Три львівські дворики – на вулицях М. Лисенка, 5, Личаківській, 5 та М. Кривоноса, 7 матимуть нове життя. І допоможуть у цьому фахівці німецького товариства GIZ. Частково фінансово долучаться і самі містяни. 

“Мешканці зголошувалися, аби їх двір облаштували. На Личаківській роботи завершуємо, там встановлюємо лавки, озеленюємо. Працювати було досить складно, бо не було необхідного контакту з мешканцями. На вулиці Лисенка, 5 розпочинаємо працювати, у цьому дворі справи підуть простіше, бо там створене товариство співвласників”, – каже начальник міського управління охорони історичного середовища Лілія Онищенко. 

Чиновниця додає, що облаштування цих дворів коштувало чимало зусиль, важко було працювати з мешканцями. Вони спершу погоджуються доплачувати необхідні гроші, а згодом вагаються, а деяким взагалі все не подобається, ні лавка, ні альтанка, ні трава… “Якщо вдало завершимо цей проект, а було багато перешкод, особливо через мешканців, то наступного року на програму GIZ будемо брати менші двори, де з кожним мешканцем можна буде поговорити. Бо потім з’являється хтось і каже, що то “все не так і то все не те”, – каже Лілія Онищенко. 

Мешканців же, зазвичай, лякає те, що потрібно доплачувати…  До прикладу, облаштування дворикa на вул. Кривоноса, 7 коштуватиме 285 тис. грн. Із них 23 тис. грн оплачують мешканці. У будинку 23 квартири, виходить по тисячі з помешкання. “Це ж бенкет у час чуми… Закладати натуральний камінь на подвір’ї, робити такий дорогий проект на майже 300 тис. грн, як можна закладати такі гроші в час кризи!”, – обурюється мешканець будинку на вул. Кривоноса, 7. 

Натомість Лілія Онищенко парирує: якби у проекті були закладені неякісні матеріали, то німці б не взялись його співфінансувати. “Якби ми в проекті вказали, що всі роботи зробимо за 50 тис. грн, вимостимо подвір’я штучним бруком, то наші колеги відмовились би це фінансувати. Вони фінансують те, що стоятиме роками, а як-небудь робити  не годиться”, – певна посадовець.