На Львівщині навча­ється майже 800 сту­дентів-пе­реселен­ців. Керівництво львів­ських вишів намагається зробити все, аби ті почували себе комфортно. 

Місцеві студенти кажуть, що через це, буває, відчувають себе як на задньому плані. Ситуацію, в якій опинилися кримці та донбасівці, вони розуміють, співчувають їм, чим можуть допомагають, але вважають, що різниці між студентами робити не можна. Мовляв, усі рівні – немає першосортних та другосортних. 

У департаменті освіти та науки облдержадміністрації  повідомляють, що до львівських вишів із Криму перевелося понад півтисячі спудеїв, майже 200 із Донеччини та понад 80 із Луганщини. Найбільше студентів-пе­реселенців навчаються в Національному університеті “Львівська політехніка” (209), Франковому виші (186) та медуніверситеті ім. Данила Галицького (167).

Минулого тижня до міста навіть приїжджали спостерігачі ОБСЄ, аби проінспектувати, у яких умовах навчаються та проживають студенти-переселенці. Зі слів керуючого справами Львівської політехніки Романа Коржа, наразі це був лише ознайомчий візит, проте спостерігачі незабаром планують робочі зустрічі.  

“Інспектори хотіли дізнатися, скільки студентів-переселенців із півострова та зони АТО навчаються у нас, запитували чи є якісь зауваження до них. Напередодні ректор особисто зустрівся із переселенцями, їм видали матеріальну допомогу із зекономленого фонду студентських стипендій. Розуміємо, що не всі студенти із Донбасу та Криму встигли перевезти до Львова свої речі, не всі матеріально забезпечені”, – зазначив “Львівській Пошті” Роман Корж. 

Місцеві спудеї розуміють, що деяким переселенцям на новому місці доводиться сутужно, тож нормально реагують на те, що переселенців у вишах підтримують навіть фінансово. Єдине, що не до вподоби – поблажки у навчанні. 

“Вважаю, що привілеї, які у вишах надають переселенцям, навряд чи викликають заздрість у наших студентів. Ті, хто тут живе собі, мирно, без проблем, мають розуміти тих, кому довелося покинути все – дім, рідних. Інша річ, щоб ці привілеї не перетворилися в потурання, тобто студенти мають бути рівними перед викладачем, поблажок не повинно бути”, – зазначає “Пошті” студентка Франкового вишу Ірина. 

“Якщо людині довелось утікати із власної теплої домівки, пільги – це найменше, що можна їй запропонувати. У львівських студентів вистачить розуміння і толерантності, щоб не ображатись на студентів зі сходу, навіть, якщо в останніх є дещо більше пільг та переваг”, – додає студентка Орися. 

Та є й такі спудеї, які вважають, що через переселенців їм живеться не так комфортно. Мовляв, через них тепер у гуртожитках тісно. “У нас в кімнатах, де проживало четверо студентів, поставили двоярусні ліжка. Зараз там тісниться і шестеро, і семеро. Трохи незручно та тіснувато. Можу зрозуміти становище переселенців, але ми також люди. Нам і вчитися треба, і відпочити хочеться. У кімнаті завжди гамірно”, – скаржиться Олег.

Студентський мер Львова Богдан Зятик розповів “Пошті”, що переселенці при поселенні у гуртожиток користуються перевагами. Проте такі привілеї аж ніяк не стосуються навчального процесу.  

“Ще на початку року, коли була вступна кампанія, бачили, що чимало студентів зі сходу та Криму хочуть продовжити навчання у Львові. Перше, що нас турбувало після їхнього зарахування – поселення у гуртожиток. Це питання вирішували на рівні деканатів, скарги від наших студентів тоді не надходили. Якщо місць у гуртожитках якогось навчального закладу і бракувало, то укладали домовленості із гуртожитками інших вишів”, – розповів Богдан Зятик.

Тим часом, як переселенців селили у гуртожитки, студенти-першокурсники із Львівщини чи сусідніх областей втрачали можливість отримати кімнату у гуртожитках.

Їм доводилося винаймати квартири. А ціни на оренду помешкання в місті зросли щонайменше на 500 грн. Та маклери обіцяли, що за місяць від початку навчального року, коли спаде ажіотаж, ціни впадуть як мінімум на 10%. Цього так і не трапилося. 

“Уже впродовж двох місяців мені доводиться щодня доїжджати на навчання. А це майже 30 грн в день лиш на дорогу йде. Квартиру винаймати не тільки дорого, її знайти нереально. У гуртожитку відмовили, мовляв, у першу чергу селять тих, хто приїхав з інших областей”, – скаржиться студентка Олена. 

У медуніверситеті є найбільше переселенців з Криму. Серед них чимало кримських татар. Для них адаптуватися у місті, ймовірно, найважче, оскільки існує відмінність як у культурі, так і у релігії. Тож аби допомогти таким студентам звикнути до місцевого колориту, спудеї львівських вишів навіть організовували різноманітні зустрічі, розмови з кримськими татарами.   

Зі слів заступника голови профкому студентів ЛНМУ ім. Данила Галицького Андрія Фуртака, найважче було знайти точки дотику саме у культурному та релігійному питаннях. 

“У нашому університеті навчається чимало татар. У них свої звичаї. До прикладу, у них так заведено, що не можуть дівчата ходити самі. Тож нам потрібно з цим рахуватися. Під час наших зустрічей розказували переселенцям в загальному про навчання, як не варто поводити себе під час різних сварок, конфліктів, якщо, не дай Бог, такі трапляться. 

В нас же є люди, які на російську мову реагують, як бик на червоне. А татарам інколи буває важко говорити українською, та вони стараються. Також радили не афішувати релігійні та культурні погляди, щоби їм було легше тут адаптуватися, знайти спільну мову з нашими студентами. Водночас розуміємо, що переселенцям складно швидко звикнути до чогось нового”, –зазначив співрозмовник.