– Із кінця літа ми вже почали готуватись, до того, щоб забезпечувати військових зимовими речами. В середині серпня я був на сході, вночі ми часто прокидались від холоду. Ми розуміли що у вересні буде ще холодніше... 

Мені важко припускати, зможе Міноборони впоратись до 10 жовтня із “зимовим” забезпеченням армії, як казали, чи ні… Дай Боже, щоб змогли. 

Ми зараз намагаємось забезпечити наших військових теплими підкладками під штани і під кітелі. Також веземо на схід теплі речі із секонд-хендів, щоби військовий, який, до прикладу, повернувся зі завдання і мав можливість переодягнутись у щось сухе. Маємо домовленості зі секунд-хендами, вони нам раз в тиждень привозять все, що можуть, раз 500 кг, раз 100. Також люди потрохи несуть теплі речі. У кожній поїздці на схід веземо тонну, дві, три речей. 

Набагато складніше із взуттям. Потрібні спеціальні берці, прості черевики не підходять. Ми яке можемо взуття, таке веземо, але воно дороге. Якби Міноборони забезпечило взуттям, це було б дуже добре. Ми розуміємо, що те, що ми веземо, чим ми забезпечуємо – то є крапля в морі. 

Також обговорюємо питання термобілизни. Яку саме потрібно? Є різні види і різна ціна, від 4 євро найдешевша і до 500 гривень одна з найдорожчих. Необхідно, щоби кожен боєць мав такі речі. Коли не відчуваєш холоду – набагато легше воювати. 

У середньому на одного військового потрібно понад тисячу гривень, аби “обмундирувати” його на зиму. Наприклад берці коштують приблизно 25 євро, добра термобілизна приблизно 15 – 20 євро, спеціальні підкладки, наприклад 15 євро, якщо ще якусь балаклаву під каску, то так виходить приблизно тисяча гривень. А рахую все в євро, бо закупляємо все на військових складах у Німеччині. Вживана німецька форма не розлазиться так, як наша нова, вона ще роками служитиме. В Україні таких речей майже нема. Наша промисловість не працювала на армію, армія не замовляла. 

Серед труднощів… ціни, гроші. Населення стало трохи менш активне. Ми розуміємо що і гривня трохи знецінилась і купівельна спроможність українців впала. Ми розуміємо, що людям зараз стало важче допомагати армії, ніж в липні чи в серпні, Але вони роблять все, що можуть. 

Ми розсилаємо дуже багато листів до різних організацій, і нам немалі суми скидають, але, крім теплих речей, є й інші затратні проекти на підтримку армії, проект “Народна броня”, до прикладу. Потрібно обшивати БТРи залізними решітками, такими захистами від снарядів, це також дуже коштовний проект. А є ще чимало інших. Армія дуже дорога річ, на все не вистачає… 

Думаю, що нам треба запастись терпінням і не ставити собі часових меж, щоб потім не розчаровуватись. Треба працювати доти, доки ми не переможемо. 

– Очевидно, що зараз бійцям необхідний зимовий одяг. Зокрема, теплі спальники. Досить складно дається те перемир’я – немає грошових надходжень на військо, волонтери не дають собі ради, аби забезпечувати армійців. Ми знайшли склад автомобілів із кунгами – це така утеплена буда. І на Львівщині є патріоти серед старших військових, котрі не дали розкрасти або розібрати автівки. До слова, стоять вони ще з 1967-го. З десяти машин десять завелись, це дуже добре. Загалом їх є 70, але не всі у робочому стані. Автомобілі старі, зате укомплектовані. У кожній машині є буржуйка. Ці машини потрібні війську, було б зручніше, мабуть, якби бійці не в наметах ночували, а в тих кунгах. 

Зараз працюємо над тим, аби передати їх військовим на схід, треба зняти з балансу, а  виявляється їх зараз не можна рухати, бо немає військових дій, є АТО. Також збираємо шоферів з досвідом, аби ремонтували ці машини. А ще ведемо переговори з НУ “Львівська політехніка”, щоби такі старі машини, які не можуть виконувати свої функції на блокпостах укомплектувати спеціальною системою спостереження. Це щось типу тепловізорів, та значно ефективніше. Систему розробили наші науковці. 

Боєць може бути у машині, з екрана ноутбука слідкувати... Камера ззовні знімає на відстані до трьох кілометрів, і навіть якщо наш боєць засне, то вона помітить на рельєфі якісь зміни, кущ перемістився, чи машина якась переїхала, до прикладу. Програма покаже точний напрямок, в якому виникла загроза і підніме тривогу. Найбільша цінність – комп’ютерна програма. Це інтелектуальна власність наших науковців, вони віддають її безкоштовно, гроші потрібні хіба що на деталі – цифрова та інфрачервона камери, ноутбук. 

– У мирний час військових намагалися тренувати жити у зимових умовах. Бувало ми з журналістами приїздили взимку на Яворівський полігон і коли було до мінус 15 – 20 градусів за Цельсієм, військові показували, як виконують бойові вправи десантники, артилеристи, механізовані підрозділи. Я вважаю, що ці знання – основа. Ми готуємося до дуже важкої, я б сказав, навіть небезпечної зими в умовах ведення бойових дій на сході держави.

Зараз основне завдання військових частин, підрозділів, логістики – підготуватись до зими. У палатці ще ніхто не замерзав, якщо правильно налагоджена служба в тилу, тобто заготовлені дрова, вугілля, якщо є у військових пічки-буржуйки, якщо налагоджене чергування. Від цього залежить життя та здоров’я військовослужбовців. Також важливе харчування військових. Обов’язково в раціоні має бути цибуля, часник, інші вітаміни, які захищають організм від вірусів... 

Якби я казав, що війську всього вистачає, то мене б ніхто не зрозумів. Безперечно, є величезні проблеми, їх терміново треба вирішувати. Зараз докладають максимум зусиль для того, щоби залучити кошти підприємців, кошти, зібрані волонтерами, різні ресурси небайдужих людей, аби максимально забезпечити військових. 

Потрібні теплі речі і ґумові чоботи, і бушлати, і ватні штани, і комплекти термобілизни, і різні сучасні засоби обігріву… Колись на Яворівському полігоні італійські військові показували, як вони можуть воювати взимку. Вони демонстрували надувні палатки, стіна яких була товщиною приблизно 50 см. В українській армії “наймолодші” палатки мабуть з 1968 року. Нашу армію тривалий час уряд “любив”, тому маємо те, що маємо. Якщо сказати, що на сході перебуває не менше 10 тисяч військових з Львівщини, то не помилюсь. Маю на увазі всіх – і Збройні сили, і Міністерство внутрішніх справ, і представників інших силових структур. 

З Львівщини на сході перебувають: 80-та окрема аеромобільна бригада, 24-та окрема механізована бригада, там є і наші вертолітники, і нещодавно створений окремий ремонтно-відновлювальний полк озброєння. У них від декількох сотень до декількох тисяч людей. 

Допомогу військовим рекомендую передавати уважно. Знаю, допомога надходить від Гарнізонного храму Петра і Павла, люди довіряють настоятелю цього храму Степану Сусу. Але є чимало волонтерських організацій, у чесності яких немає певності.

– Зараз на передовій дуже бракує теплих речей – термобілизни, светрів, спальників, а також палаток, немає портативних обігрівачів, пічок. Постачаємо військовим буржуйки, нещодавно доправили туди спиртові гасові обігрівачі. Купити десь у тих районах ці речі неможливо, здебільшого веземо із ринків у Харкові. На Донбасі зараз найнеобхідніше – це дощовики, ґумові чоботи, спеціальні проґумовані штани. Такі комплекти коштують приблизно 900 гривень. Це не потрібно кожному, але один комплект на десятьох бійців було б добре… 

До зими готуватись почали вже давно. Ми й не сподіваємось, що Міноборони допоможе спальними мішками чи буржуйками. Вони не можуть цим забезпечити навіть офіцерський склад, що казати про солдатів. У нас є проблеми з грошима, буває дуже складно доставити речі на передову, територію обстрілюють, але… 

– Днями відправили наших хлопців на схід, на службу,  на ротацію. Забезпечили їх теплим одягом, взуттям, харчуванням, водою, бронезахистом. Навіть приблизно не можу сказати, скільки хлопців є там – конфіденційно. Але впевнений, що не похворіють, не замерзнуть. Все забезпечуємо своїми силами, допомагає нам міська, обласна адміністрації, волонтери,  громадські об’єднання.