Місто Люблін (Польща) 25 – 27 жовтня 2013 року відвідала делегація депутатів Львівської міської ради на чолі з секретарем міськради Василем Павлюком. До її складу також входили соціальні і медичні працівники Львова, Тернополя та Івано-Франківська. Мета зустрічі – вивчення польського досвіду впровадження і функціонування паліативної допомоги важкохворим дітям.

За словами Василя Павлюка, до нього на прийом практично щодня приходять батьки хворих дітей, які просять допомоги, розповідають про те замкнуте коло, в якому опиняються. Адже маючи на руках невиліковну дитину, вони не мають змоги працювати, аби забезпечити її усім необхідним. 

За статистикою, в Україні щороку збільшується кількість важкохворих дітей, які потребують паліативної допомоги. Проте й досі у нашій країні немає жодного хоспісу для дітей. “Це надзвичайно важлива та болюча тема. На жаль, наша держава сліпа і глуха до цих сімей. А найбільше вражає те, що в Україні немає відповідної законодавчої бази для функціонування хоспісів для дітей. Натомість в Польщі є 23 такі центри. У квітні до нас приїздили колеги з Любліна. Вони розповіли про свій досвід організації паліативної медицини,  і ми домовились про візит-відповідь з нашого боку”, – пояснив Василь Павлюк.

Лікарі та соціальні працівники з різних міст змогли на власні очі побачити, як працює ця система, адже паліативна допомога в Польщі побудована на високому рівні. Ефективно працюють стаціонари, окремі будинки для невиліковно хворих дітей, де з ними волонтери та педагоги граються і вчаться. Як свідчить досвід, найбільш ефективною є хоспісна допомога вдома. До діток навідуються лікарі, психологи, волонтери.    

На думку члена комісії з питань контролю за ефективністю виконання програм розвитку та рішень ради ЛМР Андрія Яворського, існує кілька проблем у цій площині: недосконалість нормативно-правової бази та неготовність суспільства адекватно сприймати паліативну допомогу хворим. Втім, на його думку, потрібно формувати саме систему медичної паліативної допомоги, а не тільки поодинокі центри, бо опіки та домашнього затишку потребують важкохворі діти у всій Україні.  

Під час зустрічі голова Ради міста Любліна Пйотр Ковальчик повідомив, що  головна ідея хоспісів – створення умов, аби діти могли перебувати в домашній обстановці під наглядом родини. Польські органи влади, усвідомлюючи гостру потребу таких закладів, підтримують їх фінансово.  40% коштів хоспіс отримує від держави, а 60%  – від благодійних організацій. Окрім цього, зазначив пан Ковальчик, найважчим етапом є початок цієї справи, а він неможливий без допомоги держави.

Як повідомив член комісії з питань контролю за ефективністю виконання програм розвитку та рішень ради ЛМР Андрій Рікота, відвідуючи хоспіси для дітей у Любліні та спілкуючись з польськими медиками, члени делегації намагалися зрозуміти, в якому напрямку треба рухатись для того, щоб реформувати нашу медичну галузь, зокрема комунальну медицину міста. 

“Не секрет, що в галузі охорони здоров’я потрібні системні зміни. Мені було цікаво побачити, яким чином працює сам механізм паліативної медицини, яким чином можна адаптувати їхній досвід на наших теренах. Переконаний, що найближчим часом нам вдасться перейняти польський досвід, зокрема щодо інвестування. Адже польські колеги залучають іноземні гранти для роботи хоспісів”, – сказав Андрій Рікота.

Ірина Шалаковська, член комісії комунального майна та власності, вважає, що створення хоспісів для дітей є показником розвитку суспільства, його цивілізованості. “Нас, депутатів, хвилювало питання адаптації до нашої законодавчої бази. Бо, на жаль, на законодавчому рівні в Україні це питання не узгоджене, не опрацьоване. Тому ми вирішили рухатись малими кроками. Перший крок – ухвалення на місцевому рівні спеціальної програми функціонування дитячих хоспісів. Для цього плануємо проводити круглі столи, на яких спільно з юристами та соціальними працівниками намагатимемось напрацювати відповідні документи. Ще одне питання, яке треба вирішити, – питання приміщення для майбутнього хоспісу. У нас вже є деякі думки з цього приводу, і я думаю, що нам вдасться їх реалізувати”, – повідомила Ірина Шалаковська. 

“Те, що ми побачили в Польщі, вразило нас, – зауважив Ярослав Музичко, голова комісії культури, промоції, ЗМІ та туризму. – В яких хороших умовах перебувають ці діти! Це стосується не тільки матеріального боку, а й духовного. Дитина відчуває підтримку не тільки своєї сім`ї, а і всього суспільства. Вона має багато тепла, опіки, любові від оточуючих і відчуває себе повноцінним членом суспільства”.

На переконання Ярослава Музичка, запровадження в Україні дитячих хоспісів є життєво необхідною потребою. Важливим також є  прийняття закону про благодійну діяльність, оскільки більшу частину грошей на утримання хоспісів виділяють благодійні фонди. Депутат сподівається, що після підписання Угоди про асоціацію з ЄС в Україні відбудеться гармонізація законодавства із загальноєвропейськими нормами. 

На думку Ореста Печенка, члена комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища, справа людського милосердя і співчуття неможлива без самовідданих людей. “У Любліні ми побачили людей, які є фанатами своєї справи. Я вважаю, що функціонування хоспісів можливе лише при наявності трьох чинників. Це – врегулювання законодавчої бази, підтримка на місцевому рівні і наявність волонтерів, які живуть цією справою”. 

Цю думку підтримує й Іван Гринда, голова комісії інженерного господарства, транспорту і зв’язку. “Багато свідомих людей в Польщі віддає 1% своєї зарплатні на потреби хоспісу. Чому б нам це не запровадити? Як показує їхній досвід, об’єднуючи зусилля громадських організацій, влади і небайдужих людей, можна зробити велику справу”. 

Василь Павлюк вважає, що перше важливе завдання – достукатись до громадськості, суспільства та влади. Адже це “незручна” тема, про неї в українському суспільстві не прийнято говорити вголос. Власне тому велику допомогу мають надати мас-медіа, які у своїх програмах, на сторінках газет повинні піднімати цю болючу тему. 

“Ми хочемо створити західноукраїнську програму розвитку паліативної допомоги. Наступний крок – це формування місцевого бюджету, в який ми закладемо частину коштів для створення хоспісів. А згодом усі наші напрацювання на місцевому рівні ми передамо депутатам Верховної Ради, аби вони могли розробити відповідний законопроект”, – підсумував Василь Павлюк.