Навіщо Садовому Київ?
“Пошта” разом із політологами, психологами та соціологами з’ясовувала, завдяки чому “Самопомочі” вдалося пройти у Київраду… і чи це не є кроком мера до парламенту
фото: архів
Чи то бренд Львова, чи імідж міського голови Андрія Садового, чи уявлення про громадське об’єднання “Самопоміч”, яке заснував Андрій Іванович, але щось таки зіграло вагому роль і переконало киян голосувати за “поміч зі Львова”.
За даними Київського тервиборчкому, об’єднання “Самопоміч” отримує 6,5% голосів жителів столиці, а це – п’ять місць у Київраді.
У перегонах “Самопоміч” випереджає партію “Свобода”, яка отримала 6,39% голосів (тобто теж має можливість бути представленою в раді столиці п’ятьма депутатами), та “Батьківщину”, якій наразі дістанеться всього третьому місця (ця партія набрала 4,24% голосів киян).
Що таке “Самопоміч”?
Уже 10 років у Львові діє громадське об’єднання “Самопоміч”, яке створили як виборчу платформу діючого мера Андрія Садового. Після того, як Андрій Іванович потрапив у крісло міського голови, організація роботи не припинила, ба більше, навіть набрала обертів. Та ще й таких, що з легкістю розрослась у партію, яка пройшла до Київради. А звідти і до парламенту недалеко!..
Отож “Самопоміч” — це громадська організація, заснована в 2004 році. Рішення про створення однойменної політичної партії було прийняте лише через 8 років. Громадська організація взяла собі за ідеологічний взірець рух політичної, економічної та освітньої самоорганізації українців Галичини початку ХХ століття. Організація допомагає містянам у багатьох проблемах: юридичних, комунальних, соціальних, навіть проводить психологічні консультації жителям.
Про головні принципи “Самопомочі” як партії, так і громадської організації розповів її засновник Андрій Садовий. “Принципи прості: самоорганізація самодисципліна, самоврядність, робота з людьми та робота для людей. Для мене це дуже важливо”, – зазначив “Пошті” мер.
Мета об'єднання – сприяти самоорганізації жителів, підвищенню їх громадської активності та суспільної захищеності, надання допомоги у відстоюванні прав та інтересів людини, які охороняються законом. Серед львів’ян “Самопоміч” таки популярна. Люди телефонують на гарячу лінію об’єднання з рідними проблемами, питаннями та побажаннями. Хтось відкритий люк помітив, у когось протікає дах, один хоче психологічної підтримки, а іншим потрібна порада юриста. Об’єднання поширилося областю, а згодом і країною. Відтак розповсюдилась і партія.
 |
| фото: прес-служба ЛМР |
Зі слів Андрія Садового, партія діє в багатьох регіонах країни, та в яких конкретно мер перелічити не зміг. “У нас багато осередків. Вони є в більшості міст країни. Сильний осередок є на Франківщині, Житомирщині. Десь є осередки партії, десь “Самопомочі” як громадської організації”, – розповів мер.
Міський голова пояснив, чому в “Самопомочі” з’явився впевнений курс на Київ. “Київ – наша столиця. Приїжджаючи туди, я хочу гордитися нею. А ще існує чітка аксіома: щоби країна була успішною, успішною мусить бути її столиця. Тому я вважав своїм обов’язком долучитися...”
Та все ж очевидно, що не сама лише гучна слава громадської організації “Самопоміч” привела однойменну партію до Київради. У цій справі в пригоді став і імідж Львова, й імідж міського голови Андрія Садового.
Феномен “Самопомочі”
Андрій Садовий розповів, що з членів київської команди “Самопомочі” він особисто віддавна знав лише одного – Романа Андрейка, гендиректора телерадіокомпанії “Люкс” (радіо Lux FM, інтернет-видання Zaxid.net, телеканал “24”, Радіо 24, Football 24). До слова, значна частина акцій холдингу належить сім’ї Андрія Садового.
Решту команди львівський мер обирав через соцмережі. “Враховуючи, що це перші вибори, у яких партія “Самопоміч” бере участь, ми звернулися до киян, аби вони подали претендентів, гідних бути депутатами Київради, через соцмережі. Ми отримали майже 200 прізвищ, розмовляли з цими особами, відтак 21 кандидата вдалося переконати дати свою згоду балотуватися до Київської міськради. Ще місяць тому ці люди навіть не мали думки й бажання такого. У списку ті, хто не хотів спершу йти в раду, але ми їх переконали, бо вони авторитетні, відомі. Вони – кияни. Це перший випадок в історії, коли ми показали виборцям відкриті списки. Самі кияни голосували, хто гідний, а хто не гідний обіймати ту чи іншу посаду. Усе було максимально прозоро”, — розповів Андрій Садовий.
Зі слів засновника партії, основні критерії відбору кандидатів у Київраду — порядність, професіоналізм і патріотизм. Та все ж поглянувши на першу п’ятірку, яка проходить у Київраду, найпомітнішими є люди бізнесу… Тож можна припустити, що до влади вони йдуть не лише для того, аби покращити життя киян, а й для того, щоби розширити чи й захистити свій бізнес. Та кияни Андрію Івановичу повірили…
Ірина Бекешкіна, директор фонду “Демократичні ініціативи”, певна: на руку партії зіграв не так імідж успішного міста Лева, як імідж його мера, який красувався і на агітках партії, і в ефірах багатьох телепередач. Важливо й те, що партія запропонувала відкриті списки. У розмові з “Поштою” соціолог сказала, що кияни “Самопомочі” повірили, але якщо її представники не виправдають довіри – неодмінно підуть із Київради.
Узагалі в нас партії лідерські, на всіх розповсюджується авторитет лідера. Садовий – фігура популярна, виглядає, як людина врівноважена і розумна, добре проявив себе під час Майдану. Це аванс партії через її лідера
Схожі думки стосовно успіху “Самопомочі” в Києві має інший соціолог – гендиректор Київського міжнародного інституту соціології і професор Національного університету “Києво-Могилянська академія” Володимир Паніотто.
“Ніщо, окрім ставлення до мера Садового, на результат “Самопомочі” не вплинуло. Узагалі в нас партії лідерські, на всіх розповсюджується авторитет лідера. Садовий – фігура популярна, виглядає, як людина врівноважена і розумна, добре проявив себе під час Майдану. Це аванс партії через її лідера. У нас немає жодних відомостей, окрім його рейтингу. Він – людина зі Львова, ніколи не висловлював радикальних думок, які би збурили (як це робила “Батьківщина”)”, – розповів “Пошті” соціолог.
Підірвати цей авторитет намагався активіст ГО “СПАС” Олег Пилипенко. У мережі Facebook він створив сторінку “Жодного голосу ПП “Самопоміч” до Київради”. Його основною ціллю, як він заявляв у деяких ЗМІ, було поінформувати киян про невидиму для них діяльність міського голови Львова та його партії. На сторінці проти “Самопомочі” – чимало матеріалів критичного характеру, та все ж вона не набула значної популярності серед користувачів мережі.
А от інтенсивне обговорення особи Андрія Садового розпочалося під його публікацією в блозі на сайті “Української правди”, де він, власне, і закликав киян пропонувати кандидатів у Київраду. Там чимало критики, але є й улесливі висловлювання. Ось що можна прочитати в коментарях: “Ті, хто знає Садового, оцінюють його дії, ті, хто не знає, – його слова. Він знає, що треба говорити довірливим, аби зробити їх своїми фанатами”. З улесливого, наприклад: “Садовому треба стати мером Києва на один термін, підготувати собі заміну й далі йти Україною”.
Щодо планів Андрія Івановича, то логічним є запитання, чи йтиме він до парламенту. На нього мер “Пошті” відповів неоднозначно. Каже, що працює міським головою Львова, “і тут роботи є ще дуже багато, тому про місце в парламенті не задумувався”. А от партія “Самопоміч” у виборах участь братиме точно…
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
Що стосується Львова, перед президентськими виборами соціологія показувала, що 50% містян готові були віддати свої голоси за нові політичні партії. Така тенденція властива не тільки Львову, а й більшості регіонів України. А “Самопоміч” – нова політсила.
Другий чинник – “Самопоміч” формується як політпартія, яка є загальнонаціональною, але яка намагається акцентувати увагу на ефективному місцевому самоврядуванні, тобто вирішенні місцевих проблем у Києві. Вони прив’язуються до реальних проблем, і в цьому плані обрано дуже вдалий тренд. Люди бачать свої проблеми. Коли їм обіцяють вирішити їх – їм це дуже імпонує.
Третій чинник – сам Андрій Іванович. Він був дуже помітним у політичному просторі під час революційних подій, тобто він має авторитет, який вплинув на авторитет політпартії “Самопоміч”, що додало їй голосів. Загалом таких чинників було багато, зокрема чинник Львова, який досить добре вимальовувався у медійному просторі впродовж подій на Майдані. Це все зіграло на користь “Самопомочі”, відтак вона пройшла до Київради.
Наскільки знаю із соціології, ця партія проходить у Львівську міськраду у випадку місцевих виборів. Думаю, ці показники будуть можливі також і в інших містах. Можна припустити, що “Самопоміч” матиме непогані шанси, якщо цього року проводитимуть дострокові парламентські вибори.
Стосовно оцінки майбутнього Андрія Івановича, то щось спрогнозувати складно. Людина, яка створює загальнонаціональну політпартію, має бути готова до того, що ця партія пройде до парламенту. Тому перед ним стоятиме складне питання: іти в парламент чи залишатися міським головою Львова.
Специфіка системи нашої країни полягає в тому, що у другій фазі революції у нас були закриті канали появи нової еліти. Формально еліта змогла би з’явитися на парламентських виборах, однак і закриті партійні списки політпартій, і засади демократії працювали досить відносно практично в усіх політичних організаціях. У всіх країнах цей канал відкритий, у нас же – навпаки.
Єдиним каналом, де з’являлися нові обличчя, були і залишаються місцеві вибори, коли відомими стають мери міст. Але це не нормально для країн розвинутої демократії, де каналом оновлення еліти є парламентські вибори. Якщо Андрій Садовий піде в парламент, то він не зникне з України. Він буде й далі присутній у політпросторі. І безумовно, якщо виникатимуть якісь питання, вони стосуватимуться безпосередньо його. Це не буде втечею.
Із контексту ментального Львів є найближчим до Європи, відтак тут наближене до Європейського Союзу сприйняття господарювання. Психологічно львів’яни ближчі до європейців, і тому господарюють по-європейськи, чим сукупно створюють нову “якість”, якої нема на сході країни.
Другий компонент – Львів як культурна столиця України, а це означає, що все, що тут відбувається, більш культурне, виховане, достойне. Третій – це, звичайно, сприйняття політичної партії, сформованої з киян, але яку очолює, на думку жителів столиці, грамотний мер, який підтримував під час революції усі процеси, який, на їхню думку, їх стимулював, тож і мислення він “майданівського”. Не пішов же він у партію, а тільки допомагає! Очевидно, що Андрій Садовий плани стосовно руху на Київ мав давно. Це можна сказати з його інтерв’ю, які в певний момент із львівського “пейзажу” перейшли на київський, що фактично вказує на певне позиціонування. Він брав підґрунтя для своїх виступів завжди львівське, а в певний момент переключився на київське.
Друге питання: у Львові побудовано чимало об’єктів, які досі не оплачено. Амбіції нашого мера стимулюють контакти з багатьма містами й залучення туристів. Привабливість міста – це добре, щось будується, змінюється, але коли буде змінено “контекст”, то з’явиться багато питань, які ми не ставимо зараз.
Андрій Іванович для киян не є людиною, яку вони розуміють, знають. Це не людина, яка має ті риси характеру, які їм подобаються. Це той, кого вони вважатимуть перспективним у контексті роботи у власному місті. Якщо була виконана робота у Львові, то і в Києві вона також буде виконана. Андрій Іванович наділений умінням стимулювати людей. Загалом люди такого типу характеру, як міський голова Львова, зараз на часі. Петро Порошенко такий же, але в нього інше виховання. Такі люди актуальні для України, оскільки нам потрібні інвестиції. Андрій Садовий уміло використовував медіаресурси, популярні зараз, зокрема “24 канал”, робив правильні акценти.