канади, США, Румунії, Польщі та інших країн.

Щомісяця Фонд отримує два-три великі вантажі з-за кордону. За час повномасштабного вторгнення надійшло 10 вантажів із Німеччини загальною вагою понад 126,5 т і 18 вантажів зі Швейцарії – на ще понад 114 т. 

«Особлива подяка за співпрацю та можливість користуватися складськими приміщеннями на території колишньої Львівської виправної колонії №48 українській IТ-компанії SoftServe! Загалом тут прийняли, розвантажили і роздали майже 522 т гуманітарних вантажів. Все це посортоване й перепаковане руками п’ятьох жінок поважного віку, троє з них уже прабабусі, тож їм теж шана і подяка за їхню безкорисливу й невтомну працю!» – наголошує Ігор Матушевський.

Майже всю отриману допомогу передають через мережу довірених людей та організацій у зону бойових дій. Невелику частку розподіляють тут між тими, хто її потребує найбільше: військовими на лікуванні чи реабілітації та сім’ями вимушених переселенців.

«Найперше, чим можемо, стаємося допомогти нашим воїнам. Від найдрібніших побутових речей до дронів та іншого високотехнологічного спорядження, яке допоможе їм успішно виконувати бойові завдання та збільшить шанс на збереження життя і здоров’я. Кілька дронів уже передані на передову. Буквально зараз відправляємо ще один на Чернігівщину, де його дуже потребують розвідники. Окрім сучасних пристроїв, військові відчувають потребу в елементарних речах, як-от спеціальні шкарпетки, щоб ноги були в теплі, термобілизна, різноманітні речі для побуту, таблетки-смоктунці від болю в горлі та кашлю», – розповідає голова Фонду. 

Віднедавна Фонд має окремий медичний блок і передає дуже багато різноманітної допомоги лікарням: спеціальні ліжка і матраци, перев’язувальні матеріали тощо. Нещодавно завдяки друзям з-за кордону Фонд отримав три мільйони шприців, які передадуть у шпиталі та лікарні – туди, де є найбільша потреба. 

«Нещодавно наш приятель із Німеччини купив майже за пів мільйона гривень дуже потужний генератор для філії Центру легеневого здоров’я, що на вулиці Лисенка у Львові, – додає Леся Крип’якевич. – І це вже не перший генератор, який вдалося придбати за підтримки наших друзів-добродіїв. Кілька генераторів ми вже відправили на фронт, ще кілька – у різні організації, в тому числі й до Києва. Доносимо до наших друзів, що електронергія зараз дуже важлива, бо ворог намагається знищити нашу критичну інфраструктуру».

Із перших днів повномасштабної війни одним із пріоритетних напрямків роботи Фонду стала допомога дитячим харчуванням та іншими необхідними речами дітям із сімей вимушених переселенців. Торішнього літа Фонд долучився до організації таборів для дітей-переселенців «Орден Скарбової гори», які зініціювала та провела Мальтійська служба допомоги спільно з Пластом. 

«За роки праці ми здобули серед наших друзів на Заході добру репутацію та високу довіру. Вони знають: усе, що передають через нас, усе, що жертвують, потрапить туди, де в цьому є найбільша потреба. Докладаємо всіх зусиль, аби в цей скрутний для нашого народу час бути добрими посередниками між тими, що можуть і готові допомагати, і тими, що цієї допомоги потребують», – підсумував Ігор Матушевський.