Студентський страйк за європейське майбутнє
Нині тиждень Євромайдану у Львові. Спудеї свідомі, що Угода з ЄС – “не чарівна паличка, а стабільність і старт“, тому готові мітингувати до кінця
фото: Андрій Польовий
У Львові на площі біля пам’ятника Тарасу Шевченку щодня збираються тисячі студентів. Активна молодь одноголосно стверджує – стоятиме до кінця! У разі ж непідписання Угоди з Євросоюзом каже, що готова перевезти весь львівський Майдан до Києва і мітингувати доти, доки “влада не отямиться і прийме єдиноправильне рішення“.
Учора, 27 листопада, спудеї, які страйкують за євроінтеграційний шлях України, прийшли до приміщень генконсульств Польщі і Чехії, а також почесних представництв країн ЄС, і подякували їм за підтримку. Зокрема, зачитали звернення представникові польського консуляту, подякувавши Польщі як адвокату України в ЄС. Студенти заявили, що не бачать майбутнього своєї країни з Росією, хочуть вільно жити, вчитися, самореалізовуватись і бути в Європі!
Біля Генконсульства Польщі у Львові студенти скандували: “Молодь обирає європейське майбутнє!“ Їхніх представників запросили у приміщення консульства, де вони передали своє звернення польською мовою. До слова, текст звернення переклали дев’ятьма мовами.
Підтримують молодих активістів і церковні діячі, зокрема через соцмережі. Ієромонах Юстин Бойко у “Фейсбуці“ звернувся з пропозицією до студентських польових штабів на Майданах. Він рекомендує активно залучати до виступів на Майдані звичайних людей, професорів, істориків, аналітиків, співаків і зменшити кількість політиків. На його думку, лише тоді можна буде всесторонньо проаналізувати ситуацію, що склалася в Україні, і сформувати чітку стратегію подальшого розвитку.
 |
| фото: Андрій Польовий |
Будь-яку акцію протесту вони одразу оголошують “хрестовим походом проти Донбасу“. Ми хочемо вас запевнити, що Донецьк завжди буде частиною Великої України, а не частиною “рускава міра“ чи Малоросією. Брати і сестри українці! У цей непростий час пообіцяймо один одному бути сильними! Сьогодні наші вороги вкотре намагаються нас розділити. Але нехай кожен українець від Львова до Донецька почує, що він не наодинці. В єднанні наша сила!“
“Пошта“ поспілкувалася зі студентами львівських вишів, які вийшли на наш Євромайдан. Вони обрали для себе різні професії, різні університети, проте майбутнє бачать одинаково – європейським!
Для спудеїв ЄС – передумова стабільного майбутнього: співпраця з закордонними вишами, високий рівень навчання, отже, можливість перспективного працевлаштування, стажування за кордоном, інтернатура для медиків. Молодь хоче побачити світ, ЄС – це вільне пересування європейськими країнами. Студенти акцентують: Угода дасть можливість почуватися вільніше у своїй країні та впевненість у завтрашньому дні. Більшість із них запевняє – за кордон утікати не збираються, ба більше, переконані, що “молодь повертатиметься на батьківщину, якщо їй забезпечать достойний європейський рівень життя тут“.
Не думайте, що студенти наївні! Навпаки! Вони чітко усвідомлюють, що після підписання Угоди Україну чекатимуть не найлегші часи, бо потрібно буде пройти шлях “акліматизації“. І зарплати миттєво не підвищаться, і якість життя не покращиться одразу. Вони свідомі, що асоціація – “не чарівна паличка, а стабільність і старт“…
Тут, на площі перед пам’ятником Тарасу Шевченку, вони щодня. Щодня нові знайомства, нові гасла, обговорення плану подальших дій. Вони в один голос резюмують: готові стояти до кінця! Мітингувальники вірять у краще, європейське, майбутнє рідної України!
“Нашому Майдану ще бракує єдності та злагодженості“
Василь Молдован, представник студентського страйкового організаційного комітету Євромайдан-Львів, – про мету Майдану, його проблемні ділянки, безпеку студентів– На вашу думку, у чому сила та мета власне львівського Євромайдану, що він може змінити і чи має для цього достатньо сил?
– Мета нашого Майдану – підтримати дух людей, які дивляться на Львів зі всієї України, показати, що студентство встає, не хоче мовчати, хоче змінювати ситуацію.
У нас є мобілізаційний штаб, створено координаційну раду, яка займається пошуком автобусів і відправленням до Києва всіх охочих їхати. Ми знаходимо для цього кошти, пильнуємо, щоб ті автобуси дістались до столиці, щоб людей зустріли, нагодували і вони мали де переночувати. На Львів зараз дивиться не лише Україна, а й Європа. Ми мусимо показати свою активну позицію.
– Які найпроблемніші ділянки львівського Майдану, що треба доопрацьовувати, аби він був ефективнішим?
– Нашому Майдану ще бракує єдності та злагодженості. Це наша споконвічна проблема. Ми як можемо намагаємось дійти до цього, але, на жаль, не завжди так виходить. Роль політиків на Майдані двояка: з одного боку, це політичний піар, а з іншого – політична допомога. Самотужки, окремо, нічого змінити не зможуть ані студенти, ані політики. Тому ми активно співпрацюємо зі Львівською міською радою і Львівською обласною радою. Вони нам повністю сприяють: забезпечили Майдан інтернетом й усіма необхідними речами, поставили сцену.
Я так розумію, “згори“ була команда до ДАІ не пускати автобусів на Київ. У нас із цим проблеми чи не щодня. Фактично кожні двісті метрів автобуси зупиняють, знімають номерні знаки, забирають документи, потім закриваються з ними в машині і просто сидять. А автобус свій рух продовжити не може. Самотужки ми не змогли б їх вирішити, нам допомагає голова Львівської облради Петро Колодій.
– Охарактеризуйте, будь ласка, середньостатистичного львівського студента на Майдані. Чи він достатньо усвідомлює свої дії?
– Звичайно, є частка людей, які приходять тільки тому, що всі так роблять, щоб на пари не піти чи з якихось інших причин... Але здебільшого це активна молодь, яка розуміє, що не матиме в цій державі жодних перспектив, якщо все залишатиметься так, як є. Вони не отримують того, що мали б, розуміють, що політики бездіють і треба брати ситуацію у свої руки.
– На вашу думку, чи є львівський Майдан безпечним, чи могли би бути якість ризики?
– Зараз львівський Майдан безпечний. Були ризики, коли тільки починали ставити наметове містечко і робили перше віче на Майдані. ЛОДА й управління державної адміністрації подали на нас судовий позов, щоб заборонити зібрання та розкладання наметів. Вони за лічені години зробили висновки Міністерства надзвичайних ситуацій, санепідемстанцій, Міністерства внутрішніх справ, що це заборонено.
Були закиди, що люди, які виходять на протести, можуть пошкодити історичну спадщину. Це взагалі безпрецедентна річ, бо цю заявку може подавати лише виконком Львівської міськради. І лише завдяки активній позиції громадськості, тиску депутатів міської ради і висвітленню цієї ситуації у ЗМІ наш Євромайдан таки став можливим. Наразі все спокійно. Цьому дуже сприяє і міліція. Начальник міліції Львівщини Олександр Рудяк пообіцяв, що не допустить жодних провокацій, сутичок. Міліція охороняє, дивиться і слідкує за ситуацією на Майдані.
Наразі все спокійно, але як буде далі – не знаю. Була інформація, що кілька мікроавтобусів із Києва рухаються до Львова робити провокації на нашому Євромайдані. Але чергування організовані, наряди міліції посилили, студенти провокацій не бояться.
Розмовляла Ірина Ященко
Анна Вдовиковська, студентка ЛНУ ім. І. Франка:– Якщо студенти готові зараз встати і почати робити щось для України, то, звичайно, в разі непідписання Угоди їм буде шкода не лише власної праці, але й долі України загалом. Зараз у Києві молодь ризикує собою, аби покращити своє майбутнє і майбутнє своїх дітей. Певна: якщо в Україні діятимуть євростандарти, то молодь навчатиметься саме на батьківщині. Зараз студенти готові тільки на мирні дії, адже всі інші методи уже вичерпані і не є дієвими. З огляду на те, в яких реаліях живемо, на казку вже давно не сподіваємося...
У нашому прес-центрі зібралися студенти зі Франкового вишу, УКУ та політехнічного. Разом 15 людей. Чим займаємося? На сторінках соцмереж підтримуємо Євромайдан. Постимо новини, моніторимо ситуацію, перевіряємо достовірність інформації та робимо розсилки журналістам. Студенти переважно працюють тут цілодобово, допоки не заснуть, а дехто приходить і йде. Такий собі броунівський рух.
Вадим, студент Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького:– На Євромайдані за Україну боремося! Угода для студентів є дуже важливою і вирішальною для їхнього майбутнього. Передусім це можливість співпраці з закордонними вишами. Особисто для мене як медика це змога пройти практику у європейських країнах. Але роботу шукатиму в Україні. Не хочу жити за кордоном серед чужих людей. Заради світлого майбутнього на батьківщині ми і зібралися на Майдані.
Анна, студентка ЛНУ ім. І. Франка:– Хочу в ЄС, оскільки бачу, що Україна зараз близька до втрати незалежності. Тут справа навіть не в ЄС, а в критичній ситуації у самій країні, де все звелося до відносин “купи-продай”. Я сподіваюся, що підписання Угоди про асоціацію змогло би показати українцям, що є й інше життя, де не потрібно боятися влади і рахувати кожну копійку. Я хочу, щоб українці жили по-іншому, щоб з їхнім голосом рахувались, щоб люди не боялися користуватись власним інтелектом.
Якщо Україна нормально розвиватиметься, то я залишусь тут. Наразі мене не влаштовує те, що я залежу від політиків і не можу вплинути на можновладців. Тому борюся і прагну змін. Я розумію, що асоціація – не чарівна паличка. Але це стабільність, старт. Зараз Україна застрягла, і її потрібно підштовхнути. Звісно, у напрямку ЄС.
Інна, студентка Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З Гжицького:– На Майдан прийшла відстоювати ідею. Адже ЄС для України – відкритий світ нових можливостей. Хочеться відчути якісь зміни на краще, мати стабільну роботу, стійке уявлення про те, чого очікувати в майбутньому. Думаю, спочатку буде дуже важко, але молодь до того готова.
Ірина, студентка Львівського державного університету внутрішніх справ:– Євромайдан свідчить, що молодь – за Європейський Союз. Зараз усе залежить від влади, тож ми, студенти, вирішили проявити демократію. Хочемо, щоби наш вибір шанували. Українське студентство в Митному союзі бачить антиутопію. Європа для нас – розвиток і рух уперед. Думаю, що євростандарти зможуть змінити життя українців, але для цього потрібно постаратися.
У будь-якому випадку потрібно залишатися в Україні, адже якщо молодь її покине, то заради чого ці старання?
Ярослав, студент ЛНУ ім. І. Франка:– Я хочу в Європу, бо там зовсім інші цінності, стандарти і правила гри, чесної гри. Проте не всі європейські цінності, які несе ЄС, підходять українцям. Деякі з них не є прийнятними для нашої країни, ментальності, не співмірні з традиціями. Хочу до ЄС, але “під соусом по-українськи” – щоб ми там не загубили себе. Переймати можна те, що покращить життя, а не загубить нашу історію. Щоб емігрувати до Європи, мені вступ до ЄС не потрібен. Якщо ж йдеться про Шенгенську зону, то це окрема угода, її ми можемо підписати і без асоціації. Але емігрувати я не хочу, не бачу в цьому сенсу.
Щодо наслідків, то варто усвідомити: якщо щось і підпишемо у Вільнюсі (хоча доцільніше говорити: “Підпише одна всім відома особа”), то в новій Україні ми не прокинемось. Країни Митного союзу почнуть тиснути своїми економічними важелями. Це факт.
Тож влада повинна думати, як вирішити таку проблему. Це можуть бути дотаційні програми підтримки, пошуки інших ринків збуту, підключення європейських ринків та інвесторів. Уже стане простіше. Угода про асоціацію – лише маленький крок, але все ж таки крок. Щось зміниться у головах людей, “совок” почне фільтруватися і відійде на маргінес, але все з часом... І не малим...
Ірина, студентка Національного університету “Львівська політехніка”:– Ми – за справедливість! На Майдані відстоюємо асоціацію з Європою, адже орієнтація на Росію нічого доброго для України не принесе. У Євросоюзі будуть кращі умови для життя, навчання, праці. У разі підписання Угоди про асоціацію українці, які проживають за кордоном, повертатимуться в Україну, додому. Для нас такий поворот – великий плюс, адже це згуртує народ, ми станемо могутньою нацією.
Ліна, студентка Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького:– Не знаю, коли ще випаде нам така можливість постояти за себе, обирати самим своє майбутнє і боротися за те, чого ми, українці, хочемо, а не піддаватися забаганкам політиків. Я розумію, що після підписання Угоди Україну чекатиме важкий період, але певна: якщо ми не підпишемо її, часи будуть ще важчими. Я не хочу залишати України, асоціація з ЄС – це кращі умови для навчання і праці. Потрібно жити та розвиватися у своїй країні.
Мар’ян, студент Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького:– Я готовий на все заради того, щоб Україна вступила в Європу. Я розумію, що початки асоціації будуть дуже важкими для українців. А кому було легко?! Усе починається з малого... Якщо Угоди влада не підпише, увесь львівський Майдан готовий їхати до Києва!
Назарій, студент Львівської комерційної академії:– Я прийшов на Майдан, щоб захищати свої права. Як і кожна цивілізована країна, не хочемо повертатися у минуле. Прекрасно розумію, що Митний союз – великий крок назад.
Певен, що Україну в будь-якому випадку чекає криза. Питання в тому, як довго вона триватиме. Більшість українських виробників збуває свою продукцію Росії, тому їм буде важко. Але Європа зможе допомогти Україні. На дорозі до кращого майбутнього завжди постають проблеми. Головне – стояти до кінця!
Якщо Угоди не підпишуть, то ми прийматимемо радикальніші методи. Передусім ЄС потрібен молоді, тож ми повинні діяти, не бути пасивними.
Наталя Михайлюк, студентка Українського католицького університету:– Кілька моїх колег вийшли на Майдан ще минулого четверга. Коли люди почали виходити на Хрещатик у Києві, у Львові біля пам’ятника Шевченку вже зібралось понад 200 людей. Вони простояли до 2.00 ночі. Ті люди не полінувалися вийти і наступного дня. Відтоді ми на Майдані щодня! Ми розуміємо, що асоціація з Європою відкриє для українців безліч можливостей. Передусім ми зможемо вільно пересуватися, зможемо навчатися і працювати на європейському рівні. Це дозволить почуватися вільніше у своїй країні, адже зможемо бути певні: влада – за народ, а не навпаки.
Тетяна, студентка ЛНУ ім. І. Франка:– Чи хочу я в ЄС? Звичайно, так!!! Вступ до Євросоюзу є позитивом уже тому, що унеможливлює більшість угод, які корисні Росії та є доволі кабальними для України. Як писав Бісмарк, будь-який договір із Росією не вартий навіть того паперу, на якому був написаний. Тому євроінтеграція дозволяє нам суттєво зекономити на папері.
Хочу бачити Україну сильним окремим гравцем на міжнародній політичній арені, хоча чудово розумію, що поки в нас кишка затонка... Якби хотіла за кордон, то вже давно б утекла, але чомусь ще тут, в Україні, навчаюся, працюю...Наслідки Угоди зараз спрогнозувати важко. Однак усе ж думаю, що це який не який, а рух. А це все ж краще, аніж тупцювати на місці.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
