Своєю чергою Академія сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного  передасть у розпорядження Народної гвардії Львівщини казарми, військову техніку, а також приміщення для розміщення оперативного штабу. 

“Національна гвардія Ук­раїни  — державна військова формація, покликана захищати суверенітет України, її територіальну цілісність, а також життя й особисту гід­­ність громадян, їх консти­ту­ційні права та свободи від зло­чинних посягань та інших антигромадських дій. Існувала з 1991 по 2000-ий. У 2014 ро­ці оголошено відродження Національної гвардії Украї­ни”, — йдеться в статті про На­ціональну гвардію у вільній енциклопедії “Вікіпедія”.

Створення національних гвардій – світова історична практика. В кінці XVIII століття Національні збори Франції створили Національну гвардію (спеціальні загони міліції) для наведення порядку на вулицях Парижа. Згодом так почали називати різні збройні загони  в інших державах. До прикладу, у США Національна гвардія виконує роль запасу Збройних сил.

“Ніщо не передає краще суті гвардії, ніж відповідь на­полеонівського офіцера у битві під Ватерлоо на про­позицію здатися: “Лайно! Гвардія вмирає, але не здається!” Умовно кажучи, гвар­дію можна прирівняти до 300 спартанців, героїв битви під Берестечком, героїв битви під Крутами. Це люди, які беруть на себе не просто обов’язок, а привілей – захищати батьківщину. У битвах перемагають не лише зброєю, а й духом”, – розповідає “Пошті” історик Ярослав Грицак.  

До теми

Як інформує прес-служ­ба облради, чоловікам, які хо­чуть всту­пити в лави гвар­дії, рекомендують дзво­нити на телефон гарячої лінії Львівської обл­ради: 0-800-501-727.  У Львові та кожному районі об­ласті працюють штаби Народної гвардії Львівщини. У місті Лева та­кий штаб розташо­ваний на базі казарми За­хідного оперативного командування, що на вул. Городоцькій, 40.  “Пошта” дає контактні номери телефонів чергового штабу, який відповість громадянам на їхні запитання стосовно функціонування Народної гвардії Львівщини: 068-58-12-366, 068-58-12-367 та 099-917-01-66.

Саме слово “гвардія” має різні значення, адже ці формування діяли в різні епохи. “Якщо вилучити ядро з цих значень, то гвардією називали добірні воєнні загони, на яких була покладена особлива місія. У старі часи найчастіше вона полягала в захисті короля чи військовокомандувача, тобто того, безпека кого була надзвичайно важливою для життєздатності країни чи війська”, – зазначає історик. 

З його слів, бути гвардійцем – не лише обов’язок, а й ве­ликий привілей. Скажімо, простолюдина до гвардії не прийняли б, адже захист батьківщини був привілеєм знаті. “Цей привілей полягав у  готовності битися до кінця і віддати своє життя, отримав­ши в обмін безсмертну славу”, – запевняє Ярослав Грицак. 

Проте значення слова “гвардія” змінилося з пе­ре­ходом до сучасної доби. “Тепер воно пов’язане не з королем чи полководцем, а з нацією. Тому сучасні гвардії найчастіше називаються національними. І найбільше вони проявляють себе в часи смертельної небезпеки, що стоїть перед нацією, часи воєн і революцій. Їх бойові пісні інколи навіть стають національними гімнами. Гвардія і далі є добірною, але принцип добірності змінився: гвардійцем може стати кожен незалежно від соціального статусу.

Головне, щоб він на полі бою був відчайдухом і не заплямував своєю поведінкою гвардійської честі, – каже історик. – Окрім того, національні гвардії створювали і для тих націй, яким не було місця на політичній карті світу. Це робили з метою ті місця завоювати. Скажімо, такими були польська гвардія під час революції 1848 року та українські частини під час революції 1917 року”.

У подібних випадках гвардії ставали ядром нової армії або тому, що стара виявилася небоєздатною і розпалася, або тому, що армія лише зароджувалася. “Сучасна українська ситуація є, власне, такою. Битви і війни виграють не лише зброєю і муштрою, але й силою духу”, – певен історик.

У Львові Національну гвардію було створено в середині XIX століття під час революції, яку ще називають “Весна народів”, 1848 року. “Австрійські за­кони дозволяли людям, не вступаючи на військову службу, брати участь в охороні громадського порядку, – розповідає “Пошті” історик, ви­кладач університету ім. І. Франка Андрій  Козицький. – У Львові у 1848 році було створене та­ке формування. До його складу входило кількасот осіб. Більшу частину з них складали студенти Львівського університету”.

Зі слів співрозмовника, гвардійці мали право носити зброю, у них навіть була окрема форма. Під час сутичок з австрійськими військовими 1848 року прийняли рішення розпустити гвардію. Майже 600 членів формування інтернували (ув’язнили чи обмежили свободу – “Пошта”) за те, що вони взяли участь у спробі повстання проти австрійської влади. 

“Пощастило лише студентам. Їх відправили на навчання в інші університети. Переслідували лише тих, хто під час повстання намагався переконати австрійських солдат зрадити присязі і перейти на бік повстанців. Це розглядали як державну зраду”, – пояснює Андрій Козицький.