Ще з першого липня спільна українсько-польська археологічна експедиція поблизу села Оселя Яворівського району досліджує поселення культури, яка була сучасною трипільцям. 

Йдеться про культуру лійчастого посуду, яка існувала близько шести тисяч років тому. Археологічні розкопки планують закінчити до кінця серпня, інформує прес-служба НДЦ “Рятівна археологічна служба”.

Зазначимо, цю культуру ще називають культурою лійкоподібних келихів. Датується вона періодом нової кам’яної доби й пізнього енеоліту. З історії можна довідатись, що вона існувала на території західної Волині в басейні Західного Бугу та сучасної Польщі на початку ІІІ тисячоліття до нашої ери. Культура була поширена на території сучасної Данії, Південної Швеції, Нідерландів, Німеччини, Чехії, Словаччини, Польщі, України, зокрема на території Волині, Галичини й Поділля. 

За словами археологів, нинішні дослідження є своєрідною науковою сенсацією, адже досі такого масштабного поселення культури лійчастого посуду на цій території не знаходили. “Зараз ми маємо нагоду пізнати найдавнішу історію цього регіону. Наразі наука мало знає про заселення цієї території у давнину. Ця культура синхронна трипільській і була поширена у Центральній та Західній Європі. Вона є однією з найдавніших землеробських культур Європи й існувала впродовж тисячі років , – розповідає науковий співробітник відділу археології Інституту українознавства НАНУ Дмитро Павлів. – Цікаво, що у генах сучасних європейців виявили ген саме цієї праєвропейської культури. Тому ми фактично вивчаємо історію наших предків. Поселення, яке досліджуємо, існувало тривалий час: тут будували оселі, обробляли землю, вирощували жито. Це невелика наукова сенсація, адже досі такі великі поселення культури лійчастого посуду у цьому регіоні були невідомі”. 

За словами керівника археологічної експедиції, наукового співробітника НДЦ “Рятівна археологічна служба” Інституту археології НАН України Наталії Войцещук, ще два роки тому під час розвідкових робіт археологи знайшли у самовільно викопаному кар’єрі поблизу села Оселя матеріал доби пізньої бронзи – раннього заліза. 

“Коли цього року розпочали дослідження, то виявили тут матеріали ще давнішого часу. Орієнтовно йдеться про IV ти­сячоліття до нашої ери, – розповіла вона. – На цій території колись розташовувалось велике поселення, тут ми знайшли рештки наземних жител, господарських ям та вогнищ. Серед наших знахідок – ціла ручка “парадового” посуду у вигляді голови баранчика, велика кількість уламків різних за розміром посудин (горщики, миски, кухлики), орнаментовані прясла, крем’яні знаряддя праці”.

За словами директора НДЦ “Рятівна археологічна служба” Олега Осаульчука, впродовж 2014 – 2016 років у рамках спільного українсько-польського проекту вперше буде проведено інтердисциплінарні наукові дослідження цієї території. Досі фахівці обмежувались лише виконанням спільних розвідок. 

“Після наукового оп­рацювання та первинної консервації знахідок плануємо передати їх до музею “Мостищина”. По-перше, він розташований близько до місця розкопок, а по-друге, його працівники, зокрема директор Роман Новіцький, беруть активну участь у дослідженнях”, – говорить Олег Осаульчук.

Археологічні розкопки проводить Науково-дослідний центр “Рятівна археологічна служба” Інституту археології НАН України спільно з Інститутом археології Жешувського університету в рамках наукового проекту з дослідження системи заселення басейну річки Вишні у давні часи, інформує прес-служба НДЦ “Рятівна археологічна служба”.