У Львові міркують, як зекономити на теплопостачанні. Як альтернативу розглядають ідею створення еко-енергетичного центру. 

Вона базується на передовому досвіді, поєднанні різних міських комунальних підсистем, що у результаті зменшить енергозалежність та підвищить енергоефективність міста в цілому. Це сприятиме створенню певних джерел виробництва альтернативної енергетики. 

Незабаром львів’янам, аби зігріти оселю, газ не знадобиться. У місті працюють над розробкою проекту створення еко-енергетичного центру на базі однієї із теплоелектроцентралей міста. А допоможуть львів’янам у цьому шведи.

“Ми запросили провідні шведські компанії, зокрема ІТ, які можуть допомогти міській раді зі створенням у Львові еко-енергетичного центру. Це дасть можливість розвивати ще одну потенційну промислову індустріальну зону, що означає створення нових робочих місць, певних пільгових преференцій для потенційних інвесторів, що отримають доступ до порівняно недорогої енергії”, – повідомляють у міськраді. 

У цей проект шведська Агенція з питань міжнародної співпраці та розвитку SIDA готова вкласти немалі гроші. “Програма перетворення Львова на еко-енергетичний центр потребує значної фінансової підтримки. Зважаючи на те, що йдеться про сферу енергоефективності і захисту довкілля, SIDA готова вкласти в проект 25 млн євро”, – зазначив заступник посла Швеції в Україні Генрік Нурберг.

Робота центру буде спрямована на зменшення енергозалежності, підвищення енергоефективності міста в цілому, створення певних джерел виробництва альтернативної енергетики.

Відтак у Львові зосередяться на питаннях переробки мулу і виробництві біогазу, який пізніше можна перетворювати у теплову або електричну енергію; питаннях зменшення залежності від природного газу в процесі виробництва теплової енергії – будівництва нового котла на твердому паливі; переробки твердих побутових відходів з можливістю високоякісного сортування, з виробництвом альтернативного палива для того ж котла.

У мерії вважають, що оскільки усі ці компоненти фізично можуть знаходитись в одному місці – у північній частині Львова, на базі ТЕЦ-2, де в нас є понад 150 га земельної ділянки постійного користування, то реалізація такого проекту є доцільною. Теплоцентраль забезпечує тепловою енергією близько 60% житлового фонду, який обслуговує теплопостачальне підприємство “Львівтеплоенерго”.

Швеція є лідером в Європі і у світі з технологій енергоефективності, альтернативної енергетики та охорони навколишнього середовища. Два тижні тому Львівська міськрада підписала попередню угоду з ЄБРР. Йдеться про проект, вартістю понад 30 млн євро, з яких 7,5 – це грантові кошти фонду E5P (це фінансований багатьма донорами фонд розміром 90 млн євро, який управляється ЄБРР та призначений для підтримки інвестицій з енергоефективності в Україні та інших східноєвропейських країнах, – “Пошта”). 

Львів’яни  такій  альтернативі як еко-енергетичний центр раді, хоч до кінця і не розуміють, як це виглядатиме та коли їм чекати результатів ноу-хау. 

Тож аби не гаяти часу придумують свої альтернативи газу. “Живемо в особняку, встановили собі котел твердопаливний. Час до часу купуємо дрова, заготовки на зиму робимо”, – розповіла “Львівській Пошті” пані Оля. 

А містяни, які живуть у багатоповерхівках, встановлюють індивідуальне опалення. Кажуть, що так можуть регулювати температуру у квартирі:  коли холодно – вмикають котел, коли тепло – вимикають.

Проте зі слів експерта з питань теплопостачання, опалення та енергозберігаючих технологій Миколи Ореньчука, у цілому світі таке опалення вважають неощадливим. 

Микола Ореньчук був у Швеції, тож розповів “Львівській Пошті”, як економлять на теплопостачанні в країні, де проблема опалення є достатньо гострою. 

“У Швеції комунальна сфера опалення побудована дуже подібно до нашої. Але у них завжди є вибір між кількома джерелами палива. Там також є мережа районних котелень. Районне опалення у шведів економічно виправдане і відрізняється від нашого. Передусім уся мережа теплотрас повністю утеплена, тож тепловтрат немає. 

У багатоквартирних будинках стоять теплопункти. Сама по собі котельня виробляє гарячу воду за певними параметрами, тому до помешкання йде і тепла вода. Котельня працює у певному режимі і не може інтенсивно регулювати температуру носія. Але кожен будинок має свої особливості споживання нагрітої води. Теплопункт біля будинку регулює температуру води, яка поступає до помешкання. Мешканці мають  можливість відключити чи понизити температуру води в кожному окремому будинку”, – розповів Микола Ореньчук. 

Окрім того, шведи у кожній котельні встановили систему моніторингу. “Якщо в нашій котельні працює багато людей, то у їхній є лише черговий. А оператор може навіть вдома через інтернет бачити, що робиться в котельні, в якому режимі вона працює, яке споживання тепла у різних будинках. До слова, у деяких українських проектах також є подібна система моніторингу”, – зазначає співрозмовник.

Коли ж виникає загроза протікання у трубах чи самому котлі, то система сигналізує. “У Швеції можуть попередити витік, система попереджає про дефект поки ще немає витоку кип’ятку, як це у нас трапляється взимку. Велика автоматизація сучасних систем зменшує споживання електроенергії до насосів і витрати самого теплоносія. Система працює краще і економніше”, – додає Микола Ореньчук. 

Експерт розповідає, що у Швеції до всіх котелень передбачено окремі джерела теплопостачання. Там до системи підключені котли, які працюють на різних видах палива: газ, солярка чи інше рідке паливо, поширена енергетична верба. 

“Енергетична верба – невелика рослина, яка за рік-два виростає до таких розмірів, що її можна використовувати для спалювання у котельнях. Рослина виділяє достатню кількість тепла при спалюванні, до того ж  добре росте і не потребує спеціальних ґрунтів. У Львівській області, до речі, також пробували вирощувати енергетичну лозу, але що з того вийшло невідомо”, – зазначає експерт.  

У Швеції постійно моніторять ціни на різні види теплоносія. І відповідно на що ціна найбільш доступна, тим і гріються. Це також дозволяє економити. 

“Спалювати у котлах можна будь-що: чи то листя, чи деревину, чи сміття. Та все це відрізняється по параметрах спалювання. До прикладу, не всі породи дерева можна палити в однакових котлах. Хвоя дає багато смоли, і це забиває котли. Котел хоче мати і певні габарити того палива, певну його вологість, зольність – задану кількість смоли всередині”, – зазначає Микола Ореньчук.  

Та перед тим, як перейти на альтернативні джерела обігріву оселі, потрібно навчитися найелементарнішого – шанобливо та уміло поводитися із обладнанням, певен Микола Ореньчук. 

“Проблема в Україні в тому, що, як правило, майже завжди і всюди порушуються правила експлуатації будь-якого обладнання. Можна поставити будь-яке обладнання, але якщо ним користуватися як мавпа гранатою, то все можна поламати”, – зазначає співрозмовник. 

В Україні комунальна сфера в основному була побудована на вугіллі, мазуті чи газі. Аби використовувати замість мазуту вугілля, треба міняти певні технології у котлі. 

“Потрібно попередньо визначити, у якому стані котельня, які технічні рішення можна використати для її удосконалення, – і лиш тоді розробляти проект з модернізації і запровадження тих же альтернатив. Інколи буває легше і дешевше побудувати нову котельню, ніж перевести стару на інший вид палива. Універсального ж рішення для всіх котелень немає”, – каже експерт.

Аби котельні реконструювати та перевести на інший вид палива, необхідно два-три місяці. Але лиш при наявності грошей, бо це достатньо дорога річ. 

“Фактично у Швеції  немає якихось технічних ноу-хау. Ми знаємо все, що у них представлено. Просто шведи удосконалюють свої котельні у комплексі, вони не приймають половинчастих рішень. Що з того, що поставимо сучасні котли, коли теплотраса протікатиме або по ній можна буде ходити і грітися. Що з того, що ми будемо економити, а у під’їзді будуть вибиті вікна і все тепло втікатиме на вулицю. Половинчасті рішення гублять ідею в цілому”, – розповів Микола Ореньчук.

З його слів, у Львові комплексний проект реконструкції одної котельні у 2007-2008 році коштував більше 10 млн грн, зараз він ще дорожчий. Котелень та теплових пунктів у місті більше 300. Якщо одномоментно перейти на інші варіанти палива, то це коштуватиме сотні мільйонів гривень.