– Раніше у виборі імені був переважно історично-традиційний підхід. Він полягав у тому, що людині давали таке ім’я, в день якого святого вона народилася. А ще називали дітей іменем найближчого, згідно з церковним календарем, святого або ж називали ім’ям родича, який відійшов на той світ. Цих традицій чимало людей дотримуються і тепер – дитині дають те чи те ім’я, щоб вона мала свого святого покровителя в Небі. Водночас не можу сказати, що в нашій області не дають інших імен. Зараз бачимо традицію відновлення старих імен, тобто люди все частіше називають своїх дітей давніми, дещо забутими іменами: Палагна, Меланія, Агафія. Річ у тім, що багато церковних святих у календарі були взяті з грецького і римського світу. Християни називали їх поганськими, але вони в календарі є. Варто пам’ятати, що не ім’я освячує людину, а людина ім’я! Якщо батькам подобається певне ім’я, якщо сім’я побожна, якщо відомо, що вона цю дитину виховає в доброму християнському дусі, заперечувати вибору імені не буду. Також не пригадую випадків, коли мені доводилося відмовляти батьків не давати дитині те чи те ім’я. Пам’ятаю, як одного разу охрестив дівчинку, яку назвали Вів’єн. Знаючи, що та сім’я є хорошою, християнською, охрестив дитину, навіть не даючи їй другого імені. Ставлюся до цього дуже спокійно. Винятки становлять ідеологічні імена: коли дітям присвоюють імена вождів світового пролетаріату, комуністів. Цього категорично не підтримую! Також у нас, як і в цілій Європі, дуже поширені подвійні, навіть потрійні імена. Особисто зустрічав людей, які це робили. Щодо цього є різні мотивації, але часто їх пояснення не має християнського підґрунтя. Думаючи над вибором імені, раджу батькам звернутися до спеціальних книжок, з’ясувати, що це ім’я означає, а вже потім називати ним дитину. Але найголовніше, щоби при виборі імені батьки не пересварилися. Також варто подумати над тим, щоби потім дитина не мала жалю на батьків, що вони дали їй таке ім’я. Інколи можна почути, що дитині при хрещенні дають два імені, і перше має зберігатися в таємниці усе життя. Це не християнські звичаї, радше поганські! Нічого спільного з вірою вони не мають.

– Називання іменем – дуже тонка річ, яку кожна родина повинна вирішувати сама. Так було раніше, так є тепер. Кожен керувався якимось своїм баченням. Однозначно можу сказати те, що зараз давні імена стали повертатися. Якщо ще 10-15 років тому ні Лук’янів, ні Дем’янів не було, то тепер ці імена можна чути все частіше. Поняття того, як колись називали і чому саме так, різне. Наприклад, називання відбувалося переважно за церковним календарем. Тобто в який день святого народилася дитина, так її і називали. А тим, що таких традицій не дотримувалися, відразу казали, що їхня дитина не матиме щастя, бо її не оберігатиме жоден святий. Бували ситуації, коли священики самі обирали ім’я дитині. Це стосувалося найперше позашлюбних дітей. За моїми свідченнями, люди самі казали, що в такому випадку дітям давали “нефайні” імена – Фотина, Февронія, Йосафат. Також, мандруючи селами і збираючи різні дані, мені вдалося з’ясувати, що раніше дітей називали й іменами героїв книжок. Наприклад, після прочитання “Кайдашевої сім’ї” дехто назвав доньку Мелашка. Інші ж, навпаки, з огляду на міфологічні уявлення й перестороги до самого обряду Меланки, були категоричні у виборі такого імені. А в одному із сіл мені пояснили, що хлопчиків не називають Андріями тільки тому, що в день ушанування цього святого є традиція робити один одному збитки. У народних традиціях існує таке поняття, як називання на честь родичів – дідусів, бабусь, татусів, матерів. Але тут також не все однозначно. Наприклад, під час збирання етнографічних даних в одній сільській місцевості мені доводилося чути, що називати дитину на честь батька чи матері не можна, бо вони будуть суперниками. А ось на честь бабусі чи дідуся варто. Мода модою, але традиційно маємо чимало імен, якими називали раніше і роблять це досі. Наприклад, Марії та Василі будуть завжди: десь більше – у селах, десь менше – в містах, але будуть. Проте це не означає, що в тих же селах нема Ангелін чи Алін – вони там також є. Зрештою, люди читають газети, книжки, дивляться телевізор, тому й називають дітей по-різному. Наприклад, мої знайомі після прочитання книжки назвали свою доньку Ольвією.