Провокаторів можна чітко розділити на три категорії. Перша – це організатори, тактичні командири, що діють на місцях. Зазвичай вони не є у перших рядах, а десь посеред натовпу. В них здебільшого заховані в кишені руки.

Спільне для всіх провокаторів – це відсутність незручних предметів у руках, тобто того, що сковує рухи. Щодо арматур та бит, то вони зазвичай є у другої категорії – “затійників”. Зазвичай ці люди ховають обличчя, ходять в капюшонах та сонцезахисних окулярах.

Організатори часто носять мішкуватий одяг, який приховує фігуру, щоб не можна було зрозуміти, якої тілобудови людина. Їх можна розпізнати за тим, як спілкуються із підлеглими. Вони не ходять роздаючи вказівки, це до них підходять інші. Якщо ми бачимо людину у задньому секторі натовпу і до неї постійно хтось підходить – це “затійник”. А ще вони коли віддають команди, то рідко повертають голову. Виконавці ж часто показують жестами напрями, вони кричать, часто використовують шаблонні “кричали”, які запалюють натовп. А “затійники” ж часто використовують широкі та дуже високі жести під час спілкування.

Активна жестикуляція підсилює емоційний фон людей, які слухають. Сприйняття їх стає більш емоційним та менш раціональним. У слухача ці жести провокують активізацію дихання та серцебиття. Ба більше, ці люди постійно рухаються і не стоять на місці. Достатньо, аби їх було лиш кілька або й один, чим більше він пересувається, тим більше активності створює.

Третя категорія – це жертви, які ведуться на провокації. Вони відрізняються тим, що на момент підготовки руки в них сковані по швах. Ці люди стоять на одному місці і можуть голосно кричати, скандувати, але не переміщуються, не рухаються.

Найпростіше, що можна зробити, аби не потрапити під вплив провокаторів, це не бути у натовпі. Багато залежить від рівня саморегуляції, наскільки людина вміє контролювати себе.

По-перше, потрібно правильно дихати. Кричати тихіше і намагатися, щоб дихання було рівномірним. Якщо людина відчуває, що потрапила під емоційний вплив і розуміє, що необхідно заспокоїтися, то також потрібно плавно і повільно вдихати і видихати, це заспокоює.

У нас половина країни провокаторів. Тож провокатором може бути кожен, хто не погоджується, кожен, хто не відповідає чиємусь емоційному запиту. Якщо я емоційно заряджений і починаю в маршрутці активно обговорювати певну подію, а мій сусід сидить і вперто мовчить, то навіть це мовчання може мене спровокувати, аби я активніше почав щось обговорювати.

Професійні провокатори завжди говоритимуть на наболілі теми. Вони використовуватимуть шаблони в розмові. Вони втягують людей в обговорення болючих тем. Провокатор може змінювати свій погляд, аби долучити інших людей до розмови. Він формує два чіткі табори, а згодом навіть коли провокатор зникне, люди самі сперечатимуться й конфліктуватимуть…