– Ми їздили з метою ознайомлення з досвідом щодо прокладання підземних трас, який є у Жешові. Для нас це щось нове, а у Жешові – це вже реалізований проект, який реально існує, працює і є привабливим об’єктом для туризму. Польська сторона ознайомила нас з історією втілення у них проекту “Підземного міста”. Втілювати цей задум міська влада Жешова почала внаслідок проблемних питань з територією площі: у них почали утворюватись там провалля. Спочатку їх намагалися заливати бетоном, а потім вирішили дослідити те, що під землею. І виявилося, що там є старі пивниці. Після проведених досліджень у них народилася ідея показати ці речі громадянам міста та туристам, прокласти такі екскурсійні підземні траси. Це був тривалий процес, роботи виконували етапами. Польські фахівці також ознайомили нас із проектною документацією та шляхом реалізації проекту, процедурами погодження документації. Це складний і специфічний процес, відтак одночасно важко охопити всю проблематику питання, оскільки спочатку була зроблена концепція проекту, потім проектна документація. Але в процесі проведення досліджень та робіт виявлялися нові факти, нові археологічні артефакти, тому дещо у проекті коригували. Після участі у конференції враження залишилися приємні, адже їм вдалося реалізувати такий масштабний проект, бо він вимагає клопіткої праці і великих зусиль. Від них треба взяти те раціональне зерно, яке зможемо у нас застосувати при втіленні проекту підземних трас у Львові. Мене особисто найбільше цікавило, як поляки оформлювали документацію, бо у нас суттєво відрізняється законодавство. Гадаю, що при втіленні такого ж проекту у Львові найбільші проблеми виникнуть із юридично-правовою базою. Треба буде знайти компроміси зі всіма зацікавленими сторонами. Треба віддати належне полякам, які втілили цей проект. Адже у них також було багато різних пропозицій громадськості і звучали думки чи доцільно це робити,( що цього робити не треба), але однак вдалося знайти компроміс між різними суспільними пропозиціями і реалізувати цей проект. А тепер підземна траса у Жешові приносить багато позитиву місту. “Підземне місто” для Львова цікавий проект у пізнавальній площині. Окрім того, нам є що показати, а відтак матимемо можливість збільшити експозиційні музейні площі і наповнити їх відповідною атмосферою підземель.

– У Польщі наші колеги передавали свій досвід, який корисно було почути, бо ще не почавши реалізовувати проект, ми стикаємося із проблемами законодавчими, соціальними, технічними. Комусь ці ідеї подобаються, комусь – ні. Тим не менше, ми думали, що у поляків це все було ідеально, але вони також відчули супротив та інші проблеми. Реалізація “Підземного міста” у Польщі співпала з періодом, коли було безробіття у шахтарів і їх залучили до справи: вони йшли прямою проходкою від підвалу до підвалу старим шахтарським способом. Оскільки Жешув стоїть на глиняних ґрунтах, то це було технічно можливо, бо у глині втесували проходи. У поляків було менше проблем ніж у нас, бо не всі підвали були приватними: якісь належали місту, інші були залиті бетоном, щоб уникнути провалів. Зараз у них чимало туристів. Що стосується експозицій у підземеллях Жешова, то я б наповнив їх інакше, але це моя приватна думка. Є важливий нюанс, якого у нас немає, на жаль. Наше законодавство не зовсім досконале і ми зараз стикаємося з такими проблемами: щоб ми не починали робити, все вимагає проектної документації. А як ми можемо проектувати те, чого ще не маємо, те, чого ми ще не розкопали?! Ця тема найбільше нас цікавила у розмовах з поляками, бо у них була схожа ситуація. Але у них є можливість змінювати проект під час виконання робіт, у залежності від того, що буде знайдено під час дослідження. Однак у нас залізобетонні правила, які чомусь називають законом. Сподіваюся, цим проектом зможемо зрушити це нерозуміння. Цікаво було дізнатися, як поляки організовували проходи між будівлями, яких не існує. Є два способи: шахтарським методом або копати тунель і робити накриття, а тоді знову засипати. Для нас більш прийнятний другий варіант, однак, мабуть, будемо застосовувати і перший, і другий, щоб не пошкодити пам’ятки. Сподобалося, з якою гідністю автори і реалізатори проекту розповідали про свої проблеми. Не було “мітингового” підходу, який вони побачили у нас на конференції. У підземеллях Жешова сподобалося, що там траса має спуски і підйоми, які додають екзотики, це наче мандрівка горами, відчуваєш себе подорожуючим героєм: у цьому є інтрига. На жаль, так у Львові не буде. До Львова після конференції повернувся із думками, що не все так страшно. Виявляється, що проблеми, яких побоювалися раніше, є не такими суттєвими. Сьогодні важливіше знайти порозуміння щодо втілення проекту. До речі, самі поляки кажуть, що підземна траса у Львові була б набагато цікавішою, аніж у них, бо у нас інший потенціал, він на порядок вищий.

– У Жешові нас дуже гостинно прийняли і ми повернулася із хорошими враженнями від людей та міста. Цікаво було побачити як може виглядати “Підземне місто” у Львові. У нас і зараз є підземелля, але вони розкидані і не всі є доступними. А багато людей цікавляться тим, як туди потрапити. Із 3 тис. осіб в місяць, які до нас приходять, 20% цікавляться тим, як потрапити у старі підземелля Львова. У Польщі ми почули цифри щодо статистики відвідуваності траси у Жешові, дізналися як відбувається у Польщі промоція цих трас, говорили про можливості створення туристичного маршруту підземними трасами Львова, Жешова та Любліна. Також обговорювали проблемні питання туризму у цих містах. Маршрут “Підземний Львів” став би новим туристичним продуктом, була б велика зацікавленість до цієї траси та атракційність. Люди б залишалися у нас на довше. Якщо у Жешові туристична траса є одним із головних туристичних об’єктів, то у нас це був би додатковий.