Уже впродовж 120 років вузькими львівськими вулицями курсує електричний трамвай. У 1894-ому Львів став другим в Україні (після Києва) і четвертим на території Австро-Угорщини містом, де їздив електричний трамвай. 

За цей час місто змінилося, проте електротранспорт нікуди не зник, ба більше, навіть став брендом Львова. Кажуть, за першим електричним трамваєм за всім його маршрутом ішли тисячі містян. Навіть поліція не могла зарадити тому натовпу! Для львів’ян було дивним, що трамвай їде без коней і без пари. Сьогодні ж годі уявити собі Львів без “рогатого”, але цей вид транспорту у місті прижився не одразу. 

“Ми, львів’яни, психологічно не завжди сприймаємо щось нове. Також однією з причин була ціна проїзду – 20 грош. Для порівняння: буханець хліба коштував 18”, – розповів голова профкому ЛКП “Львівелектротранс” Юрій Оприск.

Про львівський трамвай розповідають безліч історій. Так, під час окупації міста німцями в роки Другої світової війни містянам доводилося несолодко. Коли німецький офіцер сідав у трамвай, то львів’яни не мали права заходити на його “половину”. Старожили пригадують, що тоді містом трамваї їздили трохи нахилені на один бік, бо людей у транспорті їхало багато, а німець міг один сидіти на своїй “половині”.

“Звичайно, німці вважали себе вищою кастою. Пам’ятаю, як тільки влаштувався на роботу в депо (в кінці 70-х років), тут працювали ще ті, хто бачив війну. Вони розповідали, що коли трамваєм їхали німці, то львів’яни, як правило, узагалі в нього не сідали”, – розповів співрозмовник.

Але електричний трамвай у Львові не був першим видом транспорту, що курсував коліями. Ще в 1880-ому запустили кінний трамвай, який їздив зі швидкістю приблизно 6 кілометрів на годину: темно-коричневі вагони з написом Tramwaj lwowski тягнули коні.

Тоді були два маршрути від залізничного вокзалу: перший – вулицею Городоцькою до казарм Фердинанда (біля нинішнього Муніципального театру), другий – у центр, до площі Митної. Для конки рейки робили з дерева й покривали бляхою. Коли ж трамвай, піднімаючись Городоцькою, був перевантажений, тоді впрягали додаткових коней. Такий транспорт ще довго користувався популярністю у містян. Повністю рух кінного трамвая припинили в 1908 році. Коней продали, а вагони переробили на причіпні для електричного трамвая.

Сьогодні Львовом курсують зовсім інші трамваї, але дещо залишилося незмінним – “зайці”. Ще коли був кінний трамвай, поліція їх ловила й змушувала цілий день працювати на січкарні, заготовляючи для коней їжу. У перших електротрамваїв був задній непокритий майданчик для учнів і студентів, які застрибували в електротранспорт під час його руху й також їхали “зайцями”. Сьогодні таких людей просто штрафують. 

Коли кінний трамвай перестав відповідати потребам тогочасного міста, львівський магістрат оголосив тендер на будівництво ліній електричного трамвая та електростанції потужністю 400 кінських сил. Тендер виграла віденська фірма “Сіменс&Галльське”.

Відкриття електричного трамвая приурочили до Крайової виставки 1894 року, яку планував відвідати сам цісар Франц Йосиф. Саме новим електричним трамваєм львівський магістрат думав здивувати гостей. 

Так, 31 травня 1894 року львівський трамвай вирушив у перший свій рейс. Одна лінія пролягала від залізничного вокзалу вулицею Степана Бандери через проспект Свободи до Стрийського парку, а друга з’єднувала центр міста з Личаківським кладовищем. Вона і стала основною.

Лінією курсувало 11 вагонів. Юрій Оприск каже, що візники, які мешкали на Личаківській, вороже сприйняли трамвай, оскільки боялися конкуренції. Вони закидали вагони яйцями та гнилими помідорами, але процес уже не можна було зупинити.

Трамваям, які сьогодні курсують вулицями міста, – понад 30 років. “КТ4SU працюють із 1978 року. Пам’ятаю, у той час постійно відбувалося оновлення рухомого складу. До прикладу, на початку 80-х років нова партія надійшла на вулицю Промислову. То були чеські трамваї, новенькі, із конвеєра”, – розповів “Пошті” Юрій Оприск. 

Зі слів співрозмовника, після розпаду Радянського Союзу припинили закуповувати нові трамваї, були труднощі з грошима. У ті часи вузькі колії були майже в усій Європі, тому Німеччина, Польща, Чехословаччина, Австрія вирішили випускати свої трамваї. У Львові вже не мали змоги купувати нові трамваї із заводу, тому придбали 30 використаних (після капремонту) німецьких. Купували їх поступово, упродовж чотирьох років. 

Професія водія трамвая була дуже престижною в давні часи. Сьогодні ж охочих кермувати “рогатим” мало. Проте ті, кому така справа до вподоби, присвячують цій професії і півжиття.

Так, один із ветеранів-водіїв Галина Козак поділилася спогадами про те, як вона обирала таку професію. “Із великим задоволенням уже 41 рік керую трамваєм. Колись, ще вісімнадцятирічною, я приїхала до Львова із Сумщини. Тут уперше побачила трамвай. Мені дуже сподобалося ним їздити, тому я вирішила піти на курси. Провчилася півроку, а далі – рух, дорога, романтика. Завжди згадую із ностальгією”, – розповіла Галина Козак.

Наразі в депо працює більше 300 людей, з яких 186 – водії. Але персоналу все одно не вистачає. “Професія водія трамвая не така проста, як може здатися. Водій з 4.00 уже на ногах і лише о 2.00 повертається додому. Вранці він приймає свій транспорт: оглядає вагон, перевіряє гальма, бере путівку на день, обладнання і чекає, коли треба виїжджати на лінію, – розповідає про робочі будні водіїв Юрій Оприск. 

– Як правило, молоді львів’яни не дуже хочуть у нас працювати. Ми організували курси підготовки водіїв, уже маємо й випускників — 10 водіїв. Раніше в рік ми по дві такі “школи” випускали, а кожна це мінімум 15 працівників. Навчала водіїв ще Вінниця. Потім їх скеровували до нас на роботу”.

Зі слів співрозмовника, водій має зараз дві роботи: водить трамвай і продає пасажирам квитки. За це йому доплачують 12,5% реалізованої суми. Сама ж зарплата становить 3 – 4 тисячі гривень. “Проте в нас є затримки із виплатою грошей працівникам. Зараз із одним банком заключили угоду й узяли позику”, – розповів Юрій Оприск.

Проблеми з фінансуванням на підприємстві почалися в 2005 році. “Це ускладнює роботу. Коли трамвай ламається, ми не маємо грошей, аби купити деталі, беремо кредити, домовляємося. Колись могли придбати деякі деталі про запас, але сьогодні цього собі дозволити не можемо”, – додав Юрій Оприск.

Згодом у Львові знову курсуватиме старенький трамвай. Про такі плани розповів “Пошті” Юрій Оприск. 

“Ми хочемо, аби вперше після довгої перерви на рейси вийшов найстаріший львівський трамвай Sanok SN-1 1912 року випуску. Він роками стоїть в ангарі депо №1, що на вулиці Городоцькій, 185. Раніше лише на старих фото можна було побачити його на вулицях міста. Таких раритетних трамваїв у світі збереглося лише два – у Львові та Кракові”, – розповів Юлій Оприск.

Аби поставити “рогатого” на колію, потрібно добряче попотіти. “Пам’ятаю, що ще за радянських часів казали, що це хлам, мовляв, його потрібно викинути, бо лише місце займає. Але це ж реліквія, жива історія міста! Старенького передусім потрібно відреставрувати. Це не так просто, і не в коштах справа”, – розповів він. У депо нема технічних можливостей для реставрації. Сучасні підйомники надто великі. “Нам потрібно підняти кузов, викотити нижню рухому частину, зняти колеса, дати на станок, проточити бандажі, реборди збільшити, аби трамвай не зійшов із колії”, – додав Юрій Оприск.

Співрозмовник певен: у цій справі найголовніше – бажання, якого, на жаль, немає у міської влади. До слова, до кінця року у місті може з’явитися ще один новий “електронівський” трамвай – уже не п’ятисекційний, а трисекційний, більш зручний для львівських вузьких вулиць.