Не секрет, що вода – найбважливіший компонент життя людини, тож медики радять випивати щодня по 2-2,5 літра. Від того, скільки ми споживаємо води і якої вона якості, залежить найголовніше – наше здоров’я! Поза тим проблема питної води у Львові й області нині справді є однією з найактуальніших. 

Недаремно змалечку нас страшили бабаєм, циганами і… водою з крана. Щодо останнього, вочевидь, мали рацію: якщо у Львові та на околицях вода ще так-сяк відповідає стандартам, то в деяких селах області ситуація куди гірша. 

Їх жителі вже давно п’ють воду з підвищеним рівнем нітратів, які згубно впливають на здоров’я і не тільки: на забрудненій землі фермери вирощують продукти, що пізніше потрапляють на прилавки місцевих ринків. 

Більшість міст України в повсякденному вжитку користується поверхневими водами, які надходять із місцевих річок. Наприклад, Київ п’є воду з Десни та Дніпра, Івано-Франківськ – із Бистриці, а Ужгород – із Ужу. 

Львів, не маючи чистих рік, добуває воду з-під землі. Це навіть краще, адже з наших кранів щодня тече не проста вода, а артезіанська, яку навіть додатково очищувати не потрібно.

“Вода у Львові високої якості, бо видобувають її з артезіанських свердловин, яких на території області понад 180. Усі вони згруповані в 17 так званих водозаборів, що постачають воду не лише населенню, а й підприємствам. Також нашу воду споживають і невеличкі села Львівщини, які опинились у зоні депресивної лійки, тобто мають низький рівень ґрунтових вод”, – розповіла “Пошті” прес-секретар ЛМКП “Львівводоканал” Уляна Горбата. Зі слів співрозмовниці, львівська вода абсолютно придатна до вживання, адже проходить ретельні аналізи.

“Не знаю, про які артезіанські джерела йдеться, якщо пральні і посудомийні машини виходять з ладу. Вода інколи як гноївка. Всі майстри, які приходили ремонтувати мою техніку, нарікали на воду. Чесно кажучи, вже замучився купувати спеціальні засоби від накипів”, – нарікає житель Сихівського району Львова Андрій.

Львіводоканал запевняє: його вини тут нема. Причина в тому, що багато років поспіль воду містяни мали за графіком, тож це стало причиною корозії у внутрішньобудинкових мережах. При відключенні води залізо на трубах кородує. Коли ж воду повертають, гідравлічний удар витісняє повітря під тиском і змиває окислене на трубах залізо. Тож перші порції води мають рудуватий колір. 

У такому стані її вживати фахівці не рекомендують. Радять почекати, доки руда вода стече. Це не є бюджетно, але допоможе вберегти здоров’я.

Вода в місті Лева різниться і за твердістю. На це, зі слів фахівців, впливають солі кальцію та магнію, які при кип’ятінні випадають у осад. 

У Франківському та Галицькому районах вода м’яка, у Залізничному – середньої твердості, у Шевченківському – твердіша, але теж у межах середнього рівня. А от Личаківський і Сихівський райони отримують найжорсткішу.

“Часто до нас телефонують львів’яни з наріканнями, мовляв, раніше вони жили у Франківському районі й отримували м’яку воду. Коли переїхали в Личаківський, розчарувалися, бо вода зовсім інша. Жорсткість десь менша, десь більша, проте вона не шкідлива для здоров’я споживачів”, – зазначила Уляна Горбата. 

Втім люди все-таки побоюються чи то дивного кольору води, чи то її смаку, тому масово купують її в магазинах і спеціальних автоматах, яких у Львові й області стає з кожним днем усе більше. 

“Вся справа в рекламі, що категорично застерігає не пити води з кранів, а купувати бутильовану. Конкурувати з таким тиском на свідомість населення Львівводоканалу не під силу. Ми робимо все для того, аби містяни отримували добру воду. Але якщо люди хочуть вживати ще більш очищену воду… Звичайно, заборонити цього ми не можемо”, – пояснила Уляна Горбата. 

Зі слів співрозмовниці, дещо пом’якшити жорстку воду можна, але це доволі затратно: вартість води для споживача значно би збільшилася. Тим паче лише 4% від щоденного подання води використовують для пиття і приготування їжі. Решту – на туалет, душ, пральні та посудомийні машини тощо. 

“Чи готові люди платити за м’яку воду, щоб пізніше її злити в унітаз?! Очевидно ні!” – резюмує Уляна Горбата. 

Більше за львів’ян пити воду з кранів побоюються жителі області. Хочеш приготувати чай або якусь страву – чимчикуй із бутлями до автоматів із водою. “Де таке бачено, щоб людина платила за воду і не могла її пити? Добре, що хоч машина щодня привозить чисту воду. Щоправда, за неї також немало треба дати”, – зазначала раніше “Пошті” жителька Дублян Надія. 

На Львівщині ситуація з водою не тішить, адже там каналізацій або мало, або взагалі нема. Також даються взнаки орні землі, забруднені важкими металами, та неправильне розміщення вигрібних ям, відстійників ферм і скотарень.

“Розміщення місць водозабору для питного значення має залежати від локалізації вигребів і місць розміщення криниць. Якщо колодязь знаходиться нижче вигребу, то забруднення води цілком очевидне. Також має вплив і висота так званого дзеркала води. Наприклад, у гірській місцевості це може бути півтора метра, а в роки сильних повеней – до метра”, – пояснює “Пошті” еколог, заступник директора з наукової роботи Інституту екології Карпат НАН України Оксана Марискевич. 

Зі слів співрозмовниці, на стан води впливають і мийні засоби, використання яких призводить до сильного забруднення фосфатами. У багатьох європейських країнах заборонені фосфатні мийні засоби. Це знизило рівень забруднення приблизно на 10%. Підприємства, які вводять у експлуатацію, мають замкнутий цикл водовикористання і майже нічого не скидають у водойми. 

Також у Європі всіляко зберігають природні ресурси: немає вирубки та звуження берегів, а є санітарні зони, де заборонено будувати підприємства, вести господарську діяльність. 

Аби ліквідувати нашу проблему, потрібно спочатку визначити якість води за хімічними і бактеріологічними показниками кожного населеного пункту. А це, зі слів експертів, нелегко. Але можливо! Наприклад, у Турківському районі Інститут екології Карпат НАН України в дослідженні вирішив обладнати систему з метою очищення стоків від районної лікарні.

Через неякісну воду страждає і городина, що пізніше заповнює прилавки ринків. Хоча цей вплив невеликий, він однозначно потребує уваги. Адже продукції, вирощеній у селах, покупці звикли довіряти. Мовляв, корисніше, бо домашнє. 

“Безсумнівно, вода впливає на якість продуктів. Але все залежить від регіону. Хоча ще дається взнаки й особлива любов фермерів до хімічних підживлень овочів і фруктів. Усі хочуть, аби росло швидко й одразу великим. Тому шкідливість тут так чи інакше фігурує”, – розповідає “Пошті” завідувач кафедри екології НУ “Львівська політехніка” Мирослав Мальований.

Серед найболючіших проблем – скупчення великої кількості непридатних для використання пестицидів на Грибовицькому сміттє¬звалищі (у Жовківському районі). 

“Безперечно, відходи звалища просочуються в землю. Раніше страждали і криниці. Проте тепер Грибовичі мають окремий водовідвід і п’ють порівняно нормальну воду. Чи потрапляють стоки від сміттярки на поля – наразі говорити важко”, – повідомив Мирослав Мальований.

Ще одна проблема області: часто-густо городи і поля розташовані неподалік місцевих кладовищ. У найстрашніших випадках грядки й захоронення розділені одним-однісіньким плотом. А якщо брати до уваги те, що люди в недалекому минулому масово хворіли на тиф і холеру, бактерії яких ще довго зберігаються в землі, то загроза набирає чималих обертів.

“Якщо вода стікає з цвинтаря, то змінити її потік неможливо. Відстань від кладовища до житлової зони не має бути меншою за 300 метрів. Тому можна лише аргументовано пояснити людям, чому цю воду не можна пити і вирощувати на ній ті чи інші рослини”, – зазначив Мирослав Мальований. Із його слів, нові поховання менш небезпечні, бо розміщені відповідно до санітарних норм. 

Дещо гірша ситуація зі старими кладовищами. Водостік їх може самоочиститися завдяки товстому шару глини та абсорбентів, але для цього потрібні час і відповідні ґрунти. Тоді вода набере відповідної якості.