Під стінами ЛОДА в паніці та розпачі родичі і близькі бійців вимагали у влади та військового керівництва допомогти хлопцям повернутися додому чи бодай чітко пояснити, чому вони досі перебувають на сході. 

Жінки обурюються: їхніх чоловіків, які дивом вирвалися з “котла” під кордоном, не відпускають! Вони кажуть, що хлопці виснажені, довгий час нічого не їли, не мились, а після того, як вийшли з оточення, навіть… не пройшли медичного огляду! Чоловіки не мають зі собою ані грошей, ані документів – їхні паспорти, військові квитки, банківські картки просто згоріли. Рідні гніваються та припускають, що військових не відпускає командування, бо бійці “надто багато знають і можуть розказати”. Кажуть, якщо ситуація не вирішиться, то перекриватимуть середмістя, дороги, траси чи навіть поїдуть до Харкова. 

“Наші чоловіки вийшли з оточення 7 серпня. Вони виснажені. Після всього, що довелося пережити, заслуговують бодай короткого відпочинку. Тому ми зібралися під стінами Львівської обласної державної адміністрації, а частина родичів хлопців поїхала до Києва, аби просити у міністра оборони Валерія Гелетея ротації чи реабілітації особисто. Але у Міноборони ніхто не сказав, що бійців відпустять”, – розповіла “Пошті” пані Наталія, дружина військового 24-ої механізованої бригади.

Із вимогою реабілітації та ротації для бійців родичі зайшли в кабінет голови Львівської обласної державної адміністрації Ірини Сех, однак її в цей час не було на робочому місці. Натомість до людей вийшов заступник губернатора Юрій Підлісний, який повідомив, що займається гуманітарними питаннями. Зв’язатися з кимось із військових йому не вдалося. Матері та дружини не покидали стін обл­держадміністрації доти, доки до них не вийшов заступник начальника гарнізону Олександр Сивак. 

Та військовий сказав, що “не володіє всією інформацією, а лише займається мобілізацією у Львівський області”. Як розповіла “Пошті” пані Наталія, яка координувала пікетувальників, до рідних згодом вийшла й Ірина Сех. Та, видається, і вона не володіла всією інформацією, “навіть не знала, що наші хлопці зараз їдуть на Харківщину”.

Після розмови з жінками губернатор попросила їх написати офіційну заяву й пообіцяла допомогти, навіть надати автобуси до Харкова в разі потреби. 

фото: golos.zp.ua

Родичі та близькі військових під стінами Львівської облдержадміністрації обурювалися зволіканням влади та командування. Люди переконані – їхні сини, чоловіки та брати заслужили на відпочинок, адже “22 дні вони провели в пеклі під постійними обстрілами”, уже не можуть воювати. І ніхто не має права в них цього вимагати без попереднього перепочинку й реабілітації.  

“Їм потрібна допомога лікарів і психологів. Вони герої і не скажуть, що хочуть додому. Чоловік каже, що якби не місцеві жителі, то навіть хліба не мали би, – розповіла Марина, дружина одного з бійців. – Їм погрожують. Кажуть, якщо добровільно не поїдуть у Харківську область, то їх саджатимуть в автозаки та віддадуть під трибунал. За що? За те, що вони вижили?”

Як розповіла “Пошті” львів’янка Неля, чоловік якої також служить у 24-ій бригаді та був під Зеленопіллям, а зараз лікується у львівському шпиталі, після прориву наших на сході 79-ій, 72-ій та 24-ій бригадам і прикордонникам обіцяли відпустку на 10 днів. І всіх військових, окрім 24-ої бригади, уже відпустили. 

“Стан бійців жахливий! Волонтери не мали до них доступу, навіть їжі більше місяця не постачали! Хлопці були у вакуумі, покинуті напризволяще. Зараз воякам кажуть, аби вони не боялися, мовляв, на передову їх уже не відправлять. Натомість бійці стоятимуть на блокпостах чи ремонтуватимуть техніку. Але це страшна несправедливість! Люди мусять морально відпочити й оновити сили. Мій чоловік, відколи повернувся до Львова, замкнувся в собі, навіть заснути не міг без транквілізаторів. Він розповідає страшні речі. За його словами, вояки, аби вижити, пили воду з калюж і їли листя акації! Мабуть, саме тому командири й бояться пускати їх додому, щоб хлопці нічого не розказали, бо мобілізацію зірвуть!” – розповіла пані Наталія. 

З її слів, військові у своїх втратах під Зеленопіллям звинувачують командування, бо “воно було непрофесійним”. “І 79-а, і 72-а бригади мали якесь лобі, казали командуванню про свої потреби, а ті вже залучали волонтерів. У 24-ої бригади цього не було, хоча просили і прилади нічного бачення, і біноклі. Їх нічим не забезпечили! Хлопці користувались однією рацією на 500 людей! Усі мовчали й досі мовчать. У них радянське мислення, не мають поняття ні про інтернет, ні про волонтерів. Коли бачать, що біда, не можуть навіть попросити допомоги”, – розповіла Наталія.

“Пошта” вирішила довідатись, як військові оцінюють цю ситуацію, адже наші хлопці виконують присягу, отже, наказам повинні підкорятись. 

“Треба розуміти, що вся армія, яка має техніку та озброєння, не може одночасно йти у відпустку. Це нонсенс. Відповідно до наших відомчих наказів, у чергову відпустку не може одночасно йти більше 30 відсотків особового складу. Хлопці вийшли з тієї території на кордоні, це головне. Навіть якщо вони зараз поїдуть ремонтувати військову техніку, упевнений –командування знайде можливість по 30 відсотків вояків відпускати додому, щоби вони могли відпочити і відновити свої моральні та психологічні сили, побачити рідних, – розповів Олександр Поронюк, керівник Західного регіонального медіацентру Міністерства оборони України. – Прикордонники вже 45 діб перебувають у зоні АТО, після того в них ротація. Армія собі такої розкоші дозволити не може, бо раптом, не дай Боже, доведеться вести бойові дії поблизу Брюховичів чи Красного? Саме завдяки Збройним силам вдається “тримати” ситуацію на сході України”. 

Усе сказане Олександ­ром Поронюком підтверджує і військовий експерт Віталій Юрчук. З його слів, командири військових частин, відповідно до наказу міністра оборони, мають право відпускати у відпустку не більше 30 відсотків особового складу. І це стосується не лише нашої 24-ої бригади, а й інших вояків. 

Військовослужбовці 4-ої роти 24-ої окремої “залізної” механізованої бригади досі перебувають у оточенні в зоні АТО, одна з рот відстала від основної колони та залишилася в зоні АТО. Про це пише LB.ua з посиланням на військовослужбовця 24-ої ОМБР Василя. “Солдати 4-ої роти просять уряд зробити все можливе для того, щоби їх знайшли та вивели з оточення”, – сказав військовий. Востаннє командир 4-ої роти капітан Сітак виходив на зв’язок два дні тому, коли колона техніки 24-ої ОМБР вибралася з оточення терористів і проїжджала через Донецьку область. За словами Василя, 4-у роту бойовики відрізали від колони, проте бійці живі та чекають допомоги від української влади та військового командування. Василь також повідомив, що решта військовослужбовців 24-ої ОМБР зараз прямує в Чугуїв здавати техніку та зброю. Із ними є генерал-майор, який повинен забезпечити повернення військовослужбовців додому, у Львівську область.

“Хлопців вивезли до Харкова для доукомплектування та ремонту бойової техніки. У Яворові це зробити було би досить важко. Хвилю обурення викликала інформація про те, що нібито вся 79-а бригада вже поїхала додому. Я і сам до кінця не можу зрозуміти, що там насправді коїться. Чув, що нібито всю бригаду вивезли у Миколаїв, але якщо подивитись уважніше новини, то прибуло лише п’ять автобусів, а вони ніяк не можуть перевезти всіх. Напевно, йдеться про ті 30 відсотків, які приїхали на 10 днів відпочити у Миколаїв”, – вважає Віталій Юрчук. 

На питання, чи можуть хлопців, попри обіцянки ротації, згодом все ж відправити знову на передову, військовий експерт відповів, що “все залежатиме від того, як розвиватимуться події. Але це не виключено, бо ця бойова військова частина – одна з найбільш підготовлених у Збройних силах України. Можливо, вона буде поступово вводитися в АТО”. 

Зі слів експерта, найбільше пікетів родичів військових відбувається саме на Західній Україні, зокрема на Львівщині. А от інформацію, яку поширюють ЗМІ про передислокацію військових частин і підрозділів, “росіяни можуть використовувати, аби згодом бити по найболючіших точках”.

“Вони порівнюють власну інформацію з протестами, які відбуваються в тому чи іншому регіоні країни, і завдають точкових ударів по тих частинах, аби ще більше деморалізувати родичів, батьків і самих військових. Може, тому наших хлопців і загинуло найбільше”, – сказав Віталій Юрчук.