Співрозмовниця “Пошти” працює психологом у Львівському обласному військовому комісаріаті. Серед її обов’язків – професійний психологічний відбір кандидатів, які йдуть на військову службу за контрактом. 

Невдовзі розпочнеться четверта хвиля мобілізації, тож за кілька днів Ірина Маєвська набиратиме до війська чоловіків сильних, мужніх і відважних, впевнених у собі, може, трохи засмучених, патріотів, сильних духом і навіть трішки азартних, незламних. 

Із тривогою в голосі пані Ірина каже: “Саме таке  робитиму вперше, бо коли проводили попередні хвилі мобілізації, психологів до цього не залучали”… 

– Аналізували різні обставини, тож вирішили, що доцільно залучити психологів до професійно-психологічного відбору, вивчення і подальшого супроводу мобілізованих. Далі з військовими також працюватимуть. Це буде повноцінний психологічний супровід під час  відбору, служби та  демобілізації. Потрібно ж довести бійця додому в доброму стані!.. 

Хиби – це висновки вищих комісій. Вони – для службового користування. Я вам, на жаль, не все можу розказати… Зрештою, навіть для того, щоби покращити морально-психологічний стан і підвищити стресо­стійкість бійців, психологів потрібно залучати. 

– Найперше, що входить у вивчення та відбір, – аналіз документів. Якщо в людини є повна середня освіта, вона одружена і працювала на одній або двох роботах, то вона – соціально адаптована. З такими людьми легше, тож із ними просто проводитимемо співбесіди. Є категорії осіб, із якими доцільніше буде добре попрацювати на підготовчому етапі, щоб вони могли собі зарадити під час служби. Буде співбесіда, бліц-тести. Треба, щоб це не забирало багато часу… 

Це мобілізація, тому ми обмежені і в часі, і в людях. Що зможемо – те зробимо. Мусимо встигнути надати основну інформацію  про те, що таке бойовий і посттравматичний стресові розлади, що з людиною може бути. Коли особа знає, чого чекати і що з нею може статися, вона не буде дуже шокована. Що саме ми встигнемо – невідомо.

– Маємо право голосу, але ним дуже обережно користуємося. Якщо людина приходить у стані, коли погано “орієнтується” в реальності, краще її не брати. Ми маємо право записати в картку “Непридатний до військової служби”. 

Зараз особи з підвищеною тривожністю все ж ідуть до війська. Ми в постійному стресі, кожен по-своєму реагує, але якщо людина щось робить і змінює, не завмирає в тому стані (до прикладу, йде до війська), вона годиться для служби, зможе і буде воювати. Кого б ми точно не взяли, то це людини, яка зловживає спиртним. Такі, звичайно, є, тож їх краще не брати. У Збройних силах ці особи навряд чи зможуть себе реалізувати, будуть тягарем для інших.

– На контракт ідуть добровольці. Вони роблять вибір свідомо та виважено, знають, де б більше хотіли служити, обирають чи то повітряні війська, чи сухопутні. Як буде в час мобілізації – не знаю. Психологи – звичайні люди, вочевидь, їх також можна обдурити… Звісно, це нелегко, але всяке буває… 

– Ідеального не опишу. А щоб воїн не був тягарем і працював на користь, він повинен усвідомлювати, куди йде і що робитиме. Найкращими вояками є ті, що вже побували в АТО, повернулись і знову хочуть іти. Є такі, що переходять на службу за контрактом. Вони вже знають, чого від них  вимагають, що їх чекає… 

Напевно, такий воїн трохи авантюрист і не боїться ризикнути. Зрештою, для багатьох це так звана ініціація з хлопця в чоловіка. Декому це потрібно для того, аби відчути себе повноцінним чоловіком. Ще одна з важливих якостей – відповідальність. А ще, що дуже помітно, у справжніх воїнів добре розвинене почуття гумору, вони дотепні… 

– Зі страхом у них все нормально. Кожна людина боїться, але військові, які побували на війні і повертаються туди, вже готові до всього. 

– Раніше на службу за  контрактом ішли як на роботу, мовляв,  є можливість, то чому б не йти. Зараз люди, коли йдуть служити, усвідомлюють, що, ймовірно, потраплять у зону АТО. Коли питаю: “А ви готові?”, впевнено відповідають: “Так!” 

– Ще не знаю, з ким будемо працювати, згодом усе побачимо. Можливо, скоро звикнемо до того, що це чоловічий обов’язок, і ставлення до служби у Збройних силах зміниться. 

– Потрапити в полон і залишитись інвалідом без кінцівок. 

– Мене вражають дуже колоритні старші чоловіки, яким 55 – 57 років. Вони теж ідуть, мають різні військові спеціальності. Їх ця ситуація збадьорила. Їхній настрій — “ми ще вам покажемо”. Спілкування з ними справді розчулює.  

– Прошу сказати, чи даєте настанови бійцям? 

– По-різному буває. Наша природа дуже мудра. Хлопцям при підготовці ще розповідатимуть, що таке бойовий стрес, посттравматичний розлад. Я ж кажу: “Будьте уважними, все згодиться”. 

– Обласні держадміністрації визначають, хто з психологів  працюватиме у військових комісаріатах у час мобілізації, проводитимуть інструкторсько-методичні заняття. Ймовірно, це будуть психологи шкільні, точно ще не відомо. 

Звичайно, досвід у них є, а необхідну підготовку ми їм надамо. Психологи, окрім державної роботи, працюватимуть у військкоматах, але на розмір їхньої  заробітної плати це не вплине. Сподіваюсь, у час наступної хвилі мобілізації (та краще б її не було!) щось буде по-іншому. Не можемо до роботи залучати волонтерів.