Та перевізники “дотиснули”, казали, що вартість бензину настільки зросла, що невдовзі маршрутки одна за одною зупинятимуться, не буде чим заправляти їх і за що ремонтувати. Тож, згідно з рішенням міськвиконкому, з 1 травня містяни за проїзд у міському автотранспорті платять по три гривні. 

Як не дивно, підняття тарифу львів’яни сприйняли як необхідність, притупило суспільне обурення й рішення міськвиконкому про те, аби розрахунки львівських перевізників щодо економічно обґрунтованого тарифу на проїзд у маршрутках перевірила досвідчена аудиторська компанія. 

Все ж пасажири не забули про свої вимоги до перевізників: чистота в салонах, охайність та ввічливість водіїв, дотримання графіку руху транспорту, дотримання маршруту, звітність… Також висловили й вимоги до міськради: стимулювати впровадження е-квитка та перегляд транспортної схеми міста, адже у Львові чимало вулиць не з’єднані між собою транспортним сполученням, тому люди змушені пересідати з одної маршрутки на іншу. 

“На роботу я щодень їжджу двома маршрутками. На дорогу йде дуже багато грошей, така в нас транспортна схема. Маршрутки які брудні були, такі й є. Злі чи то від утоми, чи то просто так водії час до часу фиркають, смикають автом з боку в бік, граються в обганялки. Увечері як їздили погано, так і їздять. Чому три гривні, я й досі не розумію, а чому не чотири, не п’ять… Якщо так справа піде, то невдовзі всі п’ять платити будемо, і пересідати по три рази…”, — скаржиться львів’янка Марина.

Допоки перевізники готуються розповідати містянам про свої “внутрішні зміни” після підняття тарифу, “Пошта” спробувала оцінити “зовнішні”. Тож, по-перше, ціна. Якщо за місяць, щоденні поїздки “туди-назад” коштували 120 грн, то з 1 травня – 180 грн. Це для тих, хто їздить у маршрутках не більше аніж двічі на день.  

По-друге, квитки. У місь­ких маршрутках знову з’я­вились квитки, їх водії, буває, роздають по кілька в одні руки, щоб не залежувались. Таку бутафорну звітність вже впроваджували у місті, тоді вона була без належного контролю, й зараз мало чим різниться. Хоч чиновники й посадовці кажуть, що нововведення корисне, та все ж більшість містян сприймають це як жарт, “видимість роботи”, кажуть…  

“Водій зобов’язаний видати квиток. Якщо він цього не робить, то треба скаржитись. Після того, як ми провели баталії стосовно підняття тарифів, і нарешті ухвалили це рішення, ми повинні щось робити, аби змінити систему роботи автотранспортних підприємств”, – каже “Пошті” голова Асоціації перевізників Львівщини Іван Велійка. 

Тим часом у міськраді роздумують, як би то обернути показуху з квитками на благо справі. “Водій у нас і касир, і кондуктор, і водій, звідси й проблема. Ми зараз займаємось цим питанням, працюємо над тим, аби належно забезпечити контроль за видачею квитків”, – каже Віктор Щир, начальник управління транспорту та зв’язку міськради. 

Натомість перший заступник міського голови Львова Олег Синютка розповів “Пошті”, що зараз водії та перевізники під прискіпливими поглядами з міськради… І стару-нову ідею з квитками називає “кроком до спонукання управління транспорту міськради до перевірки, до виконання ними відповідних зобов’язань згідно з чинного законодавства”, а те, що “декілька водіїв по­збавлені роботи, декілька маршрутних транспортних засобів усунені з перевезень – це також має бути стимулом для того, аби перевізники і водії задумались”.

“Квиток повинен бути документом суворої бухгалтерської звітності. І ми будемо це вимагати”, – наполягає Олег Синютка. Та квитків водії не видають, навіть під пильним оком міськради і під загрозою доган та звільнень. У пошуках тих, кому все ж дали квиточок після оплати за проїзд, “Пошта” провела невеличке опитування містян. 

Учора зранку в центрі міста було досить людно, хтось поспішав на маршрутку, а хтось щойно приїхав. У львів’ян ми запитували, чи давали водії за оплачений проїзд квиток? З майже п’ятдесяти опитаних жоден квитка з ініціативи водія не отримав. Двоє самі попросили, аби їм дали квиток, і водій ввічливо відірвав з рулончика цей горе-папірець звітності, а одному пасажиру дав аж три.       

По-третє, розмови про е-квиток. Тепер про електронний квиток розмовляють у робочій групі, яку створили для його впровадження в місті. “Цього тижня відбулося перше засідання робочої групи. Ми домовились, що до 8 липня проаналізуємо всі напрацювання у цій справі, щоби їх можна було використати. До 8 липня ми домовились представити, так би мовити, проект, дорожню карту, по якій рухатимемось у реалізації е-квитка”, – зазначив Олег Синютка, якого призначили головою цієї робочої групи.

Електронний квиток – безготівковий спосіб розрахунку за проїзд. Таким квитком можна користуватись у громадському транспорті, не передаючи щоразу кошти за проїзд та не очікуючи решти. До того ж така система оплати схожа на місячний проїзний абонемент, а це здешевлює вартість проїзду. З електрон­ним квитком звітність автотранспортних підприємств була б зовсім на іншому рівні. 

Група волонтерів та громадських активістів порівняла ціну та якість перевезень у містах, де діє е-квиток. Висновки опубліковані на сайті ekvytok.lviv.ua. Відтак, до прикладу, у польському місті Краків, де 760 тис. мешканців, проїзний на один маршрут на місяць коштує 180 грн, тобто 6 грн на день. На два маршрути (з одною пересадкою) – 250 грн на місяць, тобто 8,3 грн на день. Місячний безліміт коштує 360 грн – 11,7 грн на день. Там між електронним та паперовим квитком немає різниці. Купити квиток можна в автоматах на зупинках чи прямо в транспорті (теж у автоматі). Автомати приймають як готівку, так і банківські картки.

“При співмірних цінах на проїзд ми маємо нижчі доходи й значно гірший транспорт. Причину ми вбачаємо у відсутності підтримки громадського транспорту з боку міста. Саме воно мало б бути зацікавлене у стимулюванні користування не автомобілем, а громадським транспортом. Але не робить цього. Комунальний транспорт Львова працює приблизно у тих же умовах, що й приватники – на самоокупності, планах збору грошей з пасажирів і таке інше”, – пишуть активісти на сайті ekvytok.lviv.ua.   

По-четверте, “адаптація” транспортної схеми міста. Нарешті у міськраді заговорили про недосконалості у транспортній схемі міста. І після двох років її існування взялись “адаптовувати до сучасних потреб мешканців”. Два тижні тому міський голова Львова Андрій Садовий дав доручення начальнику управління транспорту та зв’язку Львівської міської ради Віктору Щиру створити робочу групу для перегляду та адаптації міської транспортної схеми до сьогоднішніх потреб мешканців.

“Треба, щоб наша транспортна схема відповідала реаліям сьогоднішнього дня. Життя змінюється”, –  казав Андрій Садовий. До робочої групи залучать фахівців з Львівської політехніки. У п’ятницю, 27 червня, міський голова проведе нараду щодо роботи цієї групи. Тож робочу групу і у цій справі створили, а про її роботу поговоримо трохи згодом. 

По-п’яте, “повна диспетчеризація”. Олег Синютка розповів “Пошті”, що до 1 вересня міський автотранспорт повністю диспетчеризують, тобто буде можливість стежити за його рухом, відповідно фіксувати відхилення і притягувати до відповідальності порушників. 

“На сьогоднішній момент транспорт не є в тому стані, в якому він повинен бути в цивілізованому місті. Тому до 1 вересня введемо повну диспетчеризацію, так як ми це зробили по електротранспорту. Відтак буде можливість за приладами фіксувати відхилення від маршрутів, тоді ми зможемо вживати набагато жорсткіші заходи до перевізників. Ми це змогли зробити  тільки після того, як зросла вартість проїзду, бо ці речі фінансують перевізники”, – зазначив перший заступник міського голови. 

Також у місті вже визначили фірму, котра проводитиме аудит міських перевізників, аби визначити обґрунтованість діючого тарифу. “Цього тижня вибрали організацію, яка до 18 липня повинна дати висновок стосовно тарифу, який на сьогодні є в місті. До цього аудиту залучатимемо й представників громадських організацій”, – зазначив Олег Синютка.

Ймовірно, громадські активісти допомагатимуть фахівцям у підрахунку фактичного пасажиропотоку. 

На жаль, у нашому переліку змін більше планів, аніж справді реальних змін, які можна відчути під час поїздки у міських маршрутках. Уперто незмінним залишається нестабільний графік руху. Містяни скаржаться, що після 20.00 маршрутки їздять вряди-годи… А о 22.00 у деякі райони Львова маршрутки взагалі не їдуть. 

Рухомий склад громадського транспорту далеко не новий, середній вік маршрутних таксі в середньому 10 років. Та це насправді містян хвилює чи не найменше, їм би поїздки за графіком й у чистих маршрутках, і без пересадок або з безкоштовними пересадками – от і всі “забаганки”.

Роздратовані підвищенням тарифу та незмінною якістю перевезень містяни телефонують на гарячу лінію міста (15-80). Там же скарги й побажання фіксують і передають Олегові Синютці. “З початку цього року зафіксовано 1572 звернення, скарги по транспорту. Ми не розділяємо звернення по електротранспорту і по автотранспорту. Найбільше звернень щодо порушень графіку руху, – розповідає Віра Фрис, керівник відділу “Гаряча лінія міста”.  

А з 1 травня, відколи проїзд у маршрутках подорожчав, за телефоном 15-80 на транспорт наскаржились аж 678 разів. А це 43% від загальної кількості цьогорічних скарг! “Транспорт подорожчав, тож відповідно є зауваження, що було б добре, якби й маршрутки краще виглядали і водії щоби краще себе поводили. Але скаржаться не так багато, ми думали, що буде набагато гірше”, – додає Віра Фрис. 

Зазвичай, телефонуючи зі скаргою на гарячу лінію міста городяни очікують, що їм звідти перетелефонують, аби повідомити  про вирішення проблеми. Зі скаргами на транспорт такого зворотного зв’язку немає. “Ми щодня готуємо звіт першому заступнику міського голови і начальнику управління транспорту і вони вже здійснюють контроль”, – зазначила Віра Фрис.

Як не як, та все ж маршрутне таксі серед містян користується чи не найбільшою популярністю. За даними Інституту міста 44% мешканців щодня або майже щодня використовують його як основний засіб пересування в межах міста. Електротранспортом – трамваями та тролейбусами, щодня користуються значно менше – 18% та 11% львів’ян відповідно.