У місті три дні жалоби. Уникати веселощів упродовж 21, 22 та 23 лютого закликав мер міста Андрій Садовий.

“Серед загиблих також є жителі Львівської області. Я звертаюся до всіх львів’ян з розумінням віднестися до жалоби, припинити і не проводити жодних розважальних заходів. Також я звертаюся до наших церков, аби в неділю в кожній церкві були скриньки і громада могла долучитися до збору коштів для родин та сімей загиблих, адже дуже важливо їх сьогодні підтримати. Це наша спільна біда, це наше спільне горе, ми повин­ні бути разом і допомагати чим можемо”, – зазначив Андрій Садовий. 

У Києві цього тижня за­гинули жителі Львова та області:

Костенко Ігор, 22-річний студент географічного факультету ЛНУ ім. І. Франка, уродженець Тернопільщини. “Не минуло і двох років, коли в корпусі географічного факультету на відкритті першого в світі пам’ятника наплічнику Ігор Костенко співав: “Я піду в далекі гори…”. Минулого року Ігор успішно склав сесію і здобув освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра, вступив до магістратури. Темою його магістерської роботи був розвиток туристичної індустрії рідного міста. Дві бандитські кулі зупинили життя Ігоря на 22 році, – наголосив учора декан географічного факультету Володимир Біланюк. –  Сумна звістка облетіла факультети, університет, усю Україну, батьків, які на заробітках у Санкт-Петербурзі, дідуся та бабусю. Ми будемо пам’ятати  Ігоря Костенка завжди!”

Точин Роман, м. Ходорів, 44 роки. “Без батька залишилося двоє дітей. Побратими Романа розпові­дають, що він від перших днів на Майдані. Приїхав 1 грудня після побиття студентів силовиками. Його сотня охороняла першу барикаду на Інститутській”, – інформує прес-служба ЛОО ВО “Свобода”. – Ті, хто близько його знали, кажуть, що він був великим патріотом і  революціонером, справжнім авторитетом для своїх бойових побратимів”.

Бльок Іван, 40 років, м. Го­родок. “Без батька за­ли­шилися донечка і маленький син. Івана занесли в списки загиблих під прізвищем Тур – насправді це прізвище його дружини, дехто кликав його Туром, – повідомила прес-служба ВО “Свобода”. – Займався приватним бізнесом і постійно підтримував Майдан. Його побратими розповідають, що Іван кожного разу їхав до Києва тоді, коли була найбільша небезпека, коли лилася кров. Уперше вирушив після того, як “беркутівці” вбивали студентів, потім після 11 грудня і в інші найнебезпечніші періоди. Коли 18 лютого знову почали вбивати, сів з друзями на бус і поїхав на Майдан. 20 лютого вранці на Інститутській він загинув від кулі снайпера”.

Сольчаник Богдан, м. Ста­­рий Самбір, 29 років, викладач кафедри нової та новітньої історії України Українського католицького університету.

Ушневич Олег, 31 рік, родом із Дрогобича, жив у м. Сколе. 20 лютого разом з іншими пораненими його принесли до медпункту в готелі “Україна”, але врятувати його не вдалося. 

Вайда Богдан, Дрогобицький район,

Варениця Роман, Яворівський район,

Дигдалович Андрій, с. Со­кільники, 

Жаловага Анатолій, м. Львів, 1980 р. н.,

Жеребний Анатолій, м. Рудки, 

Жеребних Володимир, с. Вишня, Городоцький район, 1985 р. н., 

Корчак Андрій, м. Стрий, 49 років,

Коцюба Віталій, м. Львів,

Шилінг Йосип, 61 рік, м. Дрогобич,

Паньків Микола, 39 років, с. Лапаївка.

За офіційними даними, через загострення сутичок у Києві загинуло 77 осіб. Вже ідентифіковано 76 загиблих. Більшість з них з Центральної, Західної Украї­ни та Києва.

Редакція “Львівської Пошти” висловлює співчуття рідним та близьким  загиблих. Вічная пам’ять Героям!