А у Львові Шептицькому чомусь не раді…

У місті до 150-річчя з дня народження Митрополита Андрея на площі cв. Юра планують встановити пам’ятник. Але є проблеми: брак грошей, боротьба за скверик між Церквою, Львівською політехнікою та погано поінформованою громадськістю

зображення: zbruc.eu
В історії боротьби за незалежність України є чимало видатних львів’ян, і не лише політичних постатей, а й релігійних. Митрополит Галицький, Архиєпископ Львівський та Єпископ Кам’янець-Подільський Андрей Шептицький однозначно є одним із них. 
Будучи великим патріотом своєї країни, Митрополит надихав українців на боротьбу за незалежність, відстоював їхні права перед польською, російською, радянською, німецькою окупаційними владами. Сьогодні пам’ятники цій великій людині є у Яворові, Галичі, Івано-Франківську. Як писала “Пошта”, за останні 20 років у Львові встановили декілька величних пам’ятників Шевченку, Грушевському, жертвам єврейського гетто, “Просвіті”, львівській професурі, яка загинула від рук німецьких нацистів, та досі немає пам’ятника Мит­рополиту Андрею Шептицькому!
Цього четверга в приміщенні Митрополичих палат на Святоюрській горі відбулося чергове обговорення проекту пам’ятника Андрею Шептицькому. Зібралися представники УГКЦ, депу­тати обласної та міської ради, оргкомітет та група співавторів проекту. Порадившись вирішили: для того, аби проект вдалось втілити, варто активніше залучати громаду, показати їй, що цю громадську територію можна зробити справжньою окрасою міста, а не проїжджою частиною. Зараз же, схоже, що львів’яни вороже налаштовані до цього задуму, адже доведеться повністю змінити площу святого Юра, прилеглий скверик, перенести дорогу...
“В уже далеких 1920-х рр. Українська греко-ка­толицька церква і українська громадськість у Львові хотіли його встановити, тому скульптор Андрій Коверко створив проект, за яким побудували пам’ятник Митрополиту Андрею. Він мав стояти на площі святого Юра. Але тоді український народ не мав своєї держави. Тут була польська влада, яка не дозволила встановити цей пам’ятник. Тому його встановили в Богословській академії на вул. Коперника у саду під стіною. Потім прийшли “совєти” і пам’ятник знищили”, – розповідав “Пошті” отець Севастіян Дмитрух, голова Комісії сакрального мистецтва УГКЦ. Отож із здобуттям Україною незалежності у Львові знову заговорили про пам’ятник. Нагадаємо, у дев’яностих роках Львівська міськрада прийняла рішення про встановлення нових меморіальних дощок і пам’ятника Шептицькому.  Ініціатором спорудження скульптури була Курія Львівської Архиєпархії УГКЦ. Відтак Львівська організація Національної спілки архітекторів України затвердила програму та умови всеукраїнського відкритого конкурсу на найкращу концептуальну ідею пам’ятника.
“Перший конкурс організовували ще 1992 року. Він відбувся у два тури, за результатами яких була визначена група авторів, які й підготували проект пам’ятника. Журі визначило, що за основу візьмуть скульптуру Андрія Коверка, яку він зробив у 1932 році. Пам’ятник пропорційно збільшать до висоти 7 метрів. Також до проекту входить реконструкція скверу і площі, створення паркувальних місць для транспорту, перенесення дороги та побудова пішохідного містка. Конкурс був всеукраїнського масштабу у два тури, під час яких розглянули 38 проектів, що були відкритими ”, – наголосив архітектор Ігор Кузьмак, директор ТзОВ “Укрдизайнгруп”, який презентував здобутки робочої групи авторів. 
Як писала “Пошта”, 23 вересня 2013 на сесії Львівської міськради Курії Львівської архиєпархії УГКЦ погодили місце розташування земельної ділянки та надали дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на площі святого Юра. За відповідну ухвалу проголосувало 60 депутатів. Оскільки ділянка вже погоджена, проект вже мали б почати реалізовувати, проте цього досі не сталось…
Зі слів архітекторів, зараз виникають спекуляції навколо правових, архітектурних, фінансових та екологічних питань. Саме вони й заважають зрушити проект з мертвого місця, а часу залишилось обмаль. 29 липня 2015 року Львів святкуватиме 150 років з дня народження Митрополита, відтак кращої нагоди відкрити та освятити пам’ятник годі й шукати. Проте, зі слів архітектора, щоб встигнути втілити запланований проект, роботи  варто було починати “позавчора”, хоча якщо зараз починати над ним працювати, ще можна встигнути.
“Для втілення проекту на цій території немає жодних інженерних перешкод, що суттєво економить кошти. Щоб змінити локалізацію дороги, треба перекласти лише один газопровід середнього тиску. Вартість пам’ятника становитиме приблизно 1, 5 млн гривень, дороги – 6-8 млн грн, а весь проект разом з перебудовою площі та скверу мав би обійтися місту 22-24 млн грн. До того ж, сквер і так потребує коштовного відновлення чи з пам’ятником, чи без нього. Тому логічніше було б все ж втілювати проект, який передбачає усі складові, а не сам пам’ятник”, – розповів Ігор Кузьмак.
З його слів,  для того, аби розпочати роботи, замовили дослідження у Національному лісотехнічному університеті. Там мають дати оцінку здоров’я дерев і повідомити, чи можна їх зрубати для реконструкції площі. За попередніми даними, у сквері з 170 дерев, 60 із них  хворі, а з 27 дерев, які треба зрізати під автомагістраль, хворих 19. Отож, поки не буде остаточних результатів перевірки, роботи почати не можуть.
Як розповів  отець  Севастіян Дмитрух, церква безупинно надсилає листи до міської влади із проханням допомогти. Нещодавно, а саме 10 лютого, Ви­сокопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський надіслав листа меру Львова Андрію Садовому та голові Львівської облради  Петру Колодію, щоб ті передбачили в бюджеті міста та області гроші на встановлення пам’ятника та реконструкції площі. Відповіді церква поки не отримала. Однак на користь саме цього проекту і плани УГКЦ зробити Святоюрську гору відпустовим місцем, місцем паломництва, куди б приїздили молитись вірні з усього світу.
Владика Венедикт Алексійчук під час обговорення проекту провів аналогію: “У будь-якій хворобі є три сторони: хворий, лікар і сама хвороба. Якщо хворий буде на стороні хвороби – він не видужає, якщо на стороні лікаря – хворобу переможуть. Відтак церква, громада і міська влада мають бути єдиними у спільній меті, лише так її можна досягнути”. 
Отець Зіновій Хоркавий, парох храму парафії Пресвятої Богородиці
Основна об’єктивна причина, чому проект встановлення пам’ятника Митрополиту Андрею Шептицькому досі не вдалось втілити – це потребує великих зусиль та коштів, та все ж це необхідно місту.

Проте виглядає на те, що міська влада так не думає, тому ця тяганина триває стільки часу. Для того, аби встановити пам’ятник, треба переоблаштувати площу святого Юра та скверик, який зараз належить НУ “Львівська політехніка”. Проте керівництво університету не хоче віддавати цю свою ділянку для переобладнання. Ситуація обурлива і абсурдна.

Подивіться зараз на цей скверик, то якийсь “гадюшник”, всюди пляшки з-під пива, горілки. З цим щось треба робити. У Львів приїздять люди, згодом тут буде паломницький центр. Уявіть собі враження, яке справить на паломника такий скверик у культурній столиці України, то ганьба для нас! Проблема є в тому, що церква веде слабку інформаційну політику, тому й немає великої підтримки громади.

У нас є прес-бюро, радіо “Воскресіння” і газета “Мета”, але вони дуже кволо справляються зі своїми завданнями. Ось уже роками в обговореннях беруть участь справді розумні люди, дають цікаві пропозиції, але це все наче “під ковпаком”. Виглядає на те, що встановити пам’ятник Шептицькому у Львові заважають якісь сильні підводні течії, постійно з’являються якісь перепони. Думаю, можливо є вказівки згори, може з Києва, затягують зумисне.

Ректор Львівської політехніки виглядає противником цієї ідеї, не хоче віддати скверик, аби переобладнати його. Три місяці тому він написав у своєму листі, що проти скверу, площі і переносу зупинки. А він сам є в оргкомітеті по збору коштів! Університет має сильний ресурс – студентів, які негативно налаштовані. Але вони не бачили, що ми хочемо зробити.

Цей проект потрібний не лише церкві, а всім містянам, тому маємо бути друзями у цій спільній справі. Церква кілька разів намагалися домовитись із ректором, аби зробити для студентів презентацію проекту, показати його, але той не йде на контакт, завжди “зайнятий”. Якщо все так і триватиме, схоже, коли почнуться роботи, будуть протести студентів. Вони вже вміють встановлювати намети, будувати барикади з ґумових шин.

Я готовий, що знайдуться сили, які підбурять їх на це, можливо комусь і заплатять. Є дуже багато сил, які виступають проти цього, я як священик це відчуваю. Навіть коли йдемо до міськради, там постійно просять якісь нові “папірці”, довідки, потім вони десь губляться.

Виходить, що церква має займатись тими речами, які мала б робити міська рада. Благоустроєм і документацією займається місто. Я священик, я уявлення не маю куди йти, що кому треба нести! У мерії знають, де брати гроші, як закладати кошториси, але постійно обурюються, чого цього не робить церква.

Наша справа – зібрати гроші на пам’ятник, його відлити і привезти, це все. Але я мушу бігати, носити папери, листи, організовувати слухання. На проектні роботи по парку треба закласти гроші в бюджеті, це має робити мер Львова, а не отець Зіновій! Тим паче, що Андрій Садовий – співголова оргкомітету по будівництву пам’ятника.

Тих листів, які ми писали, назбиралась вже ціла купка, комусь вже можна по них докторську дисертацію захистити. Відповіді ж, які на них приходять, бувають відверто образливі… Замість того, щоб ставити пам’ятник, ми ведемо якусь боротьбу, переговори, запрошуємо на каву, на чай різних людей і цьому нема кінця-краю. Люди, які були в першому оргкомітеті із встановлення пам’ятника Шептицькому, за цей час встигли вмерти, а “віз і досі там”. Виглядає, що зараз є один вихід – привезти машину бетону, викопати яму і будувати самотужки з громадою площу і пам’ятник. Якщо місто цьому не сприяє, нема інакшої ради.

Звісно, до таких радикальних дій не вдаватимемось. Спробуємо активніше залучити громадськість. Плануємо зробити ширші обговорення проекту, залучити студентів. Хочемо освятити місце під пам’ятник на Благовіщення, щоб це була блага вість для Львова, бо у нас таки з’явиться пам’ятник Шептицькому. Я вірю, так воно і буде.
27.09.2014 10:25
Николаевич

Не верьте всему подряд http://stroytesami.com/fotopart/59.php


05.03.2014 11:03
SERGEY IVANOV

Вважаю що не потрібно поспішати і намагатися встановити памятник до 150-я. Потрібно створити ініціативну групу, організувати збір коштів по всьому світу (такий собі промоушн), розробити проект перебудови всієї площі, можливо з естакадами, тунелем, паркінгом, відповідними пішохідними зонами. Врахувати багато і різних пропозицій, для чого провести громадські слухання, висвітлити на телебаченні історичні факти.також близьким Можливо кращим місцем памятнику було б розташування дещо у глибині скверу. І найголовніше. Напевне доцільно було б створити памятний архітектурний ансамбль обрамлений фонтаном нашим духовним отцям Шептицькому, Сліпому та Коциловському. Створення величавого, високохудожнього твору з благоустроєм території було б найкращим вшануванням памяті Великомучеників! А такий поспіх і приурочення до дати дещо нагадує з минулого.


03.03.2014 23:00
Богдан Лукащук

Я нічого не маю проти (і дуже навіть підтримую) встановлення пам*ятника Андрею Шептицькому, але ... Народе, які 22 мільйони (а тим паче 66)??? у нас повний економічний капець у країні (та й не лише економічний). А якщо до суті, то цей проект тупо бездарний, я спілкувався з людьми (фахівцями), які його досліджували...знищити практично весь сквер, щоб поставити пам*ятник? це нормально? підвести дорогу під сам корпус університету, щоб наразити на небезпеку студентів, це нормально? крім того корпуси політеху не розраховані на такі навантаження...я вже не говорю про знищення купи дерев, які зустрічаються лише у ботанічних колекціях і скферу, закладеного Рьорінгом...


16.02.2014 18:40
Natalja Kosmolinska

Коли дивлюсь на нові львівські пам'ятники - вищезгаданій Просвіті, Данилу, Бандері - таке враження, що ти в безпросвітно радянському Донецьку. Дивуюсь отцю Дмитруху - ніби освічена людина, музей зібрав, а не бачить шкарадності пропонованого проекту. Найкращий пам'ятник славетному митрополиту - відновлені Святоюрські сади, а не знищений сквер і забетонована площа! А в саду нехай би стояв відновлений пам'ятник Коверка, і не треба семиметрового, досить в реальних пропорціях. Велич митрополита вже давно виміряна його ділами. Але так виглядає, що його багаторічні зусилля виховати у галичан добрий смак і прищепити любов до прекрасного пішли в суху радянську землю... Гігантоманію панів-архітекторів зрозуміти дуже просто - масштаби будівництва пропорційні відкатам. Зрозуміти УГКЦ теж не складно - не знаю, як в них там з богословською освітою, а от добрий смак і модерне мистецьке мислення там і не ночували. Досить подивтись на новий київський храм. Замість продемонструвати всій Україні приклад стильної сучасної архітектури, створили оце неоковирне псевдо-нео. Скверик для них - ганьба, а святоюрський парк, який перетворився на бомжатник - не ганьба. Бідний митрополит Андрей - невже засновник Національного музею заслужив таку глуху радянщину на згадку про себе в українського народу...


16.02.2014 16:55
Priska Schquarkivna

От я одного не розумію: а ПРОСТО поставити пам"ятник, не чіпаючи дерев, кущів і доріг, не можна??? Чому? http://www.wien.info/media/images/kaiser-franz-joseph-i.-statue-denkmal-burggarten-gruen-entspannung-sisi-park-gaerten-240x160.jpg/image_Leitartikel-Teaser (на фото - цісар Франц Йозеф. Теж гейби ж не остання людина в історії...)


16.02.2014 16:23
Ігор Мартинів

Бачив я той проект. Даремно не опублікували в газеті. Площа перетворюється на велетенську гранітну пательню, посеред якої 7-метровий істукан. Словом, совок совком. Як і Бандера, Франко, Шевченко, Данило Галицький. Нічим не краще за совєцький монумент на Стрийській, яких по всій країні тисячі. Чому фігура має бути 7-метрового зросту? Що за гігантоманія? Маразм. Для чого закатувати 20 мільйонів гривень в граніт, переносити дорогу, рубати дерева, якщо можна значно дешевше просто облагородити скверик, газони, доріжки, поремонтувати дорогу і тротуари... Сам пам"ятник цілком може бути десь в митрополичих садах (до речі, в них можна було б зробити вільний вхід) без того совкового пафосу і помпи, людського зросту. В Європу ж хочете, то зробіть все по європейськи, зі смаком і в кілька разів дешевше.


Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4310 / 1.72MB / SQL:{query_count}