Як у Львові вшанують Героїв Майдану
У місті вирішують, яким має бути пам’ятник Героям Небесної сотні. До лютого 2015-ого триватиме конкурс на найкращу ідею – долучитися може кожен
Львівська міськрада оголосила міжнародний конкурс на кращу ідею чи концепцію з вшанування пам’яті Героїв Майдану “Небесна Сотня”.
Висловити своє бачення може кожен охочий, і, що найважливіше, є можливість створити щось особливе, щось незвичне, що стане втіленням задуму суспільства, у світогляді та ідеології, якого відбулися переломні зміни.
У пошуках ідеї
“Окрім монументальних, це могли б бути концепції з організації простору, ландшафтного чи містобудівного характеру, чи ідеї щодо створення, наприклад, інституції імені Героїв Небесної сотні, створення якогось об’єкта чи проведення якихось заходів”, – розповідає директор департаменту містобудування міськради Андрій Павлів. Він є також і членом організаційного комітету із вшанування пам’яті Героїв Євромайдану.Натомість відповідально поставитись до справи громадськість закликав член Львівської обласної організації Національної спілки художників України Орест Скоп. Він каже, що не обов’язково слідувати стереотипному трактуванню способів вшанування пам’яті Героїв. Себто, не конче ставити колону чи каменюку як символ пам’яті.
“У світі є різні форми вшанування пам’яті загиблих Героїв – це може бути і лікарня імені Небесної сотні, де лікуватимуть людей, і парк, і безліч різних варіантів прояву творчості”, – пояснив заслужений діяч України.
У світі є різні форми вшанування пам’яті загиблих Героїв – це може бути і лікарня імені Небесної сотні, де лікуватимуть людей, і парк
Орест Скоп пропонує поставити пам’ятник Героям, один загальний, як приклад наводить канадський пам’ятник. “В Осло є єдиний пам’ятник усім загиблим усіх часів, і це фантастичний монумент – велика зірка на землі, коло з водою, яке горить, і все це символізує і людські сльози, і печаль, і вогонь вічної пам’яті”.
Допоки усі роздумують про те, що це має бути, голова депутатської комісії культури Львівської міськради Ярослав Музичко наголошує на тому, як це має відбуватись.
“Основні принципи і засади, згідно з якими працюватиме оргкомітет конкурсу, – це повна відкритість і прозорість, залучення найширших мистецьких кіл для того, щоб цей пам’ятник не перетворився на маргінальний львівський проект, містечковий знак і символ”, – каже депутат. Він вважає, що з монументом не варто поспішати, а навпаки – треба відійти від тих комуністичних принципів примусового встановлення пам’ятника до якоїсь конкретної дати.
Міськрада оголошує конкурс, а містяни міркують
“З чим вам асоціюється Майдан”, – запитує у мене чоловік, до якого підійшла із запитанням, яким би, на його думку, мав бути пам’ятник Небесній сотні у Львові. Пауза, задумалась…
“Не одразу й можна відповісти, правда? Ті асоціації якісь такі чуттєві, такі нові і рік по тому ще до кінця не переосмислені. Я також ще не означив для себе остаточно, з чим мені асоціюється Майдан, Революція Гідності, та чим є жертовність наших Героїв Небесної сотні. Тому, очевидно, не можу одразу сказати, яким має бути пам’ятник цим воістину заслуговуючим слави й визнання, поваги й пам’яті людям. Певен: ще однієї каменюки нам не треба! Борони Боже! Ми ж з системою боролись, чи не так? А ті істукани – символ тієї системи… Бідаки застигли у режимі”, – каже 50-річний львів’янин, геолог Микола.
Та виявляється, у місті не всі досі ще у пошуках відповіді, як от “Пошта” в розмові з паном Миколою. Дехто з упевненістю відповідає, що вшанувати пам’ять Героїв Небесної сотні потрібно було б створивши певну структуру, державну чи приватну, яка б допомагала людям, яким необхідна допомога у різних житейських ситуаціях.
Ще однієї каменюки нам не треба! Борони Боже! Ми ж з системою боролись
“Хай би це було місце, куди можна звернутись із чимось наболілим і проблемним і мати певність, що тобі там неодмінно допоможуть. Хай би там було все: від юридичної до психологічної помочі й підтримки”, – зазначає львів’янка Олександра.
Дехто з містян певен: вшанувати пам’ять Героїв потрібно монументом – великим, помпезним і новітнім. Третьокурсниця Франкового вишу Наталія каже, що гарною шаною було б створення чи то організації, чи певного інституту, який займатиметься навчанням людей, який вчитиме творити громадянське суспільство.
“Добре було б, якби там застосовували цікаві, новітні способи просвітництва. Робили відкриті лекції і навіть практичні заняття. А домашнім завданням була б побудова громадянського суспільства, яке не чекає від держави блага, а само творить своє благо. Як на мене, час для втілення такої ідеї ідеальний”, – акцентує студентка Наталія.
Про терміни
Тож конкурс оголосили – до 2 лютого 2015-ого відбудеться проведення першого конкурсного відбору концепції; 2 – 19 лютого – опрацювання поданих ідей та пропозицій для підготовки виставки; 20 лютого – відкриття виставки робіт та проведення громадського обговорення.
Опісля, коли виберемо, сформуємо ідею, говоритимемо й про способи й засоби втілення, зокрема й про фінансування.
Ідеї у Львові подавайте:
 |
| Один із перших варіантів пам’ятника Небесній сотні у Києві. Їх публікували й обговорювали архітектори й громадськість уже в лютому 2014 року в соцмережах (фото: espreso.tv) |
Заохочуються ідеї та концепції у різноманітних формах і виявах: простір, події, інституції, об’єкти, зокрема ландшафтні, монументальні, містобудівні тощо.
Усі надіслані ідеї будуть оприлюднені на сайті міськради і виставлені для громадського огляду в одному із виставкових залів Львова. Вони будуть запропоновані експертам і громадськості для обговорення і подання рекомендацій щодо подальшої реалізації.
Форма подання. Дві сторінки формату А4, що можуть містити:
– текстовий опис ідеї/концепції,
– текстово-графічне представлення ідеї/концепції.
– текстовий опис ідеї/концепції,
– текстово-графічне представлення ідеї/концепції.
Обов’язковим додатком є контактна інформація автора.
Способи подачі:
– на електронну пошту оргкомітету – lvivns@gmail.com
– на поштову адресу: 79008, Львів, пл. Ринок, 1 (з приміткою “Каб 447. Відбір”),
– подати до кабінету 447 за адресою: Львів, пл. Ринок, 1.
– на електронну пошту оргкомітету – lvivns@gmail.com
– на поштову адресу: 79008, Львів, пл. Ринок, 1 (з приміткою “Каб 447. Відбір”),
– подати до кабінету 447 за адресою: Львів, пл. Ринок, 1.
Термін подачі: проекти приймають до 2 лютого 2015 року (за поштовим штемпелем, у разі надсилання поштою).
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
В АТО загинули люди, їх пам’ять також потрібно буде вшанувати, відтак ми знову матимемо ту ж проблему. І знову, ясна справа, їй треба буде шукати рішення… Гадаю, що можна було б зробити один меморіал, хай би він був таким своєрідним пантеоном.
Може ж бути щось загальне велике, величне для всіх наших Героїв, чи не так? Та зрештою не у розмірах справа, а в духовному наповненні, в духовній величі. Цей пам’ятник мав би мати якусь загальну славу.
До прикладу, маємо велику площу біля пам’ятника Степанові Бандері, як на мене, там можна зробити унікальний музей усім борцям за долю України. Мова йде про щось ширше, ідеологічне, просвітницьке. Я от, коли працював над створенням музею національно-визвольної боротьби, мав ідею… чом би там не виділити кімнатку пластунам, щоби щодень вранці пластун підіймав прапор. Щось протрубили, прапор підняли, відтак все по-іншому бачиться… Молодь стає солідарною з тими борцями, це було б своєрідне продовження їх традиції, це був би так званий ритуал.
Я не проти скульптури, адже може бути якась геніальна скульптура. Але, як на мене, то ми повинні якимись новими засобами втілити цей задум. Повинне бути якесь сучасне бачення виховання молоді. Для спорудження пам’ятника, для того, аби воістину вшанувати пам’ять Героїв, Небесну сотню потрібно осмислити ідеологічно, витворити саму концепцію. Саме тому і йде мова про залучення максимально великої кількості ідей, це дасть змогу створити саму ідеологію поваги.
Правильно кажуть, що з того, що поставлять пам’ятник, як за ним не доглядатимуть, і він заросте бур’янами. Я бачив старий пам’ятник Шевченкові, який по коліна бур’яном заріс, то навіщо його ставити було? Потрібно на основі ідеології Небесної сотні молодіжну концепцію розвинути. У цій справі і форму відповідно треба знайти.
Колись поблизу пам’ятника Міцкевичу будинок такий був, де зараз банк. Його розписали всякими написами. Коли почалися перші “рухи” відомою була пісня “А ми тую калину підіймемо, підіймем”. Співали-співали, а хтось з молодих написав: “а ми тую, а ми тину”. Той позитив чомусь переріс у такий нав’язливий негатив.
Треба думати, щоби не “затерти” й цю справу, щоби ідея була завжди свіжою, як “Отче наш”, яку промовляємо щораз по-іншому. Ми маємо знайти глибинну ідею, яка могла б бути об’єднуючою, виваженою. Цей оргкомітет почав робити виважену програму із широким спектром ідей. А, можливо, нам вдасться віднайти цілу ідеологію.