Аби не казали: “Нас не питали!”
Львів’яни думають про створення громадських рад, які б контролювали органи місцевого самоврядування
фото: gromada.lviv.ua
Львів – це український П’ємонт демократії. З таким твердженням погоджується чи не кожен містянин. Тож, аби підтримати цю планку демократичного європейського міста, львівські активісти почали обговорювати питання створення громадських рад контролю при органах місцевого самоврядування. І, як не дивно, цю ініціативу підтримала міська влада, проте із певними зауваженнями.
Небайдужі львів’яни свої ідеї стосовно створення громадського контролю висловили у спільноті “Нас не питали” на Facebook. “Лише чіткий і регулярний контроль діяльності органів місцевої влади дозволить зробити прозорим прийняття рішень. На сьогодні їх діяльність, на жаль, до цього часу перебуває поза контролем громади та оповита таємничістю! Це треба зробити якнайшвидше, поки ще не пропав запал Майдану! Щоби потім ми самі ставили менше питань, чому “Нас не питали!” – зауважив львів’янин Юрій Верхол у соцмережі.
Викладач Школи журналістики Українського католицького університету Отар Довженко зауважив, що основна проблема, яка б зробила громадськість ближчою до роботи чиновників, це надання повноважень таким радам. “Зараз громадські ради функціонують при дуже багатьох органах, але не мають жодних повноважень, не виконують жодних функцій. Очевидно, що членство чи то участь і витрачання часу на роботу в такій раді матиме сенс за умови, що рішення такої ради буде мати не лише дорадче значення. Якщо ж повноваження такої ради певним чином впливатимуть на рішення того органу, який вона контролює – супер! Якщо ж поговорили, а громаду потім проігнорували, то який сенс? У нас такого достатньо”, – зазначив “Пошті” Отар Довженко.
Співрозмовник зауважив, що у Європі дуже широко проводять різноманітні консультації, плебісцити, громадські слухання. Без громадської ради навіть кулуарні рішення не приймають. Така ідея імпонує й міському голові Львова Андрію Садовому. “Звичайно, можна підвищити рівень роботи органів місцевого самоврядування, якщо громадськість буде готова до співпраці. Це практика багатьох міст світу. Тож я двома руками за”, – розповів учора “Пошті” міський голова.
Проте мер зауважив, що “люди, котрі готові до такої роботи, повинні усвідомлювати, що це праця не одного дня”. “Така ідея потребує багато зусиль. Коли б я це побачив, то пішов би навіть дальше. Чому люди, котрі себе прекрасно зарекомендують у громадській роботі не могли б працювати в органах місцевого самоврядування?” – каже Андрій Садовий. На його думку, для реалізації створення громадських рад передусім потрібно викласти всі пропозиції на папері, далі мер пообіцяв особисто зайнятися цим питанням.
Проте директор департаменту “Адміністрація міського голови” Львівської міськради Андрій Москаленко певен: якщо діяльність управлінь та департаментів буде максимально відкритою для людей, то такого громадського контролю створювати не потрібно. “Кожна діяльність департаменту складається з двох речей. По-перше, будь-що робити з людьми, і, по-друге, будь-що робити для людей. Якщо такий принцип роботи буде дотриманий, то ради не потрібні, – каже “Пошті” Андрій Москаленко. – Виходить, що ми надбудовуємо над чимось щось таке, що контролюватиме. Певен: жоден проект не можна робити вакуумно, без середовища. Ради контролю необхідні лиш тоді, коли такий інструмент буде дієвий для активізації роботи чиновників. Проте в будь-якому випадку це буде надбудовою”.
Співрозмовник зауважує, що все залежить від керівників управлінь та департаментів. “Там, де є потужні керівники, немає зауважень. До прикладу, в адміністрацію міського голови можна зайти в будь-який момент. Звісно, можна створити громадські ради, але тоді потрібно буде створювати нові посади. До слова, в нас є багато легітимних процесів, з допомогою яких містяни можуть керувати органами місцевого самоврядування: громадські слухання, є прийоми”, – зауважує Андрій Москаленко.
Адже в Україні вже була створена громадська гуманітарна рада при уряді екс-президента Януковича. “Проте вона займалася лиш оханням та аханням, а в кінцевому результаті схвалювала рішення президента. Нам такого не потрібно. Очевидно, що така громадська рада не може бути обрана тим органом, який вона контролюватиме, оскільки туди обиратимуть лиш тих, хто ухвалюватиме потрібні владі рішення”, – зауважив Отар Довженко.
Громадський контроль по-львівськи
Валерій Веремчук, депутат Львівської міськради, керівник місцевої Самооборони, – про громадські ініціативи, відданість справі та прозору роботу місцевої влади– Пане Валерію, як вважаєте, наскільки доцільно створювати громадські ради для контролю роботи органів місцевого самоврядування?
– Думаю, все, що сприяє прийняттю рішень на користь громадськості, є потрібним для суспільства та для Львова зокрема. Проте зараз важливо, аби ми не повторили помилок минулого. Йдеться про громадські ради, які активно формувалися за часів Януковича. Де-юре вони були, проте де-факто – це було таке собі прикриття на час прийняття певних рішень, аби потім можна було сказати, що громада проінформована.Для нас зараз важливо, аби така ініціатива знову не стала “галочкою”. Важливо, щоби громадські ради виконували функцію доступу і впливу на прийняття рішень місцевої влади.
Певен: потрібно змінювати філософію прийняття рішень у системі управління державою загалом. Люди мали б мати більше повноважень, володіти більшою інформацією, ресурсами і можливостями впливати на владу. Звичайно, такі ініціативи повинні бути певним чином організовані. Зі свого депутатського досвіду скажу, що часто виникають суперечливі питання. Йдеться про те, що часто навіть думка громадськості ділиться. Потрібно, аби більшість містян були активні. До прикладу, мешканці кожного району Львова мали б самі проявити ініціативу і запропонувати свою позицію, до прикладу, у справі ремонтів доріг. Це вже буде початком. Найголовніше, аби таке запрацювало, і люди, які проявлятимуть свою активність, були совісні.
– Як вважаєте, чи у Львові дійсно знайдуться люди, які б серйозно підійшли до реалізації такої ініціативи?
– У Львові достатньо активістів, які мають час, бажання та компетентність. І коли такі особи матимуть доступ до інформації, яку мають органи влади, то певен: вони зможуть запропонувати краще вирішення проблеми, аніж окремі чиновники.
– Як вважаєте, як би мав працювати такий апарат громадського контролю? Чи потрібно для цього створювати робочі місця?
– Думаю, такі ради контролю мали б працювати на громадських засадах. Якщо активісти увійдуть у штат тієї чи іншої структури, то будуть підлеглі керівництву і вже не зможуть контролювати його. А це ж має бути громадський контроль. Стосовно робочих місць, то їх можна створити в тих же великих кабінетах міськради.
– Як вважаєте, як довго люди зможуть без оплати підтримувати таку ініціативу?
– До прикладу, буде в нас громадська рада при управлінні архітектури міськради. Контролювати такий орган зможуть компетентні в цій справі люди. Знаю багато архітекторів, які готові тратити годину-дві в день для такої волонтерської роботи. Вони зацікавлені в тому аби сфера, якою вони займаються, була прозорою, аби не було жодних зловживань та преференцій.
– Як вважаєте, чи може міськрада згодом запропонувати таким активним членам громадськості роботу?
– Звичайно, я не виключаю такої можливості. На щастя, такий соціальний ліфт у Львові можливий.
Розмовляла Тетяна Сало
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
