Майбутнє вдома!
Що Львів на 22 році незалежності може запропонувати молоді у сфері професійної реалізації?
фото: прес-служба ЛМР
22 роки волі… і що з того? Самостійність і незалежність львів’ян надто юна. Мабуть, цього часу недостатньо, щоб громадяни змогли відчути себе впевнено, вільно та безпечно у межах своєї держави, свого міста. Проте його вистачило, аби закласти міцний фундамент у сферах послуг, ІТ та навіть у генній інженерії. Відтак, цим трьом китам львівської перспективи ще не довіряють. Можливо, це відлуння радянських часів. Львів’янам ще потрібно вчитись працювати у команді та довіряти один одному.
Покоління 90-х вважають втраченим, оскільки тоді батьки свій час вкладали не у виховання дітей, а у заробіток. Можливо, тому значна частина молодих українців не бачить майбутнього у своїй домівці, а за прикладом батьків шукає щастя по світах. Відтак молодь усе частіше втікає за кордон і намагається облаштувати там свої сім’ї.
Попри все Львів гуртує молодих людей зі всієї України. То ж цікаво, що наше місто на 22 році незалежності може запропонувати молоді у сфері професійної реалізації, та чи є позитивні зміни? Про це “Пошта” запитує у наших співрозмовників. Вони також дали чимало корисних порад та поділились власним досвідом.
Отар Довженко, викладач Школи журналіcтики Українського католицького університету:
– У всеукраїнському масштабі західна Україна і Львів зокрема відрізняються тим, що люди тут більш відкриті для світу, менш культурно зашорені і готові до того, аби виходити за межі своєї територіальної спільноти. Дуже знаковим є те, що західноукраїнська економіка певною мірою орієнтується на пошук роботи за межами місця проживання. На жаль, також за межами країни, хоч як це не сумно. Але це і відрізняє нас від східної України, де звикли сидіти на одному місці і вимагати дотацій.
– У всеукраїнському масштабі західна Україна і Львів зокрема відрізняються тим, що люди тут більш відкриті для світу, менш культурно зашорені і готові до того, аби виходити за межі своєї територіальної спільноти. Дуже знаковим є те, що західноукраїнська економіка певною мірою орієнтується на пошук роботи за межами місця проживання. На жаль, також за межами країни, хоч як це не сумно. Але це і відрізняє нас від східної України, де звикли сидіти на одному місці і вимагати дотацій.
Потрібно життя привести у гармонію з власними бажаннями та уявленнями, навіть якщо це вимагає пожертвувати фінансовими чи матеріальними благами
Думаю, що Львів може бути центром глобалізації України. Ми можемо поїхати за кордон і привезти звідти корисний досвід. Я б назвав це не позитивними змінами останніх років, а складовою ментальності.
Я досягнув успіху у тому сенсі, що займаюся улюбленою роботою! У мене немає простої формули, щоб порадити її молодим людям, оскільки для кожної людини та життєвої орієнтації це – окремий шлях. Є люди, які прагнуть дуже багато, інші – не зупиняться на своїх досягненнях, але попри те не варто забувати, що матеріальний достаток – це не головне.
Потрібно життя привести у гармонію з власними бажаннями та уявленнями, навіть якщо це вимагає пожертвувати фінансовими чи матеріальними благами. Якщо успіх для вас – це досягнення такого стану, коли ти не почуваєш себе приниженим, ображеним, а реалізованим, то це можливо будь-де. Це питання запитів людини.
Андрій Москаленко, директор департаменту “Адміністрація міського голови” Львівської міськради:– Львів й справді є центром молоді. За приблизними розрахунками тут навчається від 150 до 180 тис. студентів із різних міст.
Дуже приємно, що Львів є тим містом, яке гуртує молодь із різних куточків України. Важливо, що є де реалізуватися. Ще п’ять-сім років тому ми почали думати, у якого міста є конкурентні переваги. Львів не може вразити великими заводами, гірничою промисловістю, що є на сході чи у центрі України. Натомість ми маємо прекрасну архітектуру, цікаву історію, а також сильний науковий потенціал!
Молоді передусім варто добре вчитися, показувати себе, впевнено йти і не боятися стукати у двері. А тих дверей у Львові вже дуже багато!
Тому міськрада спільно з партнерами та науковцями розробила стратегію, у якої є два напрямки. Одна з них – ІТ-сфера для молодих хлопців та дівчат, у яких є можливість отримувати зарплатню від 5 до 15 тис. грн. Заробляють вони не силою, а розумом. Якщо говорити про ресурси для львів’ян, то у найбільших компаній, які спеціалізуються на інформаційних технологіях, є вакансії для трьохсот людей, у решти – близько ста. І шукають саме молодих людей не тільки зі Львова, а й зі всієї України.
Молоді передусім варто добре вчитися, показувати себе, впевнено йти і не боятися стукати у двері. А тих дверей у Львові вже дуже багато! Другий напрямок – це відділ ділової гостинності: ресторани, туристичні агенції, готелі, хостели. За час підготовки до Євро-2012 вдалося створити близько 10 тис. робочих місць саме у цій індустрії. Львів – єдине місто, у якому навіть після чемпіонату відкрили чотири великі готелі, а це – нові робочі місця.
Незалежність України починається з незалежності кожного з нас. Насамперед мова про роботу. Нині у Львові для молоді є багато різноманітних перспектив. Можна багато говорити про рівень освіти, який є у країні, але та людина, яка собі ставить мету, отримає від освіти максимум. Також необхідно мати практичні знання.
Віталій Шабунін, голова правління громадської організації “Центр Протидії Корупції” (м. Київ):– Ми живемо в унікальному історичному періоді, який випадає раз на 500 років. Зараз цей шанс надається українській молоді. Держава та суспільство перебувають на етапі становлення, а це залишає велику кількість вільних ринків та можливостей. У нас люди лише починають будувати реальний серйозний бізнес. Наразі є ще багато незаконних сегментів у середньому та малому бізнесі. Ми формуємося як політична нація. Суспільство ж вимагає нових лідерів, і саме тут молодь може проявити себе.
На жаль, дуже багато розумних перспективних людей виїхало до інших країн. Але так вони звільнили конкурентне поле для тих, хто залишився. Можливостей багато, запит великий, а людей із високими професійними й моральними якостями, які здатні заповнити прогалини, – бракує. Тому знайти професійну молоду людину, яка й надалі хоче вчитися й отримувати досвід, у великих містах доволі важко.
Найбільша проблема українців – невміння працювати разом, недовіра між людьми. Тому історичне завдання покоління – навчитися довіряти один одному і на основі цього робити спільні справи
Якби центральні органи влади були у Львові, я б переїхав сюди одразу. Адже Львів – унікальне місто для життя, тут неймовірна атмосфера. Зараз дуже багато працівників ІТ-сфери переїхало до Львова. Тут немає столичної метушні, проте є усі київські можливості.
Щоб досягнути успіху, потрібно працювати над собою та створювати команди, адже основну роль відіграють не лідери, а команди, які вони створюють. Найбільша проблема українців – невміння працювати разом, недовіра між людьми. Тому історичне завдання покоління – навчитися довіряти один одному і на основі цього робити спільні справи. Мова йде і про бізнес, і громадські організації, і політичні партії. Жодна форма суспільних дій без довіри не має сенсу. А це – ключова проблема пострадянського суспільства.
Петро Рой, представник коаліції “За вільний від тютюнового диму Львів”:– Так історично склалося, що Львів асоціюється з освітнім центром. Завдяки цьому у місті акумулюється значна частина цвіту нації. Молодь має можливість формувати себе тут як особистість. Адже у нас активно розвивається галузь громадянського суспільства, що дає поштовх для розвитку потенціалу нових ресурсів.
Насамперед на дорозі до успіху варто діяти спільно: тоді робота буде ефективнішою. У жодному разі не можна бути пасивним і жити за принципом “моя хата скраю”! Але такою є специфічна українська ментальність.
З віком ця риса загострюється, а це негативно впливає на благоустрій усієї держави. У кожної молодої людини повинна бути власна позиція та погляди, і не треба боятися відстоювати свої інтереси. За гроші можна купити товар, але досвіду не купиш!
Павло Хобзей, проректор з науково-педагогічної роботи Українського католицького університету:– Передусім варто виокремити три сфери. Перша – це сектор інформаційних технологій. Львів стає потужним центром з виробництва продукції програмного забезпечення не лише у межах України, а й Європи. Сюди їдуть працювати кадри навіть із Києва.
Друге місце посідає сфера послуг. Водночас туризм не варто перетворювати на масовість та дешеві алкогольні тури, адже можна його присвятити певному фестивалю, книжковому форуму. Саме у цьому напрямку Львів позитивно змінюється. Третя сфера, порівняно з попередніми, потребує інвестицій. Мова йде про науковий потенціал, біотехнології, тобто Інститут розвитку клітини. Цей сегмент пов’язаний із генною інженерією, аграрним бізнесом та спрямований на збільшення продуктивності сільського господарства. Сюди грошові вклади мала б робити насамперед держава…
Молодь хоче покинути країну, бо не бачить можливостей для розвитку та самореалізації. Повернути їх можна, але для того необхідно обрати європейський шлях розвитку, вирішити питання демократії, захисту, тобто зробити низку серйозних перетворень у країні
Було б добре, аби найбільш обдаровані, соціально активні, відповідальні громадяни залишалися в Україні! Отримати освіту і здобути досвід на заході – це дуже цінно, але потім із тим багажем варто повернутися в Україну. Хоча соціологія нині показує зворотний результат: молодь хоче покинути країну, бо не бачить можливостей для розвитку та самореалізації. Повернути їх можна, але для того необхідно обрати європейський шлях розвитку, вирішити питання демократії, захисту, тобто зробити низку серйозних перетворень у країні. Тоді Україна стане привабливою.
Українці нині думають як про фізичну, так і матеріальну безпеку, аби можна було задовольнити свої потреби. Щодо питання самореалізації, то про це думає надто малий відсоток громадян. Тут потрібно починати з відповідальності, і це об’єднуватиме українців. Тоді ми будемо сильною нацією!
Сергій Кушнір, представник Української асоціації туристичних агенцій:– У Львові доволі серйозно ставляться до підготовки працівників ресторанної сфери. Надзвичайно високих показників за останні роки сягнула ІТ-сфера. Що ж до туризму, то, порівняно з рештою міст України, Львів здійснив надзвичайний стрибок уперед. Так, у Києві та Одесі не відбулося помітних змін.
На мою думку, такі позитивні моменти більше завдячують технічним можливостям, аніж незалежності України. Щодо Львова, то з роками політика змінюється. Ось тут і проявляються можливості, які дала незалежність. Туризм у місті розвивається через те, що міська влада правильно розставила акценти над перевагами, якими володіє Львів. Тому знімаю перед ними капелюха.
Що варто знати, щоб знайти роботу? Однозначно англійську мову. Для ІТ-сфери потрібно знати математику, для туризму – мати клепку в голові… Так, коли підбираю кадри, помічаю, що більшість людей не вміє комунікувати! А це ж запорука успіху! Це наче й елементарно, але людям цього не вистачає. Певен: тут велику роль відіграє виховання, батьки. Такі моменти закладаються у сім’ї.
Юрій Залізняк, доцент кафедри нових медій факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка:– Для початку треба визначитися з поняттям “незалежна Україна”. Що це і хто це? І чому молодь повинна чекати якоїсь пропозиції? Якщо відштовхуватися від думки, що сама ж молодь і творить цю державу, то постає питання самоактуалізації молодого українця. Це, у свою чергу, передбачає вміння бачити можливості для власного розвитку і реалізації у цій країні та поза її межами.
Йдеться про мудрий вибір фаху, освітнього закладу і серйозне ставлення до професійної підготовки з постійним самовдосконаленням. Тут не може бути й мови про модні факультети й професії: варто керуватися холодним розрахунком і намагатися бодай трохи зазирати у майбутнє (звісно, не відкидаючи особистих здібностей та потягу до певного роду діяльності).
Ринкові правила попиту й пропозиції стосуються й пошуку роботи, тому кожен випадок є індивідуальним. Головним є будь-який досвід для здобуття певної вакансії, і молоді тут подекуди найважче. Але є й переваги у віці та вартості оплати праці молодих працівників.
Не може бути й мови про модні факультети й професії: варто керуватися холодним розрахунком і намагатися бодай трохи зазирати у майбутнє
Львів у цьому випадку не є винятком: з його вибором освітніх закладів, туристичною інфраструктурою та сферою громадського харчування, де можна починати власне кар’єрне сходження. Загалом Львів – це теж львів’яни, як і Україна – українці. Але усі ми перебуваємо під потужним впливом глобалізації. Відкриті кордони та знання мов розширюють географію реалізації молодого українця.
З власного досвіду пригадую, що іноді лише журналістського фаху видавалося замало для просування кар’єрною драбиною. Але згодом доля вказувала альтернативні стежини до успіху – локального, поступового і несподіваного. Велику роль тут відіграють зазвичай уважність у спілкуванні з людьми, бажання виконувати будь-яку роботу добре та інтерес до нових пропозицій. Найбільші ж перешкоди часто оселяються у самій людині, заважаючи їй впевнено і, не гаючи часу, простувати вперед.
Олексій Скрипник, гендиректор львівської IT-компанії Eleks Software:– Насправді у Львові є усі можливості для того, щоб молода людина за десять років стала заможною та незалежною. Тут відкриваються усі перспективи для тих, хто хоче забезпечити себе, сім’ю, стати корисним для держави. Варто лише дуже захотіти і прикласти зусиль.
Не хочу вживати вислову “силіконова долина” (він уже заїжджений, а ще його часто використовують у неправильному контексті), але Львів й справді стає серйозним ІТ-хабом, де ІТ перетворилися з маленької кустарної майстерні з невеликою кількістю компаній у основного гравця бізнесу, у якому працює понад 10 тис. людей. Це стало таким ІТ-бульйоном, де вариться багато молоді, багато ідей, багато стартапів. Рано чи пізно це призведе до вибуху чи створення великої кількості продуктів. Тоді ми перестанемо бути лише аутсорсерами, а станемо самостійними гравцями на світовому ринку.
Це стало таким ІТ-бульйоном, де вариться багато молоді, багато ідей, багато стартапів. Рано чи пізно це призведе до вибуху чи створення великої кількості продуктів
Попри дуже важкі роки випробувань незалежність дала нам можливість досягнути реальних позитивних результатів. Вчитися, працювати, пробувати, не боятися, знову і знову вставати з колін, підніматися і знову випробовувати свої можливості – це хоч і коротка та стандартна формула, проте універсальна для усіх видів діяльності.
Я починав як науковець, який розробляв наукові програми. Далі прийшла криза. Усе, що могли заробити, – пропало, тому довелося працювати на закордонних замовників і розпочинати роботу з нуля. Тому в першу чергу потрібна працелюбність і терпіння, адже усе, що нас не вбиває, робить сильнішими.
Марта Пивоваренко, психолог, соціонік:– У мене великою популярністю користуються послуги, які стосуються профорієнтації. Молоді люди у віці 25-30 років не знають, чим займатися, хоча закінчили виш й отримали спеціальність. Також відбуваються дуже важкі процеси з від’їздом людей із України.
Наші люди прагнуть, щоб їх скеровували. Це не означає, що тоді вони стають щасливішими, просто їм так легше
Наприклад, близько 40% людей планує звідси втекти, і така тенденція буде збільшуватися ще років 10. На заході люди, у тому числі й українці, працюють багато, тому що там є певні межі, які одразу їм прописують, і людина повинна прийняти ті правила гри. І українці їдуть туди для того, аби ті межі їх тримали. Коли у людини немає самовизначеності, то їй необхідно приймати правила, які їй диктують інші.
Наші люди прагнуть, щоб їх скеровували. Це не означає, що тоді вони стають щасливішими, просто їм так легше. Як нам вирішити цю проблему? Людині потрібно допомогти з визначенням сильних сторін. А щодо правил гри – то їх у нас нема.
Ірина Лазуркевич, студентка ЛНУ ім. І. Франка: – Львів є містом, яке розвивається. У нас зміцнюється інфраструктура, розважальна сфера – усе, як годиться для туристичного міста. Це також потужний освітній центр. Аби у цьому пересвідчитися, варто лише переглянути географію студентів львівських вишів. Зосередження найкращих кадрових ресурсів у столиці для молодої держави з радянським минулим – доволі небезпечний феномен. Потрібно зміцнювати периферію, тримати тили. Львів у цьому сенсі може подавати приклад. Він уже має власну достойну історію розвитку, а також перспективу, що є не менш важливим елементом успішного майбутнього.
Львів дає простір для реалізації тим, хто справді готовий докласти зусиль для досягнення цілей. Потужна внутрішня мотивація, яка згодом переростає у високий кваліфікаційний рівень здатна знайти в Україні реалізацію та гідну оплату праці
Кардинальних змін, порівняно з попередніми кількома роками, годі шукати. Проте зберігаємо імідж європейського міста, тим паче після Євро-2012. Динаміка, як на мене, позитивна. Львів дає простір для реалізації тим, хто справді готовий докласти зусиль для досягнення цілей. Потужна внутрішня мотивація, яка згодом переростає у високий кваліфікаційний рівень, вірю я, здатна знайти в Україні реалізацію та гідну оплату праці.
У нас є цікава тенденція: молодь перебуває у постійній міграційній циркуляції, якщо хочете – таке собі перетікання кадрових ресурсів із менших міст у більші задля кращої реалізації та пошуку вигіднішого працевлаштування. Проте прикро, коли українські таланти будують чужі держави, а ми все ніяк не можемо піднятися на гідний рівень. Якщо і їхати за кордон, то по досвід, застосовувати який все ж варто тут, в Україні.
Олена Шабуніна, Голова правління ГО “Сімейний Клуб”, комунікаційний директор Тижня Подружжя в Україні (м. Київ):– Україна – порівняно молода країна. Ми з чоловіком любимо жартувати, що на 22 році незалежності у США нормою було стріляти у спину тому, хто наступив тобі на ногу. З погляду такої перспективи, у нас усе просто чудово!
Певна: не дивлячись на всі проблеми і труднощі, у нашій державі є величезні перспективи для розвитку. Як мінімум, тут є безліч вільних ніш і набагато менша конкуренція. Щоб досягнути успіху, на мою думку, молодій людині потрібно знайти свою нішу (сферу, яку ти любиш найбільше) і постійно розвиватись у ній, щоразу стаючи кращим фахівцем. Ще однією запорукою успіху для країни і для особистого розвитку є готовність вийти за рамки власного комфорту.
Для молодих українців важливо зрозуміти, що служити країні і людям, які їх оточують, – це великий привілей. Таке соціальне служіння можливе у будь-якій сфері суспільства: якщо ти психолог – ти можеш достойно жити і водночас підтримувати тих, хто цього потребує (соціальна реабілітація дітей-сиріт, жертв насилля тощо); якщо ти юрист – окрім постійної роботи, можна допомогти церкві, яка потребує правильного оформлення землі, або зробити документи людині без місця проживання, які у неї вкрали. Так будується країна!
Запорукою успіху для країни і для особистого розвитку є готовність вийти за рамки власного комфорту
Наразі ми на правильному шляху: молодь усе більше думає про професійну реалізацію, шукає постійного зростання і водночас щорік більше молодих волонтерів у вихідні прибирає міські парки, їздить у дитячі будинки... Молодь щороку зростає і розвивається, тож дуже скоро у нашої влади не залишиться іншого виходу, як рухатись тільки вперед. Сьогодні народ вже переріс свою владу, а це – перша ознака неминучих змін!
Вардкес Арзуманян, член Гільдії рестораторів Львова:– Молоді у Львові не так легко влаштуватися на роботу, бо після закінчення вишів вона ще малокомпетентна. За роки незалежності відбулися зміни, але, на жаль, не у кращу сторону. Нашим молодим людям доводиться вчитися, вчитися і ще раз вчитися. І це незалежно, чи ти вже отримав освіту, чи ти ще навчаєшся або ж уже працюєш.
Людина повинна здобувати знання з дитинства і аж до кінця життя. Позитивним є той факт, що частина молоді вже намагається це зрозуміти. На перешкоді, звісно, стоїть корупція. Але людина й сама повинна зрозуміти, що саморозвиток та самовдосконалення – це дорога до успішного майбутнього!
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
