Нагадаю, що 31 січня 2013 року наказом міністра аграрної політики і продовольства М. Присяжнюка Ветеринарний уні­верситет у Львові було підпорядковано Аграрному університету в Дублянах. 

Хто і як міг рентабельний виш підпорядкувати нерентабельному – загадка для нащадків. Втім українські студенти, а також іноземні, які навчаються у нас, викладачі, професори не могли віддати на поталу відомий світові заклад освіти – один із найдавніших ветеринарних інституцій Європи – і сміливо стали на його захист.  У такий спосіб спільними зусиллями багатьох небайдужих людей святиня, започаткована в 1457 році, відстояла свою незалежність.    

Радію, що наш Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького, який будувався віками, зберіг своє ім’я, свого студента, свій науковий потенціал. Це приклад колективної гідності, коли студентський та викладацький колективи не поступилися інтересами університету. Понад те, примусили звернути увагу громадськості на відверте рейдерство і зупинили його. 

Низький уклін всім студентам, особливо іноземним,  професорам і  викладачам за підтримку заходів задля збереження вишу. Ви відстояли нашу гордість, наш ВИШ!!! Не зрадили його!!! Керівники приходять і відходять, а університет залишається храмом освіти і науки.  З 90-х років  суттєво зменшилося його фінансування. Як ректор я шукав додаткові джерела фінансування, в тому числі й надання освітніх послуг на платній основі. Але ми дбали про нашого студента, про викладача, про імідж закладу в науковому просторі Європи. 

Дехто дорікав мені, що я не виплачував у повному обсязі доплат, не роздавав премій, але й собі, коли була скрута, зменшив зарплату на 40 відсотків. Основна моя помилка полягала у тому, що я працював багато, але надто автономно, не завжди мав можливість спілкуватися з колективом і надто довіряв думці своїх заступників, щиро вірячи в те, що вони, як і годиться, донесуть до мене правдиву інформацію про події в університеті. 

Та не так сталося, як га­далося… Замість роботи вони будували собі кар’єру, збагачувалися, йшли службовою драбиною вгору, незважаючи ні на що й ні на кого... 

Але сьогодні справедливість все-таки перемогла! Втім чи це була остання спроба загарбати університет? Хтозна… 

    Спостерігати за тим як деякі спритники хотіли прибрати до рук рентабельний навчальний заклад, та ще й разом із ласим шматком  землі у середмісті, я не міг. Тож особисто звертався у державні установи, зокрема в Міністерство аграрної політики і продовольства, Міністерство освіти і науки,  Антикорупційний комітет, особисто до Президента України, а також до ректорів європейських вишів, просив їхньої допомоги врятувати наш університет.

Сьогодні від усього серця хочу подякувати Президентові України Вікторові Федоровичу Януковичу за те, що він зберіг наш ВИШ і припинив безчинство, повернув процес у правове поле. Це дає впевненість у тому, що від активності кожного з нас залежить спільний результат. А також принагідно висловлюю щиру подяку голові облдержадміністрації п. В. Шемчуку, голові обласної ради п. П. Колодієві та депутатам обласної ради, завдяки клопотанням яких була зупинена спроба зухвалого рейдерства одного з найстаріших у Європі навчальних закладів ветеринарного профілю.

А ми, друзі, забудьмо про розбрат, потиснімо один одному руки та станьмо до праці! Зберегли ВИШ – тож працюймо на його славу!