Львів як на долоні
“Пошта” випитала у львовознавців-екскурсоводів кілька цікавих місць: куди можуть податись туристи та львів’яни, аби побачити наше місто з висоти пташиного польоту, які оглядові майданчики найстаріші та де їх доцільно було б відкрити
фото: ic.pics.livejournal.com.anderver
Львів – місто, яке з роками лише набуває “старечого” шарму. Незважаючи на постійний брак грошей на реконструкції і те, що час від часу старовинна ліпнина таки обвалюється, нам є що показати світу.
А для того, щоб помилуватись ним повною мірою, треба дивитись згори, адже, як то кажуть, великі речі видно здалеку.
Найстаріший – Високий Замок
Найстарішим та найбільш популярним місцем для оглядин міста, безумовно, є Високий Замок. Це найвища точка Львова, яка сягає 413 метрів над рівнем моря.
На вершині Високого замку розташований оглядовий майданчик, до якого веде спіральна пішохідна доріжка. З цієї точки видно весь Львів, недаремно майже всі гості нашого міста одним із обов’язкових пунктів відвідин обирають саме його. Як розповів “Пошті” історик та львовознавець Ілько Лемко, цей майданчик створили штучно у 1869 – 1906 роках. Справжня його назва – копець Люблінської унії. Його насипали на верхівці Замкової гори у Львові на честь 300-ліття Люблінської унії з ініціативи та за кошти польського політика Францішка Смольки.
“Безумовно, це найвидатніший оглядовий майданчик Львова. Цей курган споруджували майже 50 років, його часто змивало водою, тому доводилось укріплювали. З часом він таки втрамбувався, зараз має вже 150 років. На мою думку, це просто унікальна річ. Таким чином завдяки шаленому польському патріотизму ми маємо один з найкращих оглядових майданчиків Європи. З нього дуже добре видно Львів”, – каже Ілько Лемко.
А як запевнив “Пошту” відомий львівський історик Ігор Лильо, цей штучний пагорб був першим спеціально створеним оглядовим майданчиком у місті.
“Решта майданчиків, з яких оглядали Львів у давнину, це справжні горби, що є навколо міста. Щодо надбудованих споруд на дахах, таких об’єктів у нас раніше практично не було. Першим таким майданчиком у приміщенні, була тераса ресторану готелю “Дністер”, збудованого в радянський час. Це чи не єдиний об’єкт, який у радянський період починав епоху впровадження таких речей. Також зафіксовано оглядовий майданчик на місці теперішнього ресторану на Високому замку, де раніше була кав’ярня, яку в половині XIX ст. спеціально збудували для Франца-Йосифа”, – каже Ігор Лильо.
Популярна ратуша
Наприкінці весни цього року для відвідувачів знову відкрили оглядовий майданчик Львівської міської ради, який ремонтували ще з минулого літа. Тепер ратуша для туристiв відкрита з 9.00 до 21.00 сiм днiв на тиждень. Тарифи на вiдвiдування не змiнилися: 10 грн. для дорослих та 5 грн. для дiтей вiд 6 до 12 рокiв.
“Оглядовий майданчик ратуші відкрили не так давно, в 2003 році. Ще в 2000-му туди нікого не пускали, бо вважалося, що це стратегічний об’єкт. У мерії боялися, що з нього можна вчинити якусь диверсію в місті, чи “забагато” побачити. А тепер туди спокійно може вилізти будь-який терорист і зробити всі потрібні йому зйомки”, – зазначає Ілько Лемко.
Проте, пропри свою надзвичайну популярність, вежа ратуші підкориться не для всіх, адже видертись туди не так вже й просто.
“Вона є недоступною для великої кількості людей з особливими потребами, дітей, старших людей. Ті 400 сходинок не так вже й просто пройти. Насправді зараз є багато можливостей облаштувати зовнішній скляний і красивий ліфт, щоб помилуватись Львовом справді могли всі. Це пам’ятка архітектури, але ж ніхто не просить робити ліфт усередині, можна спорудити безпечну конструкцію без пошкоджень будівлі”, – каже Ігор Лильо.
Краєвиди із веж церков
Як писала “Пошта”, зовсім недавно, а саме 11 липня у рамках фестивалю “Ніч у Львові”, церква св. Ольги та Єлизавети відкрила для відвідувачів і свій оглядовий майданчик. Це найвища будівля у Львові, її висота 80 метрів. Ремонтні роботи там проводили п’ять років.
“Церкву Ольги та Єлизавети, що на вул. Привокзальній, будували на початку ХХ ст., звершили у 1911 році. Храм звели за гроші залізничників та спонсорів. У ньому навіть був образ, на якому намалювали... директора залізниці. Досить розповсюджено, щоб світські особи були зображені на якихось іконах, що висять десь у куточку церкви. В радянські часи там були склади, до УГКЦ храм повернули у 1989-90 році дуже понищеним. Я вважаю, що після реконструкції він виглядає просто феноменально. І мозаїчна підлога, і скляні двері, це найкращий варіант, який могли втілити у сучасному плані реконструкції храму”, – розповідає Ілько Лемко.
Якщо раніше більшість ресторацій відкривали зали у підвальних приміщеннях, то тепер бізнесмени “мітять” на дахи будинків з терасами
Зі слів співрозмовника, у Європі поширена практика відкривати до огляду майданчики у вежах церков. Підйом туди коштує близько 5 – 7 євро, вони дуже популярні серед туристів. “Я колись чув, що хотіли зробити оглядовий майданчик у церкві Покрови на вулиці Личаківській. Там є вежа висотою близько 60 метрів, майже як ратуша. Вона на підвищенні, тому звідти добре видно Львів. Думаю зробити там оглядовий майданчик було б доцільно”, – каже Ілько Лемко.
А от на думку історика Ігоря Лиля, одним з найперспективніших був би майданчик на вежі Руської (Успенської) церкви, на реконструкцію якої зараз збирають гроші.
“Я впевнений, якби облаштувати ліфт, який би вивозив людей нагору, ці гроші вдалось зібрати дуже швидко. Сходи там у поганому стані, без ліфта на майданчик не вийдеш. Церква на цей момент сама собі ради дати не може. Але це скоріш мало би бути ініціативою конкретних священиків, а не церкви”, – каже Ігор Лильо.
І показати, і заробити?
Як розповіла “Пошті” Галина Малець, начальник управління туризму Львівської міськради, “туристичний бізнес у Львові добре розвивається”, тож підприємці розмірковують, як іти в ногу із європейськими стандартами.
І якщо раніше більшість ресторацій відкривали зали у підвальних приміщеннях, то тепер бізнесмени “мітять” на дахи будинків з терасами. “Зараз багато оглядових майданчиків є зокрема у готелях, де на останньому поверсі відкривають ресторани із розкішними панорамами”, – розповідає Галина Малець. З її слів, вхід на такий майданчик безкоштовний. Проте, якщо у вас немає грошей на “каву за космічною ціною”, навряд захочете стояти над чиїмось столиком і милуватись Львовом.
Співрозмовниця зазначає, що у Львові щороку збільшується кількість оглядових майданчиків та терас, проте відповідного буклету із їхнім місцем знаходження міська рада досі не створила, бо, з її слів, над ним іще працюють... “Вся ця інформація є в інтернеті, туристи можуть знайти її там”, – додає вона.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
Зокрема, в Україні немає досвіду облаштування таких об’єктів у приватних будівлях. І справа навіть не в тому, що вони приватизовані – деякі люди просто не дадуть доступу до таких “потенційних” оглядових майданчиків. А об’єктів, які б належали лише одному господарю в місті практично немає. На жаль, не всі люди, які володіють такими майданчиками розуміють колосальний рекламний потенціал цього місця для своєї фірми, про допуск відвідувачів до них дуже важко домовлятись. В Європі більшість дахів переобладнані під оглядові майданчики, там співвласники будинків співпрацюють з інвесторами і зацікавлені в такому переобладнанні.
У нашій країні достатньо міст, які розвиваються як туристичні. Це, зокрема, наш Львів, Чернівці, Одеса, Кам’янець-Подільський, Ужгород. У таких містах цікаво і вигідно було б переобладнувати дахи житлових будинків у місця для огляду. Але законодавство України не сприяє таким змінам. Бо згідно з законом люди, які живуть у будинку, є його співвласниками, включно із підвалами та горищами, але за них вони не відповідають.
Якби у нас спрацювало ефективне поєднання контролю держави та ініціативних людей щодо дахів, то Львів би не виглядав згори так, як зараз – убого. Бо використання різних матеріалів і підходу до перекривання будівель псує імідж нашого старого міста. Дахи у Львові мають величезний потенціал, могли б, як у європейських містах, бути обладнані під оглядові майданчики, відкриті ресторації, це б дало можливість нового розвитку. Звісно, такі проекти вимагають величезних ресурсів, адже часом переобладнати дорожче, ніж заново побудувати. В нас же отримання дозволу є марудною справою, законодавство настільки складне і незрозуміле, а все для того, щоб з цього заробляли тільки чиновники або нечесні забудовники.
А от для людей, які живуть у тому будинку і хотіли б у ньому щось зробити, шансу майже немає. В цій країні забагато виправдовуються, коли не хочуть нічого робити. Бо коли людина хоче – шукає спосіб, а коли не хоче – причину. Технічно можна вирішити дуже багато питань, було б бажання і заохочення інвесторів. А інвестор прийде тільки тоді, коли в нього є можливість працювати, а не бігати за однією бабусею з будинку, яка блокує прийняття рішення одним голосом, бо просто не хоче змін. Таких проблем немає ніде в світі, а в Україні над їх вирішенням навіть не працюють – через корупційну змову чиновників.